Рішення

від 01.03.2013 по справі 910/1481/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1481/13 01.03.13

За позовомПриватного підприємства «Інтербуд-сервіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» Простягнення 29 155,80 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Човганюк А.М., Сторожук О.В. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інтербуд-сервіс» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» (далі-відповідач) про стягнення 29 155,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору на перевезення вантажу №12/12-2011 від 25.11.2011 р. надав послуги з перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 26 360,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 2 015,00 грн. та 3% річних у розмірі 790,80 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13.02.2013 р.

13.01.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого додано: податкові накладні №343 від 14.12.2011 р., №338 від 13.12.2011 р., №337 від 12.12.2011 р., гарантійний лист №38 від 03.04.2012 р. та акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2011 р.

За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. у зв'язку з тим, що суддя Куркотова Є.Б. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу №910/1481/13 для розгляду було передано судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. справу №910/1481/13 прийнято до провадження судді Прокопенко Л.В., розгляд справи відкладено до 01.03.2013 р.

За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 15.02.2013 р. у зв'язку із виходом з лікарняного судді Куркотової Є.Б., з метою дотримання процесуальних строків , справу передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 р. справу №910/1481/13 прийнято до провадження судді Куркотовій Є.Б., розгляд справи призначено на 01.03.2013 р.

В судове засідання представники позивача з'явився, вимоги ухвали виконали, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2, літера А, на яку було відправлені ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №642170 від 12.02.2013 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2011 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) був укладений договір на перевезення вантажу №12/12-2011 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору перевізник зобов'язується за рахунок коштів замовника здійснювати комплекс робіт по перевезенню вантажу автотранспортом в міжміських повідомленнях.

Відповідно до п. 3.5 Договору своєчасно та повністю оплачувати перевезення по маршруту перевезення у погодженому сторонами розмірі в строк не пізніше двох банківських днів з моменту розвантаження.

Згідно п. 6.4 Договору по завершенню перевезення у звітному місяці перевізник надає замовнику два екземпляри акту здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), який останній повинен протягом п'яти робочих днів після отримання акту підписати і один екземпляр повен повернути перевізнику. У випадку наявності у замовника заперечень з приводу об'єму послуг, наданих у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той строк в письмовому вигляді надати перевізнику свої обґрунтовані заперечення. Датою отримання акту вважається відбиток поштового штемпеля підприємства у зв'язку з урахуванням поштового пробігу.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2011 р. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах без укладання письмової додаткової угоди про продовження терміну дії.

На виконання умов Договору у грудні 2011 р. позивачем було надано відповідачу послуги із перевезення вантажів на суму 27 360,00 грн.

Факт виконання послуг підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - прийому №225 від 09.12.2011 р., №226 від 12.12.2011 р., №227 від 12.12.2011 р., №228 від 12.12.2011 р., №229 від 13.12.2011 р., № 230 від 13.12.2011 р., №231 від 14.12.2011 р., №234 від 14.12.2011 р. та №235 від 15.12.2011 р. та наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних та податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2011 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2011 р., за змістом якого заборгованість відповідача на користь позивача по сплаті вартості послуг із перевезення вантажів становить 27 360,00 грн.

22.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №б/н, за змістом якої просив останнього сплати борг за надані послуги із перевезення вантажів на суму 27 360,00 грн. та нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання вказаних послуг пені у розмірі 806,69 грн. та 30% річних у розмірі 1 561,32 грн.

06.03.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією №б/н, за змістом якої просив останнього сплати борг за надані послуги із перевезення вантажів на суму 27 360,00 грн. та нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання вказаних послуг пені у розмірі 806,69 грн. та 30% річних у розмірі 1 561,32 грн.

31.03.2012 р. сторони підписали акт звіряння розрахунків станом на 31.03.2012 р., з якого вбачається, що станом на 31.03.2012 р. борг по сплаті вартості наданих послуг відповідача на користь позивача становить 27 360,00 грн.

03.04.2012 р. відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист №38 від 03.04.2012 р. за змістом якого визнав за собою заборгованість по сплаті вартості послуг із перевезення вантажів на користь позивача у розмірі 27 360,00 грн. та гарантував її перерахувати на користь останнього в можливі найкоротші строки.

Як вбачається із доданої до позовної заяви копії банківської виписки по рахунку перевізника, замовник 23.03.2012 р. частково виконав грошове зобов'язання у розмірі 1 000,00 грн.

18.10.2012 р. перевізник та замовник підписали акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.12.2011 р. по 18.10.2012 р., з якого вбачається наявність заборгованості відповідача по сплаті вартості наданих послуг із перевезення вантажів на користь позивача у розмірі 26 360,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 26 360,00 грн.

Договір є договором перевезення , а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (актами здачі-прийняття робіт, актами звіряння взаєморозрахунків, товарно-транспортними та податковими накладними) підтверджується надання відповідачу послуг із перевезення вантажів, їх прийняття останнім без заперечень, часткову сплату вартості наданих послуг та існування заборгованості на користь позивача у розмірі 26 360,00 грн.

Відповідно до п. 3.5 Договору замовник зобов'язується своєчасно та повністю оплачувати перевезення по маршруту перевезення у погодженому сторонами розмірі в строк не пізніше двох банківських днів з моменту розвантаження.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.5 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 26 360,00 грн. на підставі Договору за надані послуги з перевезення вантажу. Відповідачем за змістом акту звірки взаєморозрахунків від 18.10.2012 р. вказана заборгованість визнана, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача, розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 320,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 015,00 грн. та три відсотки річних у розмірі 790,80 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення перерахування грошових коштів у встановлені сторонами строки, експедитор вправі вимагати від замовника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2011 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків згідно якого заборгованість відповідача по сплаті вартсоті послуг із перевезень на користь позивача становить 27 360,00 грн.

Отже, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені від наступного дня після підписання акту звірки взаєморозрахунків, тобто визнання відповідачем заборгованості у розмірі 27 360,00 грн.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, правомірним періодом нарахування пені є з 02.01.2012 р. по 01.07.2012 р. з урахуванням часткової сплати заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. 23.03.2012 р.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням встановленого судом періоду нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2 030,45 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення становить 403,22 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 306,58 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 26 360,00 грн., пеню у розмірі 2015,00 грн. та 3% річних у розмірі 403,22 грн.

В пішій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Інтербуд-сервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2, літера А; ідентифікаційний код 35264915) на користь Приватного підприємства «Інтербуд-сервіс» (23800, Вінницька обл., смт. Теплик, вул. Коцюбинського, буд. 4-в; ідентифікаційний код 34519469) основну суму боргу у розмірі 26 360 (двадцять шість тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 015 (дві тисячі п'ятнадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 403 (чотириста три) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 04.03.2013 р.