Рішення

від 20.02.2013 по справі 5011-52/14576-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/14576-2012 20.02.13

Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів Чебикіної С.О. (головуючої), Блажівської О.Є., Пригунової А.Б., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеан Тур Київ" до 1) Фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича, 2) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 3) Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - Державна казначейська служба України, про зобов"язання вчинити дії та визнання права власності на грошові кошти, за участю представників позивача - Рибак І.В., довіреність від 08.08.2012 року, відповідача1 - не з'явились, відповідача2 - Пащенко Т.С., довіреність від 27.12.2012 року, відповідача3 - Рубель І.В., довіреність від 21.12.2012 року, від третьої особи - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеан Тур Київ" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн., зняття арешту з коштів у сумі 200 000, 00 грн., зобов'язання відповідачів повернути грошові кошти у сумі 200 000, 00 грн., як отримані безпідставно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.11.2012 року (суддя Чебикіна С.О.).

05.11.2012 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд позов задовольнити та заявив про визнання позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.11.2012 року представник відповідача 2 подав клопотання про заміну Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України його правонаступником Державною виконавчою службою України, яке задоволено судом та у відповідності до статті 25 ГПК України замінено відповідача 2 у справі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України його правонаступником - Державною виконавчою службою України.

27.11.2012 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 28.11.2012 року оголошено перерву на 17.12.2012 року.

13.12.2012 року від позивача через канцелярію суду подана заява про відмову від частини позовних вимог та зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовився від позовних вимог до відповідача 1 та просив суд залучити останнього у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, а також просив суд визнати право власності на грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн., зняти арешт з коштів у сумі 200 000, 00 грн., зобов'язати відповідача 2 повернути грошові кошти у сумі 20 000, 00 грн., як отримані безпідставно, та зобов'язати відповідача 3 повернути грошові кошти у сумі 180 000, 00 грн., як отримані безпідставно.

У судовому засіданні 17.12.2012 року оголошено перерву на 26.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року розгляд справи № 5011-52/14576-2012 доручено здійснювати колегії суддів Чебикіної С.О. (головуюча), Блажівської О.Є. та Пригунової А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2012 року справу №5011-52/14576-2012 прийнято до провадження колегії суддів Чебикіної С.О. (головуюча), Блажівської О.Є. та Пригунової А.Б. та призначено до розгляду на 28.01.2013 року.

У судовому засіданні 28.01.2013 року позивач подав заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, яка не приймається судом до розгляду, оскільки не підписана уповноваженим представником позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року залучено Державну казначейську службу України у якості третьої особи на стороні відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відкладено розгляд справи на 20.02.2013 року.

01.02.2013 року від відповідача 3 через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 20.02.2013 року представник позивача подав заяву про вихід за межі позовних вимог у порядку п. 2. ст. 83 ГПК України, яку прийнято судом. Подану 13.12.2012 року заяву позивача про відмову від частини позовних вимог та зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній відмовився від позовних вимог до відповідача 1 та просив суд залучити його у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, судом відхиляється, оскільки вона порушує права і охоронювані законом інтереси відповідачів.

Ч. 6 ст. 22 ГПК України встановлено, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання 20.02.2013 року не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача 1 та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідача 1 та третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 2 та 3, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеан Тур Київ" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Качуровським Володимиром Івановичем (відповідач 1) було укладено договір про реалізацію готельних послуг № 2802/12, відповідно до умов якого позивач (замовник) зобов'язався вчинити від свого імені дії з реалізації путівок, а відповідач 1 (виконавець) - надавати позивачеві знижки на визначену договором квоту номерів (п.п. 1.1, 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки між позивачем та відповідачем 1 здійснюються за цінами, визначеними у додатку № 2 до договору. Розрахунки здійснюються у формі попередньої оплати перед заїздом клієнтів.

Згідно підписаного сторонами додатку № 2 до договору загальна вартість договору становила 1 039 320, 00 грн. Позивач здійснює попередню оплату квоти місць на умовах відповідального «м'якого» блоку у період «пов'язаних заїздів» з 22.06.-31.08.2012 за наступним графіком: до 01.04.2012р.-200 000, 00 грн.; до 01.05.2012р. - 200 000, 00 грн.; до 06.06.2012р. - 100 000, 00 грн. У подальшому оплата здійснюється за 10 днів до заїзду клієнтів.

18.07.2012 року сторони уклали угоду про розірвання договору про реалізацію готельних послуг № 2802/12, якою розірвали договір у зв'язку зі зміною суттєвих умов, якими сторони керувались під час укладання договору.

Таким чином, з 18.07.2012 року припинив дію укладений між сторонами договір про реалізацію готельних послуг № 2802/12.

23.07.2012 року позивачем платіжним дорученням № 3147 від 23.07.2012 р. помилково перераховано грошові кошти у сумі 200 000, 00 грн. на банківський рахунок відповідача 1 .

