Постанова

від 04.03.2013 по справі 815/790/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/790/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року 17 год. 58 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Сакун Г.П.,

представника відповідача Євтушенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Стройавтосервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000022330, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Стройавтосервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000022330.

ПАТ «Стройавтосервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 21.01.2013 року № 0000022330 та стягнути з Державного бюджету судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд відмовити у задоволені позову повністю, письмових заперечень по справі не надавав.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси 02.01.2013 року складений Акт № 1/22-213/00910593 про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного акціонерного товариства «Стройавтосервис» (код ЄДРПОУ 00910593) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з МП у виді TOB «Гамалс» (код ЄДРПОУ 13918998) за квітень - червень 2012р.(том 1, а.с.7-16) На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022330 від 21 січня 2013 року про донарахування ПДВ на суму 189 000 грн. 07 коп. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 47 250 грн. 02 коп.(том 1, а.с.5).

Підставами для встановлення завищення ПДВ стало посилання відповідача на безпідставне формування позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся (квітень-червень 2012р.) за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим на придбання товарів від МП у виді TOB «Гамалс» на загальну суму ПДВ - 189 000,07 грн., які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, не відповідають вимогам пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп 14.1.202, п.14.1. ст. 14 та порушують п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що завищення податкового кредиту позивачем сталося в внаслідок проведення господарської операції по двом договорам поставки № 02/04-12 від 02.04.2012р. (том 1, а.с.23) та № 14/06-12 від 14.06.2012р. (том 1, а.с.24) згідно яких визначено, що МП у виді TOB «Гамалс» є Постачальником, а ПрАТ «Стройавтосервис» є Покупцем.

Згідно договору поставки № 02/04-12 від 02.04.2012р. товар поставлений на загальну суму 734 000 грн. Згідно договору поставки № 14/06-12 від 14.06.2012р. товар поставлений на загальну суму 400 000,44 грн. Склад Товару по обом договорам: цегла керамічна, ліс обрізний, утеплювач в матах, плитка напільна ГРЕС, клей для плитки, паробар'єр, сітка кладочка, газобетон Д500, клей для газобетону та інші.

Мотивами неврахування податкового кредиту стали посилання відповідача на Акт, складений фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС за № 1109/22-34/13918998/63 від 23.08.2012р., згідно якого, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПАТ «Стройавтосервис» по операціях з придбання товарів, робіт (послуг) від постачальника МП у виді ТOB «Гамалс» та їх вид, обсяг, якість та розрахунки за квітень - червень 2012року. Згідно бази даних АІС «РПП» станом на дату складання акту стан платника - « 9» Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Зустрічну перевірку неможливо провести, так як у висновку ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що не надані первинні документи по факту фінансово-господарських відносин у жовтні, листопаді, грудні 2011р., лютому, квітні, травні, 2012р. та не отримано письмове пояснення від керівника підприємства, в зв'язку з чим не можливо встановити підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій МПу виді TOB «Гамалс».

Також, відповідач в обґрунтування свого висновку за актом перевірки, посилається на ті обставини, що основними постачальниками товарів для МП у виді TOB «Гамалс» були: у жовтні 2011р. TOB «Агенція досконалих рішень» ЄДРПОУ 37100851; у лютому 2012р. TOB «Правова група «Домініон» ЄДРПОУ 33831564; у квітні 2012р. TOB «Буланжері Трейд» ЄДРПОУ 36794714; у травні 2012р. ПП «Пояс Оріону» ЄДРПОУ 36794295.

При проведенні аналізу наявних баз даних АРМів, «РПП», «Бестзвіт». «Т4Х», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що використовується в ДПІ у Київському районі м. Одеси, листів: ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012р. № 188/7/22-211 та від 04.07.2012р. за № 8681/7/22-911, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 22.06.2012р. № 21425/7/22-5/09 та від 18.04.2012р. № 25699/7/22-5/03 неможливо встановити підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій МП у виді TOB «ГАМАЛС» з TOB «Агенція досконалих рішень» ЄДРПОУ 37100851 у жовтні 2011р.; TOB «Правова група «Домініон» ЄДРПОУ 33831564 у лютому 2012р.: TOB «Буланжері Трейд» ЄДРПОУ 36794714 у квітні 2012р.; ПП «Пояс Оріону» ЄДРПОУ 36794295 у травні 2012р.

Окрім того, відповідач в акті перевірки посилається на порушення з боку позивача приписів законодавчих та нормативно-правових актів, а саме: пп. 14.1.36 Податкового кодексу України (господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентський договорами); пп. 14.1.191 Податкового кодексу України (постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду); пп. 14.1.202 Податкового кодексу України (продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; п. 198.1. Податкового кодексу України (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; п. 198.3. Податкового кодексу України (податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідач зазначає, що взаємовідносини між ПАТ «Стройавтосервис» та контрагентом постачальником МП у виді TOB «Гамалс» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з приписів п. 1 ст. 203, п. 2 ст. 215, ст.ст. 228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, ст. 9 Бюджетного кодексу України.

Отже, згідно Акту перевірки № 1/22-213/00910593 від 02.01.2013р. ПрАТ «Стройавтосервис» визнано таким, що порушило ст. 228 ЦК України щодо укладення договорів поставки № 02/04-12 від 02.04.2012р. та № 14/06-12 від 14.06.2012р. і ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС визнала їх такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними. В зв'язку з чим, керуючись ст. 216 ЦК України, зазначено, що ці договори не створюють ніяких наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю, і як слід, ПАТ «Стройавтосервис», визнано таким, що безпідставно сформувало податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від МП у вигляді TOB «Гамалс» та таким, що безпідставно включило до податкового кредиту звітного періоду витрати по операціях з придбання товарів у МП у вигляді TOB «Гамалс» в розумінні ст. 138 ПК України.

Суд зазначає, що висновки відповідача базуються тільки на підставі Акту ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 1109/22-34/13918998/63 від 23.08.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді TOB «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками, та на підставі наявних інформаційних баз даних податкової служби.

Під час укладення договорів поставки між ПАТ «Стройавтосервис» та його контрагентом МП у вигляді TOB «Гамалс» та під час їх виконання, були повністю дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що висновки перевірки викладені в Акті № 1/22-213/00910593 про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного акціонерного товариства «Стройавтосервис» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з МП у виді ТОВ «Гамалс» (код ЄДРПОУ 13918998) за квітень - червень 2012р. не відповідають діючому законодавству України, є безпідставними і суперечать фактичним обставинам, та спростовуються наданими первинними документами, відтак податкове повідомлення рішення прийняте на підставі цього акту є таким, що підлягає скасуванню.

Позивачем були надані під час перевірки та суду відповідні податкові накладні (том 1 а.с. 46-62, 91-99), видаткові накладні (том 1 а.с. 63-79, 100-108), товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 80-88, 109-127) оформлені належним чином.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що, відповідач невірно ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновки щодо перевірки такого контрагента ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів/

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представникf позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Стройавтосервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000022330 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 21.01.2013 року № 0000022330.

Стягнути з Державного бюджету судові витрати на користь позивача у розмірі 2362,50 грн. (дві тисячі триста шістдесят дві грн. 50 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 04.03.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 21.01.2013 року № 0000022330.

Стягнути з Державного бюджету судові витрати на користь позивача у розмірі 2362,50 грн. (дві тисячі триста шістдесят дві грн. 50 коп.).

04 березня 2013 року.