Постанова

від 25.02.2013 по справі 804/1233/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 р. Справа № 804/1233/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представників позивача Заїкіної С.І., Шевченко О.Г.

представника відповідача Коваленка В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002081541, 0002011542, 0002021542 від 03.12.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002081541, 0002011542, 0002021542 від 03.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що Дніпропетровською міжрайонною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» (код ЄДРПОУ 24238090) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Бізнес-Ленд» (код ЄДРПОУ 31393216) за період серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2012 року № 527/222/24238090.

За висновками зробленими в акті перевірки податковим органом, винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0002081541, 0002011542, 0002021542 від 03.12.2012 року.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення безпідставним, незаконним та просить суд їх скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив що податковим органом було проведено перевірку, в ході якої, встановлено, що ТОВ НВП «СІСТАР» було здійснено операцію по реалізації товару за ціною, нижчою від ціни придбання, в результаті чого, занижено податок на прибуток підприємства. За результатами перевірки податковим органом правомірно було винесено податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмежено відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, як суб'єкт господарювання 23.04.1996 року.

В період з 05.10.2012 року по 18.10.2012 року працівниками Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС проведено позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бізнес-Ленд» (код ЄДРПОУ 313933216) за серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки 25.20.2012 року складено акт від 25.10.2012 року № 527/222/24238090, яким встановлені наступні порушення:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, завищено податковий кредит на суму 498 017 грн., у т.ч. за серпень 2011 року;

- п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на 582 610 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2011 року на 582 610 грн.;

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0002081541, 0002011542, 0002021542 від 03.12.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002081541 від 03.12.2012 року позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 582610 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002011542 від 03.12.2012 року позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 180265 грн., в т.ч. за основним платежем 144212 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36053 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також, доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначено, як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних, на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ НВП «СІСТАР» уклав договір комісії від 15.08.2011 року № 4/08-1 із ТОВ «Бізнес-Ленд». ТОВ «Бізнес-Ленд» здійснювало експорт пластикових ПВХ та композиції без галогенної для виробництва кабелів в адресу ТОВ «Енерготехпласт» Росія, Білгородська обл., м. Шебекіно, вул. Леніна. Б. 105А. На експортні операції оформлено вантажно-митні декларації № 004639 від 26.08.2011р., № 004683 від 29.08.2011р., № 004642 від 26.08.2011р., № 004601 від 25.08.2011р., № 004603 від 25.08.2011р. Також ТОВ «Бізнес-ленд» здійснювало експорт на адресу ТОВ «Смол кабель» Росія, Смоленська обл., м. Сафоново, вул. Октябрська,78, стр 1 на експортні операції оформлено вантажно-митні декларації № 004600 від 25.08.2011р., та на адресу ВАТ «Белорускабель» Білорусь, Гомельська обл., м. Моризь, вул. Октябрська, 14 на експортну операцію оформлено вантажно-митну декларацію № 004602 від 25.08.2011р. Відповідно звіту комісіонера ТОВ «Бізнес-Ленд» сума реалізації складає 2711921,49 грн.

В результаті проведення вказаних господарських операцій, підприємством отримано збиток в сумі 319 181,11 грн. (2 711 921,49 грн. - 2 962 902,60 грн. - 68 200,00 грн.), тобто, при отриманні від покупця 2 711 921,49 грн., необхідно провести оплату постачальнику та комісіонеру в сумі 3 031 102,60 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ НВП «СІСТАР» включено до податкового кредиту у серпні 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

У відповідності до п.5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290., зареєстрованого в міністерстві юстиції України 14.12.99 р. за № 860\4153, дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов 'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції.

Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товарів, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов 'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

В той же час, при проведені операцій по експорту продукції, підприємством не відбулось збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовили зростання власного капіталу. Крім того, в результаті проведення цих операцій не відбулось збільшення економічних вигод підприємства. Єдиною підставою проведення вищезгаданих господарських операцій, є формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що призводить в подальшому до зменшення сплати поточних платежів з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно з п 19 статті 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких, передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гаранти).

Згідно зі статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно з ч. 2 статті 9 вказаного кодексу, податковими надходженнями визначаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов 'язкові платежі.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством проводилась закупівля вищезгаданих товарів з подальшим їх експортом з метою заниження об 'єкту оподаткування з податку на прибуток.

В зв 'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Виходячи із змісту п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах, є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Ціна, є загальновідомим поняттям. Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі власності (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них, є собівартість і прибуток. їх наявність в ціні, є обов 'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Згідно з нормами п. 5 п. 1 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002р. № 1531, «ціна - це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об 'єкт оцінки від продавця до покупця».

За період з 01.08.11р. по 31.08.11р. ТОВ НВП «СІСТАР» придбавало пластик на загальну суму 2 962 902,60 грн., в т.ч. ПДВ 493 817,10 грн. та послуги комісіонера на суму 68 200 грн., в т.ч. ПДВ 4 200 грн. При цьому, обсяг придбання в розмірі 2 533 086 грн., віднесений підприємством до складу валових витрат III кварталу 2011 року.

