Рішення

від 04.03.2013 по справі 911/40/19/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2013 р. Справа № 911/40/19/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека і порядок», м. Обухів;

до Публічного акціонерного товариства «Обухівське», м. Обухів;

про стягнення 41576,11 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Луцик А.А. (адвокат, ордер серія АА № 002 від 04.02.2013 р.);

від відповідача: Школьна К.В. (довіреність № 42 від 01.02.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека і порядок» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Обухівське» (надалі - відповідач) про стягнення 41576,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 52 про надання послуг охорони від 01.04.2009 р., не розрахувався у визначений строк за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 36000,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 1313,43 грн. та 3% річних - 262,68 грн.

Проте, судом встановлено, що позивачем безпідставно до ціни позову включено витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000 грн., які, згідно приписів ст. 44 ГПК України, відносяться до складу судових витрат та до ціни позову не включаються.

Отже, відповідно до приписів ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначена судом у розмірі 37576,11 грн.

Ухвалою від 03.01.2013 р. суд порушив провадження у справі № 911/40/19/13г та призначив її розгляд на 23.01.2013 р.

Ухвалою від 23.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 04.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 04.02.2013 р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю уточнити позовні вимоги.

Представник відповідача зазначив, що на день розгляду справи заборгованість за надані послуги повністю погашена, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 02.01.2012 р. по 11.01.2013 р..

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду 04.02.2013 р. була оголошена перерва до 11.02.2013 р.

11.02.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1252,61 грн. та 3% річних - 252,82 грн., всього 1505,43 грн., а також відшкодувати судові витрати: 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 4000 грн. витрат на послуги адвоката.

Отже, судом розглянуті позовні вимоги в межах нової ціни позову - 1505,43 грн.

Присутній у судовому засіданні 11.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості ознайомитись з поданою позивачем уточненою позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду 11.02.2013 р. була оголошена перерва до 19.02.2013 р.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.02.2013 р. суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.02.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 27.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити розмір неустойки та відмовити в позові в частині відшкодування витрат на послуги адвоката. При цьому, відповідач посилається на те, що причиною неналежного виконання зобов'язань стали скрутне фінансове становище і той факт, що з 18.09.2012 р. по 07.12.2012 р. рахунки підприємства були арештовані ДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції. Після зняття арешту з рахунків відповідач негайно приступив до виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду 27.02.2013 р. була оголошена перерва до 04.03.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 27.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідач підтримав свої заперечення, наведені у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 р. між позивачем (за договором - охорона) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № 52 про надання послуг охорони, згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого замовник передає, а охорона приймає під матеріально-відповідальну охорону приміщення та територію (далі - об'єкта) ферми с. 1 Травня (два нічних поста). Підтвердженням виконанн робіт є акт виконаних робіт, який сторони зобов'язані підписати до 3-го числа поточного місяця за попередній. При не підписанні акту надання послуг замовником протягом вказаного періоду та ненадання мотивованої відмови, акт надання послуг вважається підписаним з обох сторін. Періодом здійснення охорони вважається час зазначений у Дислокацї (Додаток № 1).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору , ціна за цим договором складає 4000,00 грн. в місяць за кожен нічний пост охорони. Оплата за охорону здійснюється щомісячно платіжним дорученням замовника до 5-го числа наступного місяця за попередній згідно акту робіт за фактично відпрацьований час.

Згідно з умовами договору, сторонами також був підписаний Додаток № 1 до Договору № 52 від 01.04.2009 р. - Дислокація поста на об'єкті ВАТ «Обухівське» на період дії договору.

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги у період з квітня по серпень 2012 року на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 11 від 03.05.2012 р., № 13 від 01.06.2013 р., № 16 від 02.07.2012 р., № 20 від 31.07.2012 р., № 23 від 31.08.2012 р.

