Постанова

від 04.03.2013 по справі 804/733/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа №804/733/13-а 11 год. 10 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Малого приватного підприємства Фірма «Клин-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Малого приватного підприємства Фірма «Клин-Сервіс» з позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності МПП Фірма «Клин-Сервіс» (ЄДРПОУ 19435829), що знаходяться на рахунках банківських установ: №262000050213806 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг з податку на прибуток в розмірі 5,96 грн., з податку на додану вартість в розмірі 6064,45 грн., із посиланням на підпункт 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, оскільки у відповідача відсутнє майно, просив позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але конверт повернуто на адресу суду у зв'язку із неврученням з підстав закінчення терміну зберігання. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З позовної заяви вбачається, що станом на 12 грудня 2012 року за обліковими даними державної податкової інспекції мале приватне підприємство фірма Завод «Клин-Сервіс» (ЄДРПОУ 19435829) має податковий борг:

- з податку на прибуток в розмірі 5,96 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0007621514 від 10.11.2011 року на суму 6 грн., з яких сплачено 0,04 грн.;

- податку на додану вартість в розмірі 6064,45 грн., який нарахований підприємству на підставі податкових повідомлень рішень від 15.06.2011 року №0002361542 та №0002351542, від 08.07.2011 року №0002801542, від 15.08.2011 року №003681542, від 10.10.2011 року №0004351542, від 07.11.2011 року №0004891542 кожне по 1020 грн., за декларацією №71820 від 14.11.2011 року 5 грн., з яких сплачено 60,55 грн.

04 липня 2011 року винесено податкову вимогу на суму 1979,45 грн. №514.

07.07.2011 року за вихідним №20152/10/24 податковий орган направив відповідачу лист про наявність податкового боргу в розмірі 1979,45 грн. із запитом інформації про наявне майно. Лист вручено поштовим зв'язком 11.07.2011 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року в адміністративній справі №2а/0470/11226/11 позов податкової інспекції про стягнення податкового боргу задоволено частково, стягнуто з малого приватного підприємства фірма Завод «Клин-Сервіс» 4019,45 грн. сум податку на додану вартість, у задоволенні вимог в частині стягнення сум податкового боргу за рахунок готівки відмовлено. Доказів набрання судовим рішенням законної сили не надано.

Згідно довідки позивача станом на 13.12.2012 року платник податків має один відкритий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» №262000050213806, типу розрахунковий чек. Інкасове доручення №11991 від 05.07.2012 року на сплату 4019,45 грн. повернулось банком без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку, зазначено, що на рахунок накладений арешт по іншому виконавчому документу.

Рішенням від 05.07.2011 року №19878/10/24/514-19435829 про опис майна у податкову заставу відповідача повідомлено про прийняття рішення здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському або оперативному управлінні) платника податків, в якому зазначено, що у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому до погашення податкового боргу у повному обсязі.

Відповідно до Розділу ІІ «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 року №1273 (далі - Порядок №1273), опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу за встановленою формою згідно додатку 4 до Порядку №1273.

У такому випадку орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня:

- складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим;

- складення акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу;

- погашення податкового боргу в повному обсязі.

На вимогу суду позивач не надав документів на підтвердження вжиття заходів по оформленню податкової застави, зокрема, не надано акт відмови платника податків від підписання акта опису майна, та доказів вжиття заходів, які б призвели до складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або складення акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу.

Поряд з цим, позивач в обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем не зареєстроване нерухоме майно, автотранспорт, земельні ділянки згідно довідок КП Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації від 18.10.2012 року №12668, Павлоградського МРЕВ від 30.10.2012 року №1505, Держкомзему у м. Павлограді від 19.10.2012 року №6573/011в, державного технагляду від 23.11.2012.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд виходить із того, що позовні вимоги заявлені в порядку підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Необхідною умовою для реалізації наведеного права є наявність наступних умов:

- наявність у платника податків податкового боргу;

- відсутність у платника податків майна та/або балансова вартість майна менша суми податкового боргу та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, що застосовується на підставі підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України є самостійною процедурою, направленою на забезпечення погашення податкового боргу платника податків, та не є різновидом адміністративного арешту коштів, передбаченого статтею 94 вказаного Кодексу, оскільки не співпадають умови (підстави) застосування кожного з видів арешту, коло об'єктів арешту, підстави зняття арештів.

Так, відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків, якій в подальшому у тексті кодексу скорочено йменується «арешт майна», є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, і застосовується керівником органу державної податкової служби шляхом прийняття рішення про застосування арешту майна тільки у випадках, коли з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається, жодний з цих підпунктів пунктів не передбачає простого факту наявності податкового боргу для застосування адміністративного арешту майна, крім того, жодна із визначених підстав не передбачає відсутність у платника податків майна та/або випадку коли його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або коли таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 7.3. «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, встановлено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ототожнювання процедур, передбачених підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 та статтею 94 Податкового кодексу України.

Враховуючи відсутність у судовому засіданні представника позивача, та відсутність посилань та власне рішення позивача про застосування адміністративного арешту майна платника податків, що приймається в порядку пункту 7.3. вищевказаного Порядку, пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду заявленого позову згідно статті 94 Податкового кодексу України.

При реалізації позивачем заявлених у цьому спорі повноважень в порядку підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України належить враховувати, що згідно принципу відносності та допустимості доказів позивачем мають бути підтверджені підстави позову, а саме:

- відсутність у платника податків майна та/або

- випадок коли його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або

- коли таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи правила оборотоздатності об'єктів цивільних прав, суд зазначає, що платнику податків може належати на праві власності й інше майно, що не потребує державної реєстрації, яке виникає з моменту передання платнику податків такого майна згідно статті 334 Цивільного кодексу України.

В такому випадку обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме, відсутності у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на податковий орган.

На думку суду, реалізація такого обов'язку позивачем вбачається можливою тільки у ході реалізації процедури податкової застави.

Зміст податкової застави полягає у тому, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, при цьому, право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення.

Згідно із пунктами 89.3., 89.5. статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Таким чином, саме процедура податкової застави надає можливість податковому органу виявити усе майно платника податків, у тому числі те, право власності на яке виникає без відповідної державної реєстрації, або довести неможливість його виявлення.

При розгляді справи, на підставі наданих позивачем документів, судом встановлено наявність у платника податків станом на 12.12.2012 року податкового боргу в розмірі 6070,41 грн.

Проте, позивач не підтвердив відсутність у платника податків майна, у тому числі того майна, яке не підлягає державній реєстрації при набутті права власності, готівки.

Суд також зазначає, що податковий орган на підставі підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України заявив позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках банківських установ: №262000050213806 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299.

Заявляючи позовні вимоги, позивач фактично поєднав процедури, передбачені підпунктом 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку) та пунктами 94.4., 94.6. статті 94 Податкового кодексу України (арешту коштів на рахунку платника податків).

Отже, норма, на підставі якої заявлений позов, не передбачає арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться лише на рахунках банківських установ, та має на меті встановлення обмежень більш широкого кола, оскільки арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, передбачає також й арешт на цінності в банківських чарунках та арешт рахунків у банківських металах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, зазначаючи, що у разі проведення всіх необхідних процедур щодо встановлення наявності/відсутності/достатності майна платника податків для погашення податкового боргу орган державної податкової служби має право звернення до позивача із відповідними позовними вимогами в загальному порядку.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Малого приватного підприємства Фірма «Клин-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 4 березня 2013 року.

Суддя І.О. Верба