У серпні 2011 року ТОВ НВП «СІСТАР» реалізовувало пластик по договору комісії за межами митної території України згідно із зовнішньоекономічними експортними контрактами. При цьому ціна, по якій товариство реалізовувало пластик на експорт, була значно нижчою, ніж ціна, яку сплатило підприємство на адресу постачальника - ТОВ фірма «Промін вест-Пластик» та комісіонеру за послуги ТОВ «Бізнес-Ленд».

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визначається і діє принцип верховності права. Верховенство права - це панування права у суспільстві. Відповідно до роз'яснень Конституційного суду України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника податків, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності, не повинна йти в розріз їх зазначеним принципом.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відсутність економічного ефекту від укладених угод може свідчити лише про одне -направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди переважно чи за рахунок бюджету.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг. За відсутності останнього, немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями): «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12, цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.»

Таким чином, підприємством в порушення п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), завищено валові витрати на загальну суму 2 533 086 грн., а саме, у III кварталі 2011 року на суму 2 533 086 грн.

За період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року ТОВ НВП «СІСТАР» здійснювалозакупівлю пластика з подальшим її експортом по договору комісії з метою заниження об'єкту оподаткування по податку на додану вартість, в зв 'язку з чим, дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України (детально вищезазначені операції та порушення відображені на 4-10 сторінках акту перевірки).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями): «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.»

У період, що перевірявся, ТОВ НВП «СІСТАР» реалізовувало пластик за межі території України по договору комісії згідно із зовнішньоекономічними експортними контрактами. При цьому, ціна, по якій товариство реалізовувало зазначені товари на експорт, визначалась без врахування суми ПДВ, яка була сплачена товариством постачальнику при придбані товарів та віднесена до складу податкового кредиту в сумі 498 017 грн., що нижча порівняно з ціною його придбання , у зв'язку чим, у ТОВ НВП «СІСТАР» не було передбачених п. 198.3 cт. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв 'язку з придбанням зазначених товарів.

Податковий кредит в сумі 498 017 грн. по отриманому від ТОВ фірма „Промінвест-Пластик" товару (пластик) та ТОВ «Бізнес -Ленд» комісійних послуг, відображений у реєстрах, отриманих податкових накладних за період з 01.08.11р. по 31.08.11 року, ведення яких, передбачено «Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затверджене наказом ДПА України від 24.12.10. за № 1002 та зареєстроване в Мінюсті України від 29.12.10 р. за № 1402/18697 та у рядку 10.1 «Придбання з ПДВ товарів, які підлягають оподаткування за ставкою 20% та нульовою ставкою» Декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 25.01.11р. № 41, та зареєстроване в Мінюсті України від 16.02.11р. за № 197/18935 у серпні 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, товариством при здійсненні операцій з товарами, що експортувалися, порушено вимоги п. 198.3. cт. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого, завищено податковий кредит на 498 017 грн., в т.ч. серпень 2011р. - 498 017 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, встановлено порушення на:

- п. 198.3. cт. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, внаслідок чого, завищено податковий кредит на суму 498 017 грн., у т.ч. за серпень 2011р. 498 017 грн.

- п. 138.1. cт. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на суму 582 610 грн., у т.ч. за III квартал 2011р. 582 610 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції, є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також, на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів, є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей, до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля, є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом, замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності, печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу, згідно з товарно-транспортною накладною, водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 р.).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої, для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, є обов'язковою.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження реальності придбання товарів, позивачем надані накладні, рахунки, договори поставки.

Разом з тим, з'ясовуючи питання щодо транспортування вказаного товару на адресу позивача, в судовому засіданні виявлено відсутність у позивача, як товарно-транспортної накладної, так і подорожнього листа, які б підтверджували реальність транспортування придбаних ним товарів у ТОВ «Промінвест Пластик».

Таким чином, відсутність у ТОВ НВП «СІСТАР» товарно-транспортної накладної та подорожнього листа на транспортування товару, спростовує посилання представників позивача з приводу того, що придбаний товар транспортувався.

З метою доведення реальності здійснення вказаних господарських операцій, позивачем надано суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, однак, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарських операцій з придбання у названих постачальників товарів.

Як вже зазначалося вище, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої, як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована, як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Однак, в матеріалах справи міститься Акти здачі-прийняття робіт №№ ОV-0000088 та ОV-0000089, в яких відсутні обов'язкові реквізити, а саме, відсутній підпис та печатка підприємства замовника.

Суд вважає, що сама по собі, наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) від контрагентів, тому, вказане свідчить про правильність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого, останнім занижено податок на прибуток, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному, протягом 1095 днів, визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час, при проведені операцій по експорту продукції, підприємством не відбулось збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовили зростання власного капіталу. Крім того, в результаті проведення цих операцій, не відбулось збільшення економічних вигод підприємства.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових витрат.

У зв'язку з цим, понесені позивачем судові витрати, не повертаються.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «СІСТАР» до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002081541, 0002011542, 0002021542 від 03.12.2012 р. - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька