Постанова
від 15.02.2013 по справі 2а/0570/14947/2012
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/14947/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Озюменка Є.Ю. (довіреність від 22.01.2013 року № 33), відповідача - Крамаренко Л.В. (довіреність від 14.05.2012 року № 4874/10/10-313), Галицької О.М. (довіреність від 07.12.2012 року № 21744/10/10-313), Потапової Т.В. (довіреність від 07.12.2012 року № 21739/10/10-313), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 року № 0000262330 та № 0000252330, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (далі за текстом - ТОВ «ІСПД», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - Макіївська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 року № 0000262330 та № 0000252330.

19.12.2012 року позивач звернувся до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії із притягнення посадових осіб ТОВ «ІСПД» до адміністративної відповідальністю на підставі акту перевірки від 05.10.2012 року № 4894/22-2/30502954.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено у звязку із недоведеністю викладених у ньому обставин та, відповідно, необгрунтованістю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток в загальному розмірі 1 181 045,00 грн. та податку на додану вартість в загальному розмірі 24 993,00 грн. є необгрунтованими, оскільки по емітованим ТОВ «ІСПД» векселям не сплив строк позовної давності, укладені правочини із контрагентами є дійсними, а витрати є підтвердженими.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що виступило підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток, та податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 682567 товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 13.08.1999 року за № 1 273 107 0018 002285, заміна свідоцтва про державну реєстрації - 17.02.2011 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи - 86156, Донецька область, м. Макіївка, мікрорайон «Зелений», буд. 11А, кв. 124, ідентифікаційний код - 30502954 (т.1. а.с. 103).

Згідно з Довідкою АБ № 459621 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД-2010 (класифікація видів економічної діяльності): 42.13 Будівництво мостів і тунелів, 42.21 Будівництво трубопроводів, 42.91 Будівництво водних споруд, 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т.1 а.с. 113).

У відповідності о довідки про взяття на облік платників податків від 21.02.2011 року № 39/10/29-014-08 ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» перебуває на податковому обліку з 20.08.1999 року за № 81/11, на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у Макіївської ОДПІ (Гірницьке відділення) (т.2 а.с. 21).

Свою господарську діяльність ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» здійснює відповідно до Статуту (у новій редакції), затвердженого на загальних зборах учасників, оформленого протоколом від 14.02.2011 року № 26 (т.1 а.с. 87-102).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 03092012 року по 28.09.2012 року Макіївською ОДПІ проведена планова документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, обов'язкових платежів, додержання валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, пр. що складений акт від 05.10.2012 року № 4894/22-2/30502954 (надалі - акт від 05.10.2012 року).

Згідно висновкам зазначеного акту перевірки, проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу»:

- п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 43 п. 1 розділу 1 Закону України від 06.08.2011 року № 3609 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 181 045,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року на суму 273 824,00 грн., 2-3 квартали 2011 року на суму 322 082,00 грн., 2-4 квартали 2011 року на суму 1 024 691,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 156 354,00 грн.

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 24 993,00 грн., у тому числі по періодах: в травні 2011 року на суму 24 395,00 грн., у вересні 2011 року на суму 598,00 грн.

За результатами акту перевірки від 05.10.2012 року, Макіївською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 24.10.2012 року № 0000262330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 220 133,50 грн. (у тому числі: за основним платежем - 181 045,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 088,50 грн.) (т.1 а.с. 85);

- від 24.10.2012 року № 0000252330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 143,50 грн. (у тому числі: за основним платежем - 24 993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 150,50 грн.) (т.1 а.с. 86).

1. Щодо встановленого перевіркою порушення в частині не включення позивачем у 4-му кварталі 2011 року до складу доходів суми в розмірі 2 910 416,00 грн. по раніше виданим векселям.

Судом встановлено, що протягом 2010 року позивач мав взаємовідносини з підприємствами, яким в рахунок оплати було передано прості векселі по номінальній вартості згідно умов договорів, укладених з цими підприємствами, а саме:

- ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» (продавець) договір від 26.02.2010 року № 27/10 купівлі-продажу товарів. За умовами п. 2.2 цього договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в національній валюті України протягом трьох банківських днів з моменту передачі товару Покупцю, або іншим, не забороненим законодавством шляхом, у т.ч. і векселем. Строк дії з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року (т.3 а.с. 94).

- ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю КФ «Донпромторг» (продавець) договір від 30.06.2010 року № 35-1/10 купівлі-продажу товарів. За умовами п. 2.2 цього договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в національній валюті України протягом трьох банківських днів з моменту передачі товару Покупцю, або іншим, не забороненим законодавством шляхом, у т.ч. і векселем. Строк дії з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року (т.3 а.с. 92).

- ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (генпідрядник) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Укренергосервіс» (субпідрядник) договір від 28.05.2010 року № 35/10 субпідряду на капітальне будівництво з реконструкції об'єднаного шламонакопичувача ВАТ «Єнакієвський металургійний завод» за адресою: 86412, м. Єнакієве, вул. Червоних Зорь, Балка Беліков Яр. За умовами п. 17 цього договору значиться, що за погодженням сторін можлива інша, що не заперечується законом форма розрахунку, у т.ч. - векселем. Строк дії - з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.3 а.с. 95-99).

- ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Ново-Строй» (продавець) договір від 26.02.2010 року № 28/10 купівлі-продажу товарів. За умовами п. 2.2 цього договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в національній валюті України протягом трьох банківських днів з моменту передачі товару Покупцю, або іншим, не забороненим законодавством шляхом, у т.ч. і векселем. Строк дії з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року (т.3 а.с. 93).

Перевіркою встановлено, що в подальшому зазначеним контрагентам скасовано державну реєстрацію та отримані ними від позивача векселі не були пред'явлені до оплати у визначений законом строк.

Як слідує з акту перевірки від 05.10.2012 року відповідач вважає, що термін погашення по векселям сплинув у відповідності до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 року (дата набуття чинності Україною 06.01.2000 року). Згідно цієї норми вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явлені. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Судом встановлено, ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» в рахунок виконання своїх обов'язків перед контрагентами передані ним, як засіб платежу, прості векселі строком платежу за пред'явленням, а саме:

- товариству з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» передано прості векселі у кількості 4-х штук: за № 1982944 номінальною вартістю 250 000,00 грн.; за № 1982945 номінальною вартістю 250 000,00 грн.; за № 1982946 номінальною вартістю 250 000,00 грн., за № 1982948 номінальною вартістю 270 442,04 грн.

Між підприємствами складений Акт приймання-передачі векселів від 12.10.2010 року, строк платежу - за пред'явленням (т.1 а.с. 176-178).

Отже, на думку відповідача, термін погашення по зазначеним векселям - до 12.10.2011 року.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року ТОВ «КФ Сервіс Комплект» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.09.2008 року за № 1 266 102 0000 031330, ідентифікаційний код - 36102732, місцезнаходження - 83118, м. Донецьк, пр. Київський, буд. 48. До Єдиного державного реєстру 21.06.2011 року внесена запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т.2 а.с. 37-40).

Так, ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.06.2011 року по справі № 42/175б постановлено про ліквідацію юридичної особи ТОВ «КФ Сервіс Комплект» (т.2 а.с. 170-171).

- товариству з обмеженою відповідальністю КФ «Донпромторг» передано два простих векселі за № 1982173 номінальною вартістю 126 019,50 грн. та № 1982942 від 28.09.2010 року номінальною вартістю 28 035,00 грн.. Між підприємствами складений Акт приймання-передачі від 14.09.2010 року, строк платежу - за пред'явленням (т.1 а.с. 179-180).

Таким чином, відповідач зазначає, що термін погашення векселю № 1982173 - до 14.09.2011 року, № 1982942 - до 28.09.2011 року.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року ТОВ «КФ «Донпромторг» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.12.2009 року за № 1 266 102 0000 035018, ідентифікаційний код - 36934863, місцезнаходження - 83076, м. Донецьк, вул. Пархоменка, буд. 29. До Єдиного державного реєстру 20.12.2011 року внесена запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т. 2 а.с. 35-36).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2011 року по справі № 27/110б постановлено ліквідацію юридичної особи ТОВ «КФ «Донпромторг» (т.2 а.с. 163-165).

- товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Укренергосервіс» передано простих векселів у кількості 4-х штук: № 1982169 номінальною вартістю 300 000,00 грн.; № 1982170 номінальною вартістю 300 000,00 грн.; № 1982171 номінальною вартістю 300 000,00 грн., № 1982172 номінальною вартістю 316 233,74 грн., у зв'язку з чим між підприємствами складений Акт приймання-передачі векселів від 14.09.2010 року, строк платежу - за пред'явленням (т.1 а.с. 181-183).

Як зазначає відповідач, термін погашення зазначених векселів - до 14.09.2011 року.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року ТОВ «БМК «Укренергосервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 02.11.2005 року за № 1 382 102 0000 006307, ідентифікаційний код - 33846392, місцезнаходження - 83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, буд. 7Б. До Єдиного державного реєстру 15.12.2011 року внесена запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т. 2 а.с. 53-57).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2011 року по справі № 5/123б постановлено про ліквідацію юридичної особи ТОВ «БМК «Укренергосервіс» (т.2 а.с. 168-169).

- товариству з обмеженою відповідальністю «СК «Ново-Строй» передані прості векселі у кількості 2-х штук: № 1982947 номінальною вартістю 250 000,00 грн.; № 1982949 номінальною вартістю 269 685,10 грн., про що складений Акт приймання-передачі векселів від 12.10.2010 року, строк платежу - за пред'явленням (т.1 а.с. 184-185).

Таким чином, як слідує з акту перевірки від 05.10.2012 року, термін погашення вказаних векселів - до 12.10.2011 року.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року ТОВ «СК «Ново-Строй» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 13.01.2009 року за № 1 266 102 0000 0323320, ідентифікаційний код - 36306840, місцезнаходження - 83118, м. Донецьк, пр. Київський, буд. 48, офіс 101. До Єдиного державного реєстру 16.09.2011 року внесена запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т. 2 а.с. 48-50).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.09.2011 року по справі № 5/24б постановлено про ліквідацію юридичної особи ТОВ «СК «Ново-Строй» (т.2 а.с. 166-167).

Відповідач у акті перевірки від 05.10.2012 року посилається на абз. 3 пп. 14.1.257 ст. 14, яким наведений термін безповоротної фінансової допомоги - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. А також посилається на п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України, у якому визначено, що перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала невідворотна за даних умов подія, та на п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України згідно якому господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Як слідує зі змісту акту перевірки від 05.10.2012 року, позивач зазначає, що ліквідація підприємства є невідворотною подією.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не включено до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 2910416,00 грн. в 4 кварталі 2011 року.

