Рішення

від 20.02.2013 по справі 910/547/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/547/13 20.02.13 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» до Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 про стягнення 12 720, 51 грн., за участю представників позивача - Нелуп О.Г., довіреність від 01.01.2013 року, відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 11 077, 22 грн. основного боргу, 258, 66 грн. 3% річних, 86, 20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 298, 43 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару за договором поставки товару № 13 від 26.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.02.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2013 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір поставки товару № 13, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку і в терміни, встановлені цим договором передати у власність замовнику товар в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору кількість і асортимент товару, що поставляється вказуються у накладних, складених на підставі замовлення замовника , оформлених на кожну партію поставленого товару, які є невід'ємною частиною цього договору і мають силу специфікацій до цього договору.

Згідно п. 1.3. загальна кількість товару, що постачається за даним договором визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених накладних.

Ціни на товар, що поставляється за даним договором є договірними і вказуються у накладних на кожну партію товару (п.2.1. договору).

Згідно з п. 2.3. договору загальна сума за цим договором визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору.

Відповідно до п.2.4. договору оплата товару замовником (відповідачем) здійснюється на умовах відстрочення платежу до 7 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок останнього.

Всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України (п.2.6. договору).

Відповідно до п. 2.10. 2.11. договору сторони щокварталу проводять звірку по проведених поставках і оплаті товару, для чого постачальник готує проект акту звірки розрахунків і направляє його замовнику в строк не пізніше п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним кварталом, по якому проводиться звірка розрахунків. Замовник зобов'язується провести звірку розрахунків і підписати наданий постачальником акт, або в разі розбіжностей даних, надати мотивовану відмову не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання акту звірки. В разі не підписання акту з боку замовника або не направленні письмової вмотивованої відмови на адресу постачальника, акт вважається таким, що підписаний сторонами.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення відповідача, що надаються позивачу за допомогою факсимільного зв'язку або такого, що забезпечує фіксацію тексту і дати замовлення або іншим способом, прийнятим для сторін.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP / EXP згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкомтермс 2000».

Згідно п. 4.2. договору ризик випадкової загибелі/знищення товару переходить від постачальника до замовника з моменту передачі товару останньому, що підтверджується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Датою отримання товару вважається дата, вказана в накладній, про що замовник робить відповідну відмітку.

Зобов'язання по постачанню вважаються виконаними з моменту передачі партії товару замовнику, що підтверджується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаро-супровідними документами, вказаними в п. 3.4. договору. (п.4.3. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р. (п.7.1. договору).

Пунктами 7.4., 7.5. договору передбачено, що постачальник має право в односторонньому позасудовому порядку розірвати даний договір в разі неодноразового порушення замовником термінів оплати товару, повідомивши останнього про це за 10 календарних днів до дати розірвання. Розірвання договору не звільняє не звільняє замовника від обов'язку сплатити отриманий товар, а постачальника - поставити оплачений товар.

Доказів припинення дії договору матеріали справи не містять.

Поясненнями позивача, видатковими накладними № 214 від 02.02.2012 року на загальну суму 1 518,25 грн.; № 215 від 02.02.2012 року на загальну суму 1 516,48 грн.; № 216 від 02.02.2012 року на загальну суму 1 479,59 грн.; № 217 від 02.02.2012 року на загальну суму 1 479,59 грн.; № 218 від 02.02.2012 року на загальну суму 1 479,59 грн.; № 263 від 07.02.2012 року на загальну суму 1 770,00 грн.; № 346 від 21.02.2012 року на загальну суму 2 850,00 грн.; № 470 від 06.03.2012р. на загальну суму 2 133,72 грн. стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 14 227, 22 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і має заборгованість перед позивачем у розмірі 11 077, 22 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 11 077, 22 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки товару № 13 від 26.01.2012 року у розмірі 11 077, 22 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано до стягнення 258, 66 грн. 3% річних та 86, 20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Однак, і положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і положення ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України застосовуються за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме: прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, тобто грошового зобов'язання.

При цьому, в розумінні обох статей проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Водночас, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а лише вказано про можливість вимагати їх сплати, тоді як ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не тільки визначено їх розмір (3 % річних), а й надано сторонам право встановлювати інший розмір процентів у договорі.

Наведене свідчить про те, що частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, не підлягають одночасному задоволенню і вимога позивача про стягнення 3 % річних, і вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки за своєю правовою природою вони є одним і тим же видом відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару.

Позов в частині стягнення 86, 20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Позов в частині стягнення 3 % річних є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 258, 63 грн. за уточненим розрахунком суду.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2. договору у разі прострочення відповідачем оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість товару, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного в строк зобов'язання за кожний день прострочення, сплачує інфляцію за прострочений період та три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за спірним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню у розмірі 836, 06 грн. за уточненим розрахунком суду. В позові в частині стягнення решти пені слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аркуш» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 14, кв. 61; код 37686860) 11 077 (одинадцять тисяч сімдесят сім) грн. 22 коп. боргу, 836 (вісімсот тридцять шість) грн. 06 коп. пені, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 63 коп. 3 % річних та 1 540 (одна тисяча п'ятсот сорок) грн. 09 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна