Рішення

від 28.02.2013 по справі 922/224/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.Справа № 922/224/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрайт", м. Харків про стягнення 245259,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Грудський І.М., за довіреністю від 01.02.2013 року;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрайт" заборгованість в сумі 254259,85 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору №060412 від 06.04.12р. про надання послуг з організації перевезень вантажів у залізничному рухомому складі.

Ухвалою суду від 21.01.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

04.02.2013р. представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області клопотання позивача про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд справи відкладено на 19.02.2013 року.

19.02.2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.02.2013 року о 12 годині 00 хвилин.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2013 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 28.02.2013 року не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 05.02.13р. року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

06.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір надання послуг з організації перевезень у залізничному рухомому складі № 060412.

Відповідно до договору ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» зобов'язалось за плату та за рахунок Замовника надати послуги з організації перевезення вантажів у власних (орендованих) вагонах, а також у вагонах інвентарного парку УЗ, територією України, країн СНД територією третіх країн, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИТРАЙТ» зобов'язалось прийняти та сплатити ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» надані послуги у відповідності з розділом 3 цього Договору, в тому числі винагороду (вартість послуг ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ»).

Відповідно до п. 3.1. договору про надання послуг, замовник (ТОВ «Витрайт» виходячи із очікуваного обсягу перевезень, не пізніше ніж за 3 (три) банківських дні до початку навантаження здійснює попередню оплату за перевезення вантажів у розмірі 100% шляхом перерахування коштів.

Відповідно до п. 3.5. договору про надання послуг, на підставі Актів при передачі наданих послуг Замовник (ТОВ «Витрайт») здійснює остаточні розрахунки з виконавцем (ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ») згідно з рахунками, виставленими останнім, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з і отримання рахунку, актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання послуг, документом, що засвідчує надання послуг виконавцем, є Акт приймання-передачі наданих послуг (арк. спр. 20-23).

Згідно з п. 4.2. договору про надання послуг, виконавець не пізніше 7 числа наступного за місяцем надання послуг, направляє на адресу замовника Акт приймання-передачі наданих послуг і відповідний рахунок. Замовник протягом 3 робочих днів має право розглянути та затвердити або висловити свої заперечення по Акту. У випадку, якщо замовник не підпис не пред'являє письмових заперечень по його змісту протягом зазначеного строку, Акт вважається погодженим і підписаним з боку замовника. У випадку якщо замовник заперечує проти сум зазначених виконавцем в Акті, замовник зобов'язаний перерахувати на адресу виконавця суму коштів по Акту, які ним не оскаржуються в строк, зазначений у п. 3.5. цього договору. Спірну суму замовник зобов'язаний перерахувати на адресу виконавця не пізніше 5-ти календарних днів від дня врегулювання сторонами розбіжностей. При необхідності, сторони роблять звірення взаєморозрахунків за певний період.

Так, на виконання пунктів 4.1. та 4.2. Договору про надання послу «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» та ТОВ «ВИТРАЙТ» підписали акти здачі-приймання робіт ( послуг).

Для оплати вартості послуг та відшкодування залізничного тарифу за перевезення вантажів територією України у приватному залізничному рухомому складі ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» виставило ТОВ «ВИТРАЙТ» рахунки на оплату (арк. спр. 27-30)

ТОВ «ВИТРАЙТ» отримало зазначені рахунки на оплату 24 грудня 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. спр.9).

Для оплати послуг відповідно до підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) ТОВ «ВИТРАЙТ» попередньо перерахувало ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» 335 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок про перерахування коштів ТОВ "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (арк. спр.24-26).

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов"язання та сума заборгованості по оплаті послуг, наданих відповідно до затверджених ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» і ТОВ «ВИТРАЙТ» актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором про надання послуг дорівнює 243 102,56 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов п. 3.5. Договору про надання послуг, ТОВ «ВИТРАЙТ» зобов'язане оплатити надані послуги протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунків та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), тобто до 27 грудня 2012 року включно, але обов'язку з оплати наданих послуг не виконало і грошові кошти у повному обсязі для погашення заборгованості не перерахувало.

Отже, станом на 14 січня 2013 року ТОВ «ВИТРАЙТ» заборгувало ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» згідно з договором про надання послуг тариф за перевезення вантажів та вартість послуг, пов'язаних з організацією процесу перевезень вантажів, у розмірі 243 102,56 грн. (двісті сорок три тисячі сто дві гривні 56 копійок) з ПДВ.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за прострочення оплати за послуги з організації перевезень вантажів з ПДВ у сумі 1 798,47 грн. та 3% річних у сумі 385,82 грн.

Позивач у своїх доводах посилається на те, що відповідно до п. 5.2. Договору про надання послуг, у разі несвоєчасного перерахування замовником плати за послуги та інших платежів виконавцю відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вказує на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за послуги з організації перевезень вантажів відповідно до договору про надані послуг, але Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИТРАЙТ» протягом строку з 27 грудня 2012 року і до теперішнього часу не оплатило послуги з організації перевезень вантажів за договором про надання послуг, тому ТОВ «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ», що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором про надання послуг (№ 060412 від 06.04.2012р.), суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 245 259,85 грн. заборгованості за договором про надання послуг, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаюся на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; 509, 525, 526, 530, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИТРАЙТ" ( 61105, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вул. Киргизька, б. 19, офіс 103, ідентифікаційний код 32868640, п/р №26004203540011 у ПАТ "АКБ "Базис", МФО 351760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІВЕСТ" ( 51938, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 19, ідентифікаційний код 33442626, п/р 26004010186542 в Дніпродзержинському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, св-во ПДВ № 100272154, ІПН 33442626509) заборгованість в сумі 245 259,85 грн. та судовий збір в сумі 4 905,20 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.

922/224/13-г