Відносно висновків Макіївської ОДПІ про необхідність збільшення валових доходів позивача у зв'язку з отриманням безповоротної фінансової допомоги в результаті спливу строків позовної давності по виданим останнім векселям, суд виходиться з такого.

Як зазначено відповідачем у акті перевірки та у ході судового розгляду справи, строки позовної давності по вказаним векселям становлять один рік з моменту їх видачі (наприклад, вексель емітовано 14.09.2010 року, строк позовної даності для сплати - 14.09.2011 року).

Зважаючи на те, що протягом року з моменту їх видачі вказані векселя не пред'явлені векселедержателями до сплати ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса», більш того, векселедержателів ліквідовано за рішеннями господарського суду, суми по вказаним векселям позивач зобов'язаний відобразити у складі валових доходів як безповоротну фінансову допомогу за пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки ці суми не сплачені після спливу строків позовної давності.

З ухвал господарського суду Донецької області (т. 2 а.с. 163-171) слідує, що векселедержателів ліквідовано у зв'язку із банкрутством.

Правовідносини з вексельного обігу в Україні регламентуються в тому числі Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї, далі за текстом - Уніфікований закон), Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України, надалі - Закон про обіг векселів), Законом України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», а також постановою Пленуму Верховного суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (в подальшому за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 5).

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Статтею 5 Закону про обіг векселів і ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону, зокрема це: назва «простий вексель», безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання простого векселя, підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не має сили векселя.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону про обіг векселів вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Копії векселів, що містяться в матеріалах справи, відповідають вказаним вище вимогам, а отже мають силу векселя.

Як слідує зі ст. 4 Закону про обіг векселів умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Приймаючи до уваги, що укладені позивачем з векселедержателями договори містять положення щодо можливості розрахунків за допомогою векселів, суд виходить із правомірності їх видачі.

Строки платежу за векселем визначені главою 5 Уніфікованого закону.

Так, за приписами ст. 34 простий або акцептований переказний вексель строком платежу «за пред'явленням» підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами.

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням» вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Правовідносини із позовної давності по векселям визначаються главою 11 Уніфікованого закону.

Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно вирішуються спори і за участю векселедавця простого векселя, що передбачено ст. 78 Уніфікованого закону, а також п. 19 Постановою Пленуму ВСУ № 5.

Отже, перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

Наведений довід підтверджується в тому числі і позицією Верховного суду України, викладеній у п. 19 Постанови Пленуму № 5.

Отже, строк пред'явлення векселя до платежу та строки позовної давності за векселем є різними правовими явищами за своєю суттю та правовими наслідками їх порушення, і строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення до платежу.

Таким чином, строки позовної давності по емітованим позивачем векселям спливають фактично у 2014 році (наприклад, емітовані 14.09.2010 року, строк пред'явлення до виконання - 14.09.2011 року, строк спливу позовної давності - 14.09.2014 року).

З урахуванням наведених доводів та нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що доводи відповідача про сплив строків позовної давності по емітованим позивачем векселям є необґрунтованим та передчасним, і за даних обставин відсутні правові підстави вважати заборгованість за векселями безповоротною фінансовою допомогою як сумою коштів, що залишилась несплаченої після спливу строків позовної давності (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України). На підставі аналізу пояснень сторін та акту перевірки ТОВ «ІСПД» суд зазначає, що Макіївською ОДПІ фактично підмінено поняття строків позовної давності строками пред'явлення векселя до сплати.

Разом з цим суд також вважає за необхідне відмітити, що з ухвал господарського суду Донецької області слідує, що на момент ліквідації майно у банкрутів-векселедержателей відсутнє, що є побічним доказом передачі векселів, емітованих ТОВ «ІСПД», іншим особам, та які можуть бути пред'явлені останніми до платежу протягом строку позовної давності.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення у цій частині підлягає скасуванню як передчасне та таке, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

2. Відносно встановлення перевіркою нікчемності правочинів між ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» з ТОВ «Росімпортторг» та ПП «Флоксіс».

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» на порушення пп. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України завищено суму витрат за нікчемними правочинами з ТОВ «Росімпортторг» на суму 121 974,13 грн. та ПП «Флоксіс» на суму 2 991,68 грн. та на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит, на суму, відповідно, 24 395,00 грн. та 598,00 грн.

Як слідує з акту перевірки від 05.10.2012 року відповідач зазначає, що первинні документи, які складені ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» з порушенням норм Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, не є документами, які можуть бути підставою для відображення результатів оформлених ними фінансово-господарських операцій в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Так, у відповідності до цих норм, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Разом з тим, відповідач вказує, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків (т.1 а.с. 24).

Отже згідно зі ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач вважає що правочини з контрагентами ТОВ «Росімпортторг» та ПП «Флоксіс» мають ознаки нікчемності та такими, що не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Судом у тому числі встановлено наступне.

Між ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (Покупець) та ПП «Флоксіс» (Постачальник) укладено договір від 28.03.2011 року № 28/03 на поставку продукції, а саме: запасні частини в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року (т.1 а.с. 215-216).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року ПП «Флоксіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.07.2005 року за № 1 224 120 0000 014814, ідентифікаційний код - 20291643, місцезнаходження - 69069, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 44. До Єдиного державного реєстру 07.05.2012 року внесена запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом; 25.07.2012 року - запис про внесення судового рішення про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, 19.11.2012 року - державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т.2 а.с. 41-47).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2012 року по справі № 5009/288/12 постановлено про ліквідацію юридичної особи ПП «Флоксіс» (т.2 а.с. 172-173).

Разом з тим, суд бере до уваги, що на час здійснення господарської операції, ПП Флоксіс» було діючим підприємством.

На виконання умов цього договору ПП «Флоксіс» поставлено на адресу позивача амортизатор передній 4062А031 8708801000 у кількості 2-х штук, амортизатор задній у кількості 2 шт. MR992632 8708801000 на загальну суму 3 590,02 грн., у тому числі ПДВ - 598,34 грн., про що виписані наступні документи: рахунок фактура від 01.09.2011 року № 07/09 (т.3 а.с. 155), податкова накладна від 05.09.2011 року № 53 та видаткова накладна від 05.09.2011 року № 53 (т.1 а.с. 217, 218).

Оплата позивачем за придбаний товар підтверджена банківською випискою (т.3 а.с. 133).

З акту перевірки від 05.10.2012 року та пояснень відповідача судом встановлено, що на висновки щодо нікчемності зазначеного правочину між позивачем та ПП Флоксіс» мала вплив інформація, отримана від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у вигляді довідки від 18.04.2012 року № 106 «Про результати зустрічної звірки ПП «Флоксіс» (код за ЄДРПОУ 20291643) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень, грудень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку».

По результатам цієї довідки встановлено, що у ПП «Флоксіс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, не підтверджено взаємовідносини з жодним контрагентом, який форму ПП «Флоксіс» податковий кредит за вересень, грудень 2011 року. Таким чином, встановлена відсутність реально вчиненої господарської операції, та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

При цьому, з огляду на розділ 3.2 «Податкові зобов'язання» Довідки від 18.04.2012 року № 106 вбачається, що між ПП «Флоксіс» та ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» відсутня розбіжність при співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємств (т.2 а.с. 101-116).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (Покупець) та ТОВ «Росімпортторг» (Постачальник) укладено договір від 16.04.2011 року № 16/04-11 на поставку паливно-мастильних матеріалів, а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо. Ціна товару узгоджується сторонами та зазначається у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Орієнтовна сума договору становить 9 000 000,00 грн. з ПДВ. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року (т.1 а.с. 219-221).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2012 року ТОВ «Росімпортторг» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради 03.03.2011 року за № 1 260 102 0000 000715, ідентифікаційний код - 37014789, місцезнаходження - 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Фрунзе, буд. 18. (т.2 а.с. 51-52).

Отже ТОВ «Росімпортторг» як на момент здійснення господарської операції, так і на даний час - діюче підприємство.

На виконання умов договору від 16.04.2011 року № 16/04-11 ТОВ «Росімпортторг» поставлено на адресу позивача дизпаливо у кількості 9040 л. на суму 73 585,60 грн., у т.ч. ПДВ -12 264,27 грн., про що виписані: податкова накладна від 30.05.2011 року № 20 та видаткова накладна від 30.05.2012 року № 20.

А також поставлено дизпаливо у кількості 8748 л. на суму 72 783,36 грн., у т.ч. ПДВ - 12 130,56 грн., що підтверджується податковою накладною від 26.05.2011 року № 12 та видатковою накладною від 26.05.2011 року № 16 (т.1 а.с. 222-225).

Оплата позивачем за придбане дизпаливо підтверджена банківськими виписками (т.3 а.с. 131-132).

Заборгованість між підприємствами відсутня, про що свідчить, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків між підприємствами: сальдо на 30.06.2011 року - дебетове - 0,00 грн., кредитове - 0,00 грн. (т.3 а.с. 154).

З матеріалів справи вбачається, що на висновок відповідача щодо встановлення правочину між цими підприємствами таким, що має ознаки нікчемності вплинув отриманий з Добропільської ОДПІ акт від 17.02.2012 року № 73/23-2/37014789 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Росімпортторг», код за ЄДРПОУ 37014789 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет», код за ЄДРПОУ 33558727 за серпень 2011 року та ТОВ «КІСО», код за ЄДРПОУ 13504340 за травень, червень, серпень 2011 року».

Так, по результатам цього акту податковим органом не встановлено реальність здійснення господарських операцій, при цьому, у підприємств відсутні основні фонди, недостатні трудові ресурси, отже правочині укладені зазначеними контрагентами відповідно до ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Зі змісту цього акту вбачається, що на зазначені результати також вплинула відповідна інформація, отримана Добропільською ОДПІ від інших податкових органів (т.2 а.с. 90-99).

Отже вказаними вище перевірками, отриманими відповідачем з інших податкових органів встановлені фіктивність здійснених правочинів ТОВ «Росімпортторг» та ПП «Флоксіс», що, зокрема, пов'язано з відсутністю у них трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів тощо, а також не встановлення реальності господарських відносин з їх контрагентами по ланцюгу постачання товарів.

