Ухвала

від 25.05.2011 по справі 20055/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2011 р.справа № 2а-7919/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Руденко М.А. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 22.03.2010р.

у справі № 2а-7919/08/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет»,

вул. К. Цеткін, 6-А, м. Дніпропетровськ, 49044;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Жовтневому районі міста Дніпропетровська,

вул. Високовольтна, 24, м. Дніпропетровськ, 49107;

про скасування Акта,

встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»подано позов до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000672301/3 та № 0000682301/3 від 16.09.2005р., а також повідомлення-рішення № 0001952301/3 від 16.09.2005р.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Павловський Д.П.) своєю постановою від 22.03.2010р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»та Закритим акціонерним товариством «Укргідроспецбуд»договір купівлі-продажу металопрокату на умовах товарного кредиту (у розмірі 401,5% річних) укладений без ділової мети, задля податкової вигоди, та є нікчемним. Отже, Позивачем безпідставно сформовано включені витрати за зазначеним договором до складу валових витрат. Відповідно, відсутня підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомет», Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (334/94-ВР) задля висновку про пов'язаність витрат з господарською діяльністю не містить правила з приводу отримання прибутку за кожною окремою господарською операцією. Більш того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход», а не поняття «прибуток». Поняття «доходи»не є тотожним поняттю «прибуток». Тому у суду не було жодних підстав для розрахунку фінансового результату від проведеної операції з металопрокатом. А «доход»від продажу металопрокату Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»було отримано в сумі 10.045.000,00 грн. та включено до складу валового доходу відповідного звітного періоду.

Відповідно, підприємством мало право на валові витрати по цій операції, та згідно з підпунктом 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) визначило суму податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 25.06.2008р. констатував про помилкове нарахування податку на прибуток (а, відповідно, і податок на додану вартість), та надав можливість податковому органу визначити в установленому порядку звичайну ціну спірної послуги та прийняти нові рішення про визначення суми податкового зобов'язання.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Дніпропетровська, Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Сутність спору: В період з 01.03.2005р. по 31.03.2005р. уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет», код за ЄДРПОУ 32723440, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2003р. по 31.12.2004р.

За результатами складений Акт від 31.03.2005р. № 043/231/08.

В акті перевірки вчинено запис про порушення:

пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР);

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР).

Так, згідно до укладеного з Закритим акціонерним товариством «Укргідроспецбуд»договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»було придбано металопрокат на загальну суму 12.000.000,00 грн.

Придбаний металопрокат було продано ТОВ «ТД «Укрімпекс», місто Донецьк, на загальну суму 12.054.000,00 грн.

При цьому, документів, які б засвідчували зберігання та транспортування товару, на підприємстві немає.

ТОВ «ТД «Укрімпекс»розрахунок Товариством «Екомет»за товар проведено векселем № 66335593723452, договірна вартість 12.054.000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет», в свою чергу, даний вексель було передано Закритому акціонерному товариству «Укргідроспецбуд», договірна вартість 12.815.000,00 грн.

Крім того, Закритим акціонерним товариством «Укргідроспецбуд»були нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Екомет» відсотки за відстрочення заключного розрахунку у розмірі 1.1% на загальну суму 3.300.000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»здійснено оплату ЗАТ «Укргідроспецбуд»:

грошовими коштами в сумі 1.944.000,00 грн.,

векселем № 65305749819889 на суму 541.000,00 грн.

За позицією фахівців держподаткінспекції, штучний збиток від вищенаведеної операції, який не можна вважати використаним у власній господарській діяльності, склав 1.944.000,00 грн., чим завищено суму валових витрат за ІІІ квартал 2004 року.

Крім того, за позицією фахівців контролюючого органу, сума ПДВ з відсотків по товарному кредиту у розмірі 541.000,00 грн. не може бути включена та врахована при складанні податкової звітності.

На підставі акта перевірки, та в результаті апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), керівником Державної податкової інспекції 16.09.2005р. прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000672301/3, 0001952301/3, а також повідомлення-рішення № 0000682301/3.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Екомет»визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3011021000 -податок на прибуток, у розмірі 583.200,00 грн. В їх числі 486.000,00 грн. основний платіж, та 97.200,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. (№ 0000672301/3).

На підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Екомет»визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3011021000 -податок на прибуток, у розмірі 243.000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. (№ 0001952301/3).

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Екомет»визначено суму податкового зобов'язання за платежем 3014010100 -податок на додану вартість, у розмірі 811.670,00 грн. В їх числі 541.000,00 грн. основний платіж, та 270.670,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. (№ 0000682301/3).

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спір між сторонами відсутній.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»було придбано у Закритого акціонерного товариства «Укргідроспецбуд»металопрокат на умовах товарного кредиту -зі сплатою відсотків у розмірі 1,1 % за кожний день відстрочення до кінцевого розрахунку.

Розрахунки проведено векселем.

За позицією фахівців держподаткінспекції, відсотки, у розмірі 401,5% річних, не можна вважати такими, що призначені для використання у власній господарській діяльності, тобто, з метою отримання прибутку.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про нікчемність правочину вважає недоведеними, незалежно від характеру розрахунків та інших особливостей операції з придбання.

Безумовно, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР), на чому наполягає заявник апеляційної скарги, дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход»(який визначається пунктом 1.21 статті 1 та підпунктом 4.1.1 Закону), а не поняття «прибуток»(який визначено статтею 3 цього Закону).

Виходячи термінів, що використовуються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87, поняття «доходи»не є тотожним поняттю «прибуток».

Отже, наявність збитків не є підтвердженням відсутності «доходу». А відсутність прибутку від конкретної окремої господарської операції не свідчить про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності.

Водночас, у відповідності з підпунктом 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Термін «у зв'язку з», що вживається у підпункті 5.2.1 Закону, дозволяє застосовувати цю норму до широкого переліку витрат, оскільки пов'язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва у ряді випадків є не так фактом, що підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.

Від обов'язку доведення якого не звільнений Позивач.

Тобто, податкове законодавство не може бути обійдене допомогою зловживань з використанням правових конструкцій. Платнику податків слід представити докази, що у світлі всіх обставин спірна схема має ділову мету.

Відповідно, податковий орган не позбавлений можливості довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Зокрема, для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

З огляду на принцип адміністративного судочинства -офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд може визначити обсяг прав і обов'язків платника податків, виходячи із справжнього економічного змісту операції.

З цією метою доцільно проводити класифікацію зобов'язань на основі таких ознак: мета їх залучення; форма залучення; вид діяльності; участь в інвестиційній чи поточній діяльності; вид кредитора; місце виникнення; характер виникнення; вартість; виконання умов погашення; відповідність критеріям визнання; термін погашення тощо.

За позицією ДПІ, позивачем неправомірно включено до складу валових витрат, і, як наслідок, до складу податкового кредиту, витрати, не пов'язані з отриманням економічної вигоди -відсотків по товарному кредиту.

За визначенням підпункту 1.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

В той же час, господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, визнаються штрафом (штрафними санкціями).

Цивільним законодавством штраф визначений як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

20.08.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екомет»та Закритим акціонерним товариством «Укргідроспецбуд»було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.

Слід зазначити, що ТОВ «Екомет»були здійснені господарські операції, за якими позивач придбавав на умовах «товарного кредиту» та реалізовував його фактично за ціною придбання без врахування послуг по товарному кредиту. Така діяльність позивача ніяким чином не підпадає під визначення господарської, оскільки товар придбавався-продавався на невигідних для Товариства умовах. Без фактичної оплати його вартості продавцю. При цьому фактична сплата покупцем проданих товарів також не проводилась.

При цьому, документів, які б засвідчували зберігання та транспортування товару, на підприємстві немає.

Отже, пунктом 2 додаткової угоди № 1 до Договору фактично встановлена відповідальність, обчислена у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, відповідно до вимог підпункту 5.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни правильного по суті рішення окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомет»залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2010р. у справі № 2а-7919/08/0470 -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу складено у повному обсязі 30.05.2011р.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: М.А. Руденко

Суддя: М.В. Мірошниченко