23.07.2012 року листом № 678/1 позивач звернувся з претензією № 678/1 до відповідача 1, якою повідомив останнього про помилкове перерахування грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн. згідно платіжним дорученням № 3147 від 23.07.2012р. на розрахунковий рахунок №26008013006878 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, податковий номер 2398011378 та запропонував терміново повернути грошові кошти на рахунок позивача.

Крім того, 23.07.2012 року листом за вих. № 677/1 позивач звернувся до Євпаторійського відділення № 1 АТ «Сбербанк Росії» із заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

23.07.2012 року позивач звернувся з заявою № 677/2 до відповідача 2 з проханням повернути помилково перераховану суму у розмірі 200 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, на яку 31.08.2012 року отримав лист відповідача 2 № 12-0-34-3532/5 від 27.08.2012 року, з повідомленням про неможливість повернення вказаних грошових коштів, що надійшли на арештований рахунок відповідача 1 за виконавчим провадженням у зв'язку з безпідставністю.

У відповідь на отриману претензію 25.07.2012 року відповідач 1 листом № 2 повідомив позивача про те, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на його поточний рахунок, у зв'язку з чим, відсутня можливість для повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн .

30.07.2012 року позивач отримав лист № 9/5/55-5 Євпаторійського відділення № 1 «Сбербанк Росії», яким повідомлено, що на розрахунковий рахунок відповідача 1 накладено арешт згідно постанови Державної виконавчої служби України від 03.07.2012 року, у зв'язку з чим відсутня можливість повернення грошових коштів, перерахованих позивачем платіжним дорученням № 3147 від 23.07.2012 року у розмірі 200 000, 00 грн. Також, запропоновано з питань зняття арешту з вищевказаних грошових коштів звернутись до Державної виконавчої служби України.

Зазначені обставини стали підставою для подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеан Тур Київ" позову про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн., зняття арешту з коштів у сумі 200 000, 00 грн., зобов'язання відповідачів повернути грошові кошти у сумі 200 000, 00 грн., як отримані безпідставно.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Вимога позивача щодо визнання права власності на грошові кошти не призведе до поновлення порушеного права, оскільки з прийняттям такого рішення про визнання права власності на грошові кошти особа не набуває права користування, володіння, розпорядження майном (коштами), яке знаходиться на розрахунковому рахунку іншої особи.

Спосіб захисту порушеного права щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється главою 83 ЦК України.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як правило особа, чиї права порушені може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що серед переліку, який наведений у вищезазначених статтях, відсутній такий спосіб захисту права як захист права шляхом визнання права власності на грошові кошти.

Враховуючи, що заявлений позивачем предмет позову в частині щодо визнання права власності на грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн. не відповідає встановленим законом способам захисту прав, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивачем було подано заяву про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог.

Тому, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача 1 повернути грошові кошти у сумі 200 000, 00 грн., що знаходились на рахунку №26008013006878, як отримані безпідставно, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме: стягнути з відповідача 1 грошові кошти у сумі 200 000, 00 грн., як безпідставно набуті.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн. обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

05.08.2011 року відкрито виконавче провадження №28023245 відповідно до постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання виконавчого листа № 2- 313/2010, що виданий Рівненським міським судом 01.06.2011 року про стягнення солідарно з Білюка М.А., Білюк Р.Ф., Качуровського В.І. на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредиту згідно кредитного договору № 1106927000 від 02.11.2006 року та договорів поруки № 55956 від 02.11.2006р, № 55775 від 02.11.2006 р., №55774 від 02.11.2006 р. в розмірі 14 614 669 грн. 58 коп., неустойки - 5000 грн., пені 74672,99 грн., всього - 14 694 342, 57 грн. солідарно.

Станом на 25.01.2013 року зобов'язання боржників перед АТ «УкрСиббанк» не виконані, виконавче провадження триває.

Таким чином, дії відповідачів 2 та 3 щодо неповернення перерахованих грошових коштів у сумі 200 000, 00 грн. пов'язані виключно з іншим відкритим виконавчим провадженням.

Разом з цим слід відзначити, що вимогу позивача про стягнення 200 000, 00 грн. з відповідача 1судом задоволено.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів порушення відповідачами 2 та 3 прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позову в частині зняття арешту та зобов'язання відповідачів 2 та 3 повернути грошові кошти у сумі 200 000, 00 грн. відсутні, і тому у позові до відповідача 2 та 3 слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов до відповідача 1 задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Качуровського Володимира Івановича (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Робоча, 27; код 2398011378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеан Тур Київ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18; код 35849484) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. боргу та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. судового збору.

В позові до відповідача 2 та відповідача 3 відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Судді С.О.Чебикіна (головуюча) О.Є. Блажівська А.Б. Пригунова