Таким чином, у зв'язку з встановленням нікчемності правочинів по ланцюгу контрагентів-постачальників, Макіївська ОДПІ також дійшла висновку про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» з ТОВ «Росімпортторг» та ПП «Флоксіс».

В результаті наведеного відповідач дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Росімпортторг» та ПП «Флоксіс» в порушення пп. 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено витрати на суму 124 965,81 грн. (у т.ч., в сумі 121 974,13 грн. за період 2 квартал 2011 року; в сумі 2 991,68 грн. за період 2-3 квартали 2011 року відображено у рядку 06.1 декларації «Загальновиробничі витрати»), а також податковий кредит на суму 24 993 грн. (у т.ч., у травні 2011 року на суму 24 395,00 грн., у вересні 2011 року на суму 598,00 грн.

Враховуючи матеріали справи та проаналізувавши наведені обставини суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже з аналізу наведених норм слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, та його контрагенти на момент господарських відносин також були зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит та валових витрат за господарськими операціями з контрагентами.

З матеріалів справи судом також встановлено, що позивач має основні засоби, зокрема: виробничі потужності для виконання будівельних робіт (лебідка електрична, компресори, автовишки, автогрейдери, катки дорожні, транспортні засоби: легкові, вантажні, бульдозери та ін. Повний перелік основних засобів наведений у рахунку 10 «Основні засоби», що наданий позивачем до матеріалів справи (т.2 а.с. 22-34). Також наявність будівельної техніки та автотранспорту, що є у власності позивача підтверджена довідками за підписом посадових осіб підприємства (т.3 а.с. 129, 130).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що наведений правочин набув реального настання саме тих правових наслідків, на настання яких він був спрямованні.

Відповідач у акті перевірки від 14.12.2012 року № 5697 посилається на норми Цивільного кодексу України щодо визначення недійсності та нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем з контрагентом договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність та необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність факту настання реальних правових наслідків правочинів, укладених позивачем, ґрунтуючись при цьому тільки на перевірки контрагентів, проведених іншими податковими органами.

В ході судового розгляду адміністративної справи, встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» з ТОВ «Росімпортторг» та ПП «Флоксіс».

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок Макіївської ОДПІ в акті перевірки від 05.10.2012 року щодо порушення ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» податкового законодавства не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 0000262330 підлягає скасуванню в цієї частині, а податкове повідомлення рішення від 24.10.2012 року № 0000252330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25 143,50 грн. (у тому числі: за основним платежем - 24 993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 150,50 грн.) - підлягає скасуванню повністю.

3. Щодо правомірності віднесення витрат в рядку 06.6 податкової декларації на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 806 945,00 грн.

Як слідує з акту перевірки від 05.10.2012 року, перевіркою відображених у рядку 06 «Інші витрати» підрядку 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду значення рядка 07 Податкової декларації (за попередній звітний або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року)» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 806 945,00 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання включив до зазначеного рядку суму збитків за 1 квартал 2011 року.

Посилаючись на п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України відповідач зазначає, що п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Зазначене також узгоджується з положеннями наказу ДПА України № 114 від 28.02.2011 року «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за № 397/19135.

Разом з тим, відповідач зазначає, що згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» не декларував від'ємне значення. Отже включення позивачем до рядка 06.6 «Від'ємне значення» податкової декларації з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року суму в розмірі 806 945,00 грн., яка не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, є порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем 04.05.2011 року до Макіївської ОДПІ була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року за вх. № 9002766353 (т.1 а.с. 234) з наступними показниками:

Рядок 01.1 «Доходи від продажу товарів (робі, послуг) - 1 318 975 грн.

Рядок 03 «Скоригований валовий дохід» - 1 987 692 грн.

Рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - 862 072 грн.

Рядок 06 «Скориговані валові витрати» - 1 619 684 грн.

Рядок 07 «Сума амортизаційних відрахувань» - 286 731 грн.

Рядок 08 «Об'єкт оподаткування» - позитивний «+» 81 277 грн.

Рядок 17 «Сума податку до сплати - 20 319 грн.

Також, 11.05.2011 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вх. № 9003122040 (т.1 а.с. 232), згідно якому виправлені наступні показники:

Рядок 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» - 2 833 943 грн.

Рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» - 2 846 167 грн.

Таким чином, сума об'єкта оподаткування завищена та становить - «- 12 224 грн.», сума переплати податку, у зв'язку з виправленням помилки - «- 3 056 грн.».

Отже з урахуванням коригування доходів та витрат за 1-й квартал 2011 року, показники декларації за цей період становлять наступним чином:

Рядок 01.1 «Доходи від продажу товарів (робі, послуг) - 4 152 915 грн. (1 318 975 грн. + 2 833 943 грн.).

Рядок 03 «Скоригований валовий дохід» - 4 821 635,00 грн. (1 987 692 грн. + 2 833 943 грн.).

Рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» - 3 708 239 грн. (862 072 грн. + 2 846 167 грн.

Рядок 06 «Скориговані валові витрати» - 4 465 851 грн. (1 619 684 грн. + + 2 846 167 грн.)

Рядок 07 «Сума амортизаційних відрахувань» - 286 731 грн.

Рядок 08 «Об'єкт оподаткування» (03 - 06 - 07) - позитивний «+» 69 053 грн. (81 277 грн. - 12 224 грн.)

Рядок 17 «Сума податку до сплати - 17 263 грн. (20 319 грн. - 3 056 грн.).

Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року позивачем подано до Макіївської ОДПІ 09.08.2011 року за вх. № 9006364426, з зазначенням у рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період) або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)» - сума - «- 806 945» т.1 (а.с. 227-228).

Наведена сума випливає з Додатку ВП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року у зв'язку з самостійним виправленням допущеної помилки за І квартал 2011 року (т.1 а.с. 230), а саме:

Рядок 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) - «806 945»

Рядок 05 «Витрати операційної діяльності» - «787 608», у тому числі: Рядок 05.1 «Вартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» - «787 608»

Рядок 06 «Інші витрати» - «19 337».

Рядок 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) - «-806 945».

Як слідує з пояснення позивача, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 1-го кварталу 2011 року (рядок 04.1 Декларації) фактично складають в сумі 4 495 846,84 грн.

Це підтверджується попереднім актом планової виїзної перевірки від 16.06.2011 року № 3038/23-2/30502954 ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, а саме: додатком до цього акту перевірки «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року (т.3 а.с. 135).

Отже позивач спростовує доводи відповідача щодо не підтвердження витрат в сумі 806 945 грн. відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Таким чином, вбачається наступне.

У податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, з урахуванням самостійних виправлень згідно уточнюючому розрахунку, у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» позивачем була зазначена сума 3 708 239 грн.

Згідно підтвердженому попереднім актом перевірки від 16.06.2011 року № 3038/23-2/30502954 такі витрати становлять - 4 495 847 грн. (4 495 846,84 грн.).

Отже різниця складає - 787 608 грн. (4 495 847 грн. - 3 708 239 грн.) (показник рядка 05 «Витрати операційної діяльності» згідно додатку ВП - т.1 а.с. 230).

З урахуванням суми загальновиробничих витрат у розмірі 19 337 грн. (показник рядка 06 додатку ВП), витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06) складає 806 945,00 грн. (787 608 грн. + 19 337 грн.).

У відповідності до п. 50.1 ст. 50 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як досліджено в ході судового розгляду даної справи, сума 806 945 грн. підтверджена матеріалами справи, отже суд не приймає доводи відповідача, що ця сума не підтверджена відповідними первинними документами.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно абз. 2 п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Як встановлено судом Макіївською ОДПІ по підприємству ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» за період з 2 кварталу 2011 року по 9 місяців 2012 року проводились камеральні перевірки податкової звітності, та порушень не встановлено (т.3 а.с. 138).

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 0000262330 підлягає скасуванню в цієї частині.

4. Щодо формування валових витрат в сумі 1 168 029,28 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» залучало до роботи на об'єктах ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» (ПАТ «ЄМЗ») субпідрядні організації: ТОВ «Білд Компані», ТОВ «Ремстройпроект 2002» та ТОВ «СК Гарант Білдінг».

При цьому, як зазначає відповідач у акті перевірки від 05.10.2012 року, в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством завищені витрати, які не підтверджені актами виконаних робіт (форма 2КБ) наданих замовнику ПАТ «ЄМЗ», а саме: у 2011 році до складу собівартості реалізованих робіт у бухгалтерському обліку підприємства віднесено суму заробітної плати у розмірі 1 383 214,30 грн. (в Декларації за 2-4 квартали 2011 року - 1 174 081,00 грн.) в актах виконаних робіт, які перевиставлені замовнику, включено витрат по заробітній платі - 594612,00 грн., не перевиставлено замовнику 579469,00 грн.; у 2012 році до складу собівартості реалізованих робіт у бухгалтерському обліку підприємства віднесено суму заробітної плати у розмірі 1101184,28 грн., в актах виконаних робіт, які перевиставлені замовнику включено витрат по заробітній платі - 512 561,00 грн., не пере виставлено замовнику - 588 623,28 грн. (т.1 а.с. 31-32).

Таким чином, відповідачем встановлено, що позивачем на порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України завищено витрати у складі собівартості реалізованих робіт в сумі 1 168 092,28 грн., у тому числі: завищення - за 2 квартал 2011 року - на суму 261 622,00 грн., 2-3 квартал 2011 року - на суму 468 447,00 грн., 2-4 квартал 2011 року - на суму 579 469,00 грн.; заниження - за 1 квартал 2012 року на суму 26 903,93 грн., та завищення - півріччя 2012 року на суму 588 623,28 грн.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (Генпідрядник) укладено з відкритим акціонерним товариством «Єнакіївський металургійний завод» (Замовник) договір від 01.03.2010 року № 1000190 генерального підряду на капітальне будівництво. Згідно у мов цього договору Замовник доручає, а Генпідрядник виконує на підставі отриманих Генпідрядником документів дозвільного характеру та у відповідності з проектно-кошторисною документацією будівельні, монтажні роботи, пов'язані з реконструкцією об'єкта «Об'єднаний шламонакопичувач ВАТ «ЄМЗ». У кошторисі витрат вартість виконання робіт є динамічною та становить 21 602 768,34 грн., у тому числі ПДВ - 3 600 461,39 грн. та включає вартість матеріалів Замовника, яка при оплаті підлягає виключенню. Строк дії договору, з урахуванням додаткових угод від 31.12.2010 року № 7 та 30.12.2011 року № 19, з моменту підписання його сторонами до 31.12.2012 року (т.1 а.с. 123-127).