Також, листом за вих. № 10 від 27.07.2012 р. позивач повідомив відповідача про намір розірвати Договір № 52 про надання послуг охорони від 01.04.2009 р. з 01 вересня 2012 року, у разі непогашення існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу послуг охорони з квітня по серпень 2012 року на загальну суму 40000,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином та розрахувався за надані послуги з порушенням строків, визначених у договорі.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на день вирішення спору відповідачем повністю оплачено надані послуги охорони за спірний період, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та підписаного сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 02.01.2012 р. по 11.01.2013 р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги охорони з квітня по серпень 2012 року вважаються повністю припиненими з 11.01.2013 р.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1252,61 грн. та 3% річних - 252,82 грн., нараховані на заборгованість, що виникла у період з 05.07.2012 р. по 11.01.2013 р.,

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за договором, замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1232,87 грн., оскільки, як вбачається з розрахунку пені, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, позивачем безпідставно здійснено нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 16000,00 грн. з урахуванням 11.01.2013 р., оскільки саме з 11.01.2013 р. зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги охорони з квітня по серпень 2012 року вважаються припиненими.

Крім того, позивачем безпідставно нараховано пеню на суму заборгованості в розмірі 4000 грн. за період з 05.07.2012 р. по 04.01.2013 р., оскільки зазначена сума боргу, як вбачається з банківської виписки та акту звіряння розрахунків, була сплачена відповідачем 28.12.2012 р., отже, судом визнається правомірним нарахування пені на вказану суму боргу за період з 05.07.2012 р. по 27.12.2012 р. (включно).

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо зменшення розміру неустойки, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшувати неустойку є правом, а не обов'язком суду . Крім того, відповідачем належними доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не підтверджено скрутне фінансове становище, яке призвело до виконання заборгованості та порушення зобов'язань за договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 246,91 грн. оскільки, як вбачається з розрахунку 3 % річних, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, позивачем безпідставно здійснено нарахування річних на суму заборгованості в розмірі 16000,00 грн. з урахуванням 11.01.2013 р., оскільки саме з 11.01.2013 р. зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги охорони з квітня по серпень 2012 року вважаються припиненими.

Крім того, позивачем безпідставно нараховано 3% річних на суму заборгованості в розмірі 4000 грн. за період з 05.07.2012 р. по 04.01.2013 р., оскільки зазначена сума боргу, як вбачається з банківської виписки та акту звіряння розрахунків, була сплачена відповідачем 28.12.2012 р., отже, судом визнається правомірним нарахування річних на вказану суму боргу за період з 05.07.2012 р. по 27.12.2012 р. (включно).

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1582,08 грн.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека і порядок» та адвокатом Луцик Арсеном Алімовичем, 11.10.2013 р. укладено договір № 2г-35/12 про надання правової допомоги.

Пунктом 3 договору передбачено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за договором становить 4000,00 грн.

Відповідно до квитанції № ПН2012288 від 24.12.2012 р. відповідач перерахував на рахунок адвоката грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. в якості оплати за послуги адвоката згідно договору № 2г-35/12 від 01.10.2012 р.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4857/10 від 12.04.2012 р., виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Луцик Арсена Алімовича та ордер серії АА № 002 від 04.02.2013 р. на надання правової допомоги

Інтереси позивача у справі господарського суду Київської області № 911/40/19/13г представлялись адвокатом Луцик А.А.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку що витрати понесені ТОВ «Безпека і порядок» відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні понесеніст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи .

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги складність спору, ціну позову, не з'явлення адвоката у судове засідання 23.01.2013 р. без поважних причин, непідготовленість до розгляду справи в судовому засіданні 04.02.2013 р., помилки, допущені при нарахуванні пені та 3% річних, суд вирішив покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Обухівське» (08701, Київська область, м. Обухів, мікрорайон Петровський, 26; код ЄДРПОУ 00857284) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека і порядок» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 25; код ЄДРПОУ 31181694) 1232 (одну тисячу двісті тридцять дві) грн. 87 коп. - пені, 246 (двісті сорок шість) грн. 91 коп. - річних, 1582 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дві) грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору, 2000 (дві тисячі) грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.03.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.