Рішення

від 19.02.2013 по справі 910/269/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/269/13 19.02.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні регіони»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД»

Про стягнення 73 969,29 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Зборівський А.Є. - представник за довіркеністю № б/н від 28.01.13.

Від відповідача: не з'явився

Від 3-ої особи: Кравець М.Т. - засновник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 08/06/10 від 08.06.10. в розмірі 73 969,29 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов Договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 08/06/10 та законодавства України, відповідачем не була в повному обсязі сплачена заборгованість, яка виникла на підставі Договору купівлі-продажу № 01/05/09 від 01.05.09. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» в розмірі 73 969,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.13. порушено провадження у справі № 910/269/13, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД»; розгляд справи призначено на 29.01.13. о 12-30.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.13. надав письмові пояснення по справі та документи, які були витребувані судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 19.02.13. о 10-50.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.13. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 19.02.12. підтримав позовні вимоги.

04.02.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, яке призначено на 29.01.13.

Суд залишає без розгляду дане клопотання, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.13. у справі 910/269/13 розгляд справи було відкладено на 19.02.13. о 10-50.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.13. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/269/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 556332 від 28.01.13.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/269/2013.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД» (далі - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» (далі - відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 01/05/09.

На виконання умов вищевказаного Договору третя особа поставила відповідачу товар (фольга NCL/14AL/TE 125 - 963, 03 кг, фольга NCL/14AL/TE - 70 217,57 кг.) на загальну суму 85 003,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000030 від 20.05.09.

Матеріали справи містять довіреність № 165 від 20.05.09., якою Товариство «Східні регіони» уповноважило Щербак С.М. отримати матеріальні цінності від Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД», перелік яких визначений видатковою накладною № РН - 0000030 від 20.05.09.

Вищевказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Актом звірки взаємних розрахунків третя особа та відповідач визначили, що станом на 02.06.10. борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД» становить 76 969,29 грн.

08.06.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД» (далі - Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» (далі - Цесіонариій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 08/06/10, відповідно до п. 1.1. якого Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу №01/05/09 від 01. 05.2009р., який укладений між Цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні регіони».

Згідно з п. 2 Договору сторони погодили, що з моменту його підписання Цесіонарій набуває право вимагати від Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» належного виконання зобов'язання щодо сплати суми заборгованості в розмірі 76 969,29 грн. за поставлену третьою особою відповідачу продукцію (фольгу алюмінієву) за договором купівлі-продажу № 01/05/09.

Пунктом 3 Договору визначено, що право вимоги засновано на підставі Договору купівлі-продажу № 01/05/09 від 01.05.2009р. та видаткової накладної №РН-0000030 від 20.05.09.

Відповідно до пункту 8 Договору Цесіонарій зобов'язаний повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» про уступку права вимоги протягом 3 днів з моменту підписання цього Договору.

Листом № 7 від 11.06.10. позивачем було повідомлено відповідача про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МВК ЛТД», укладено Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 08/06/10, згідно якого третя особа передала позивачу право вимоги заборгованості в розмірі 76 969,29 грн. за Договором купівлі продажу № 01/05/09 від 01.05.09., крім того, позивач просив відповідача сплатити заборгованість наявну у нього.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам Договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 08/06/10 та законодавства України, відповідачем не була в повному обсязі сплачена заборгованість, яка виникла на підставі Договору купівлі - продажу № 01/05/09 від 01.05.09. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» в розмірі 73 969,29 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. \Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Так, укладаючи Договір відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 08/06/10 первісний кредитор засвідчив та передав, а новий кредитор отримав оригінали документів, перелік яких визначений в п. 3 Договору, та які обґрунтовують підстави виникнення боргу та його розмір в сумі 76 969,29 грн.

Враховуючі вищевикладене, позивач отримав права вимоги на стягнення з відповідача, коштів в розмірі 76 969,29 грн.

Відповідно до 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач повідомлявся про заміну кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт повідомлення відповідача про перехід прав у зобов'язанні за відповідним договором є доведеним належним чином з боку позивача.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд відзначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» платіжним дорученням № 147 від 21.06.10. були перераховані кошти в розмірі 3000 грн. з призначенням платежу «Оплата за фольгу зг. Договору про відступлення права вимоги № 08/06/10 від 08.06.10.».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензіями: № 22 від 10.12.10., № 23 від 17.12.12., в яких просив сплатити наявну в нього заборгованість в розмірі 73 969,29 грн.

Матеріали справи не містять відомостей, щодо надання відповіді з боку відповідача на зазначені претензії, та не містять доказів повної сплати заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні регіони» за Договором про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 08/06/10 перед позивачем становить 73 969,29 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні регіоні» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б код ЄДРПОУ 31112772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авео-Компанія» (82400, Львівська обл. м. Стрий, вул. Ю.Липи, буд. 6, код ЄДРПОУ 35283278) 73 969 (сімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 29 коп. - заборгованості, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Суддя Т.М. Ващенко