Для виконання будівельних робіт згідно умов зазначеного договору, ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (Генпідрядник) укладені наступні договори з субпідрядниками:

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Ремстройпроект 2002» (Субпідрядник) - укладено договір від 30.08.2010 року № 45/10 на капітальне будівництво, у відповідності до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності з проектно-кошторисною документацією будівельні і монтажні роботи з реконструкції об'єднаного шламонакопичувача ВАТ «ЄМЗ», розташованого за адресою: 86412, м. Єнакієве, вул. Красних Зорь, Балка Беліков Яр. Основні параметри об'єкта будівництва - площа 79 га, потужність 3 млн. куб. За умовами цього договору з урахуванням додаткової угоди від 06.02.2011 року № 1, договірна ціна на виконання робіт становить 12 000 000,00 грн. Договірна ціна включає вартість матеріалів Генпідрядника, яка при оплаті підлягає виключенню. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, у тому числі усуненню недоробок і оплати виконаних робіт (т.1 а.с. 114-116).

- з товариством з обмеженою відповідальністю «СК Гарантбілдінг» (Виконавець) - укладено договір від 26.03.2012 року № 21-03/12 на виконання електромонтажних робіт на шламовій насосній станції 2-го підйому за адресою: 86412, Донецька область, м. Єнакієво, пр. Металургів, 9 - територія ПАТ «ЄМЗ». Вартість робіт становить 401 460,11 грн., у тому числі ПДВ - 66 910,02 грн. Договір вступає в силу з моменту його підписання по 31.12.2012 року (т.1 а.с. 128-131).

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Білд Компані» (Субпідрядник) - укладено договір від 01.06.2011 року № 25/11 на капітальне будівництво з реконструкції об'єднаного шламонакопичувача ВАТ «ЄМЗ» за адресою 86412, м. Єнакієве, вул. Красних Зорь, Балка Беліков Яр. Основні параметри об'єкта будівництва - площа 79 га, потужність 3 млн. куб. Договірна ціна за виконання робі становить 2 500 000,00 грн. разом з вартістю матеріалів Генпідрядника, яка при оплаті підлягає виключенню. Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до повног виконання Сторонами своїх обов'язків, у тому числі усуненню недоробок і оплати виконаних робіт (т.1 а.с. 133-134).

На підтвердження виконання робіт згідно умов зазначених договорів позивачем надані до матеріалів справи Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та затрати/ за відповідні періоди (т.1 а.с. 119-122, 132, 135-175).

Як вже зазначено, у акті перевірки від 05.10.2012 року Макіївська ОДПІ вказує, що позивачем завищено витрати на суму 1 168 092,28 грн., які не підтверджені актами виконаних робіт, які були надані Замовнику.

З пояснення позивача слідує, що взаємовідносини між замовником, генеральним підрядником, субпідрядником врегульовуються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року, а також договорами генерального підряду та субпідряду.

Всі документи, які підтверджують виконання господарських операцій, що пов'язанні з реконструкцією об'єкта «Об'єднаний шламонакопичувач ВАТ «ЄМЗ», позивачем були надані перевіряючим та сумніву не викликали. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам генерального підрядника, субпідрядників здійснювалася відповідно до трудового законодавства, що також може підтвердити те, що при проведені перевірки порушень з питань правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб відповідачем не встановлено.

Крім того, як вважає позивач, непред'явлення замовнику (ПАТ «ЄМЗ») частини заробітної плати не впливає на собівартість вже виконаних субпідрядником і оплачених йому робіт.

Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Згідно ст. 319 цього Кодексу договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

У відповідно до ст. 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

Наведені положення також кореспондуються з положеннями § 3 «Будівельний підряд» Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 877 Цивільного кодексу України Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Отже з наведеного вбачається, що проектно-кошторисна документація в деталях визначає перелік робіт, які має виконати підрядник, та їх ціну.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що на об'єкті з реконструкції «Об'єднаний шламонакопичувач ВАТ «ЄМЗ» позивачем з замовником було погоджено обсяг та перелік робіт, вартість робіт, у тому числі заробітну плату, та при взаєморозрахунках відобразив це в актах виконаних робіт за формою № КБ-2в.

За нормами ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також інших документів, встановлених відповідно до розділу II цього Кодексу, за датою нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не встановлено цим розділом.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Статтею 139 Податкового кодексу наведений вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу витрат, у тому числі: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на таке, суд не знайшов підстав для не визнання витрат позивача з розглядувального питання, оскільки всі витрати документально підтверджені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 0000262330 підлягає скасуванню в цієї частині.

5. Відносно формування валових витрат по взаємовідносинам з Калінінською виправною колонією № 27 (м. Горлівка) та Макіївською виправною колонією № 32.

Як слідує з акту перевірки від 05.10.2012 року ТОВ «Індустріальний Союз Промисловості Донбаса» (Замовник) укладено договори з Макіївською виправною колонією № 32 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (Виконавець) від 15.11.2011 року № 284 на надання робочої сили із числа контингенту (т.1 а.с. 186-189, т.3 100-103) та Калінінською виправною колонією № 27 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (Виконавець) від 07.12.2011 року № 7/12 на надання робочої сили із числа контингенту (т.1 а.с. 208-211, т.3 а.с. 122-125).

