Рішення

від 05.03.2013 по справі 914/129/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 Справа№ 914/129/13

За позовом: Виробничо-торгівельного приватного підприємства «Дімекс», м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Життя», м. Львів про: стягнення 17 447, 59 грн., Суддя О. Долінська При секретарі Н. Вашкевич За участю представників: позивача: Вольський М.Б. - дов. №б/н від 17.02.2012 р., відповідача:не з'явився. Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Виробничо-торгівельним приватним підприємством «Дімекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Життя» про стягнення 17 447, 59 грн. Ухвалою від 11.01.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору № КНТР-00127/2912 від 29.12.2009 р. не оплатив за отриманий товар, внаслідок чого виникла в відповідача перед позивачем заборгованість у сумі 14 459,76 грн. Крім того, відповідачу нараховані 1 277,98грн. - 3% річних, 1 709,85 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання 01.03.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить задоволити.

В судове засідання 01.03.2013 р. відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із поштового конверту з написом „по закінченні терміну зберігання". Витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи), однак поштовим відділенням повернуто до суду поштовий конверт з написом „по закінченні терміну зберігання".

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Між сторонами укладено Договір купівлі-продажу товарів з відтермінуванням оплати №КНТР-00127/2912 від 29.12.2009 р. (надалі - договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач у справі) купує товари згідно накладної №ТВВВ-12162 від 29.12.2009 р.

Пунктом 1.1. договору загальна вартість партії товару,що отримує покупець на умовах відтермінування оплати становить 14 459,76 грн.

Факт виконання зобов'язання позивачем за договором підтверджується накладною на відвантаження № ТВВВ-12162 від 29.12.2009 р. на суму 14 459,76 грн. та довіреністю №132 від 23.12.2009 р. на отримання товару.

Позивачем було належним чином виконано зобов'язання по договору, що підтверджується вказаною накладною на відвантаження № ТВВВ-12162 від 29.12.2009 р. ( Оригінали документів оглянуті в судовому засіданні).

Згідно п. 5.1. оплату за отриманий згідно цього договору товар покупець здійснює в повному обсязі не пізніше 15 січня 2010 р. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару не виконав.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, заборгованість в розмірі 17 447,59 грн. не погасив, доказів погашення вказаної заборгованості позивачу суду не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплату за отриманий згідно цього договору товар покупець здійснює в повному обсязі не пізніше 15 січня 2010 р. відповідачем не здійснена оплата за отриманий товар на час прийняття рішення судом, що вбачається з матеріалів справи.

А відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 1709,59 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, ст. 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1709,59 грн. інфляційних збитків, 1 277,98 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 1 ст.527, ч. 1 ст. 530, ст.536, ст.610, ч. 1 ст. 612, п. 1 та ч. 2 ст. 625, ст.655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Життя" (адреса: 79032 м. Львів, вул. Пасічна, 88/90, ідентифікаційний код 33420382) на користь Виробничо-торгівельного приватного підприємства "Дімекс" (адреса: 79021, м. Львів, вул. Садова, 2в, ідентифікаційний код 22348654) 14 459, 76 грн. основного боргу, 1 277,98 грн. - 3% річних, 1 709,85 грн. - інфляційних втрат та 1609,50 грн. понесених витрат на сплату судового збору. 3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено та підписано 05.03.2013 р.

Суддя Долінська О.З.