Згідно умов цих договорів Виконавці надають Замовнику робочу силу з числа осіб засуджених до позбавлення волі в кількості, встановленому Виконавцями, для використання з метою здійснення виробничої, господарської та іншої діяльності, визначеної Статутом Виконавця, а також інших видів робіт, що не суперечать діючому законодавству. За умовами цього договору час вибуття та прибуття засуджених відображається в журналі «Приймання (здачі) засуджених працюючих на контрагентських роботах». Розмір оплати за надання робочої сили за одну людину за фактично відпрацьований час та фактично виконаний обсяг робіт становить: заробітну плату засудженого, згідно штатної розстановки та кваліфікації, але не нижче мінімальної заробітної плати на дату здійснення розрахунку з нарахуванням 50% згідно постанови Кабінету Міністрів України № 653 від 22.04.1999 року, а також 1,91% у фонд нещасного випадку на виробництві. Оплата за надання робочої сили проводиться Замовником у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця або за готівку в касу Виконавця.

Строк дії договору від 15.11.2011 року № 284 - моменту підписання до 31.12.2011 року.

Строк дії договору від 07.12.2011 року № 7/12 - з моменту підписання до 31.12.2011 року.

Відповідач зазначає, що у актах виконаних робіт відсутня інформація про які саме роботи та в яких об'ємах виконувались роботи спецконтингентом Колоній, що не узгоджується з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також те, що роботи не були пере виставлені замовнику (т.1 а.с. 32-33).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України відповідно до якого не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підприємством завищено витрати у 1 кварталі 2012 року по Калінінської виправної колонії № 27 на суму 8 112,51 грн. та по Макіївської виправної колонії № 32 у 4 кварталі 2011 року на суму 33 380,58 грн. та у 2012 році на суму 172 948,35 грн.

Позивач вважає такий висновок відповідача безпідставним, зазначає, що спецконтингент надавався колоніями з метою на надання робочої сили для здійснення виробничої, господарської і іншої діяльності, при цьому, наведені договори не є договорами субпідряду, тому виконані роботи не повинні пере виставлятися замовнику.

Конкретний вид робіт, що виконували осуджені кожен день визначався нарядом на роботу, а саме: риття ям під огородження, складання будівельних матеріалів, прибирання території будівельного майданчика, фарбування будівельних конструкцій та ін.). Оплата за виконані роботи здійснювалася за фактично відпрацьований час і виконані наряди на роботу. Об'єм виконаних робіт включався позивачем до акту виконаних робіт, що надавався замовнику - ПАТ «ЄМЗ».

У доказ здійснених робіт, позивачем надані суду Акти звірки обсягів робіт, виконаних спецконтингентом за відповідні періоди, графіки виходів, табелі обліку використання робочого часу (т.1 а.с. 190-191, т.1 а.с. 196-208, т.1 а.с. 212-213, т.3 а.с. 104-107, т.3 а.с. 162-246, т.4 а.с. 1-21).

Згідно п. 64 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно корисної праці в порядку, установленому Кримінально-виконавчим кодексом України. Умови та порядок оплати праці осіб, які позбавлені волі, регламентуються чинним законодавством України.

У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації (адаптації) засуджені залучаються до праці, як правило, на власному виробництві, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у т. ч. за межами адміністративного району установи з письмового дозволу начальника територіального органу управління Департаменту, за умови забезпечення постійного нагляду за ними та щоденного повернення до житлової зони.

Отже вбачається, що засуджені можуть залучатися до праці на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності.

З актів звірки обсягів робіт, виконаних спецконтингентом вбачається, що вони узгоджені посадовими особами колоній (начальниками колоній) та позивача (вказані посади і прізвища посадових осіб), зазначено: за який період (звітний місяць) виконані роботи, на якому об'єкті виконані роботи, а саме - об'єкт будівництва «Реконструкція об'єднаних шламонакопичувачів ПАТ «ЄМЗ»», кількість виходів, кількість осіб спецконтингенту, які також підтверджуються графіками виходів та табелями обліку використання робочого часу. Крім того, у цих актах наведені сума заробітної плати та нарахування за виконані роботи згідно умов укладених договорів, а також підсумкова сума, яка підлягає перерахуванню.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Враховуючи зазначені норми, наведені документи суд не погоджується з доводами відповідача, що акти виконаних робіт не відображають проведені господарські операції, адже це також підтверджується іншими документами у їх сукупності. Крім того, під час розгляду даної справи судом встановлено, що у відповідача не виникало сумніву щодо самого факту здійснення робіт спецконтингентом.

З наведеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 року № 0000262330 також підлягає скасуванню в цієї частині.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 2 146,00 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 року № 0000262330 та № 0000252330 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 24.10.2012 року № 0000262330 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 1 181 045,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 088,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 24.10.2012 року № 0000252330 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 24 993,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150,50 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Промисловості Донбасу» (86156, Донецька область, м. Макіївка, мікрорайон Зелений, 11А; ідентифікаційний код 30502954) судовий збір в розмірі 2 146,00 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 15 лютого 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 20 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.02.2013
Оприлюднено06.03.2013
Номер документу29721565
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0570/14947/2012

Ухвала від 26.03.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов В.В.

Ухвала від 14.03.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов В.В.

Ухвала від 26.03.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов В.В.

Ухвала від 14.03.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов В.В.

Постанова від 15.02.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 08.02.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 30.01.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 19.12.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 27.11.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 10.01.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні