Рішення

від 04.03.2013 по справі 919/18/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року справа № 919/18/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗІЛ 2010»

( 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 24-А, секція 4-Б;

04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 41, ідентифікаційний код 36993714)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стародавній Херсонес»

(99045, м. Севастополь, вул. Єрошенка, будинок 2 А, ідентифікаційний номер 31598972)

про розірвання договору комерційної концесії,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "КІЗІЛ 2010") - не з'явився;

Відповідач (ТОВ "Стародавній Херсонес") - Рассамахіна Г.В., довіреність від 31.10.2012.

Суть спору:

ТОВ «КІЗІЛ 2010» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Стародавній Херсонес» про розірвання договору комерційної концесії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011, що на думку позивача є істотним порушенням його умов та, відповідно, підставою для його розірвання.

Ухвалою від 04.12.2012 позовну заяву було передано за підсудністю до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 04.01.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що претензії позивача носять формальних характер та не стосуються реального виконання відповідачем своїх обов'язків, в той час як розірвання договору в судовому порядку істотно порушить права відповідача.

У доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими враховуючи те, що станом на листопад 2012 року усі зобов'язання за договором були припинені належним виконанням, що підтверджується підписаними актами наданих послуг та сплатою роялті за договором у повному обсязі.

У судові засідання 17.01.2013, 05.02.2013, 19.02.2013 та 04.03.2013 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дати та місце судових засідань повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповіщав.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2013 виклав зміст заперечень на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали, дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

встановив:

01.12.2011 між ТОВ «Стародавній Херсонес» (Франчайзер) та ТОВ «Кізіл 2010» (Франчайзі) був укладений Договір комерційної концесії (Франчайзингу) №8/2011 (арк.с. 11-28), за умовами якого Франчайзер надає, а Франчайзі отримує право ступити до Франчайзингової мережі «Вареничная «Победа» для ведення бізнесу згідно з системою Франчайзера, що передбачає право та зобов'язання Франчайзі використовувати на умовах простої (невиключної) ліцензії Систему, торгову марку та інші об'єкти інтелектуальної власності Франчайзера, право користування якими надається за ліцензійними договорами, що є додатками до даного договору (п. 2.1 Договору).

За змістом п. 2.2 Договору встановлено, що вступ Франчайзі до Франчайзингової мережі «Вареничная «Победа» передбачає наступні зобов'язання Франчайзі, зокрема:

- оформлення Приміщення згідно з типовим інтер'єром, розробленим Франчайзером та інших вимог, що висуваються Франчайзером;

- використання об'єктів інтелектуальної власності Франчайзера, що використовуються ним у Франчайзинговій мережі «Вареничная «Победа»;

- використання Системи;

- виконання вимог, вміщених у Пісібнику для Франчайзі та рекомендацій Франчайзера в ході ведення Франчайзі Бизнесу.

Відповідно до п. 3.2 Договору щомісяця до 05 числа поточного місяця Франчайзі зобов'язаний перераховувати на рахунок Франчайзера Роялті, яке складає 2% від суми виручки.

Статтею 7 Договору встановлені зобов'язання Франчайзера, зокрема,

- надати в користування Франчайзі торгову марку згідно з ліцензійними договорами, вміщеними у відповідних додатках до Договору;

- надати Франчайзі право користування промисловими зразками згідно з ліцензійними договорами, вміщеними у відповідних додатках цього Договору;

- налагодити роботу Франчайщі в приміщеннях після дати відкриття (2-3 дні) за допомогою спеціалістів Франчайзера;

- надавати Франчайзі рекомендації по технічному обслуговуванню обладнання та консультативне сприяння по обслуговуванню та експлуатації обладнання;

- по запиту Франчайзі і за умови оплати наданих послуг провести додаткове стажування персоналу Франчайзі;

- контролювати стандарти якості продукції, що реалізується Франчайзі в приміщення, а також якості обслуговування кінцевих споживачів;

- надавати інші послуги (такі як проведення маркетингових досліджень на ринку, рекламне забезпечення, тощо) та виконувати замовлення Франчайзі, умови виконання та оплати яких повинні бути узгоджені сторонами в окремих угодах.

Відповідно до положень статті 15 Договору, він набирає силу з моменту його підписання та діє протягом 5 років (п. 15.1).

Між сторонами за договором також укладені додатки до Договору, а саме:

Додаток 1 - Перелік основного технологічного обладнання для підприємств франчайзингової мережі «Вареничная Победа»;

Додаток 2 - Рекомендований перелік необхідного інвентарю для підприємств франчайзингової мережі «Вареничная Победа»;

Додаток 3 - Умови стажування персоналу та сертифікації приміщення;

Додаток 4 - Ліцензійний договір на користування Торговою маркою;

Додаток 5 - Ліцензійний договір про використання промислового зразка;

Додаток 6 - Перелік товару, рекомендованого для підприємств франчайзингової мережі «Вареничная Победа»;

Додаток 7 - Угода (взірець) про збереження комерційної таємниці та конфіденційної інформації з працівниками;

Додаток 8 - Перелік осіб, які мають право надавати письмову згоду про внесення змін, за умовою згоди генерального директора.

Додаток 9 - Ліцензійний договір на користування Посібником для Франчайзі;

Додаток 10 - Правила взаємодії сторін при виконанні умов договору франчайзингу.

У Додатку №4 до Договору комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011 сторонами був укладений Ліцензійний договір на користування Торговою маркою (арк.с. 34-36), за змістом якого ліцензіар (ліценціонер, ТОВ Стародавний Херсонес») надає, а ліцензіат (ТОВ «Кізіл 2010») отримує право користування торговою маркою для 30, 35, 41 та 43 класів товарів та послуг в режимі невиключної ліцензії.

Відповідно до п. 3.1 Додатку 4 за користування торговою маркою ліцензіат щомісячно сплачує Роялті, розмір якого визначається за правилами, узгодженими сторонами в п. 2 статті 3 Договору комерційної концесії (франчайзингу). Роялті сплачується не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Даній договір є чинним протягом чинності Договору комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011 (п. 5.1).

Договір може бут и припинений, зокрема, у грубому порушенні будь-якою стороною своїх зобов'язань за Договором, Договором комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011 або будь-якими іншими договорами, які укладені сторонами для надання ліцензіату можливості використовувати систему (п.п.2 п. 6.1).

У Додатку №5 до Договору комерційної концесії (Франчайзингу) 01.12.2011 між сторонами був укладений ліцензійний договір про використання промислового зразка, за змістом якого Ліцензіар (Франчайзер) надає, а ліцензіат (Франчайзі) утримує просту (невиключну ліцензію на користування промисловим зразком). Ліцензіар зобов'язаний сплачувати щорічну оплату за підтримання патенту в силі на промисловий зразок.

Відповідно до п. 3.1 ліцензійного договору за користування промисловим зразком ліцензіат сплачує роялті, розмір якого визначається за правилами, узгодженими сторонами у статті 3 п. 2 Договору комерційної концесії (франчайзингу).

Даний договір є чинним в межах терміну дії договору комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011 (п. 4.1).

Договір може бути припиненим, зокрема, у грубому порушення будь-якої із сторін своїх зобов'язань за даним договором, договором комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011 або будь-яким договором, який укладено сторонами для надання ліцензіату можливості використовувати систему.

У Додатку №9 до Договору комерційної концесії №8/2011 від 01.12.2011 сторонами узгоджено Ліцензійний договір на користування посібником для франчайзі (арк.с. 46-48), за змістом якого ліцензіар надає, а ліцензіат отримує право користування посібником для франчайзі в режимі невиключної ліцензії. Відповідно до п. 3.1 ліцензійного договору за користування посібника для франчайзі ліцензіат щомісячно сплачує роялті, розмір якого визначається за правилами, узгодженими сторонами у п. 2 ст. 3 Договору комерційної концесії (франчайзингу). Роялті сплачується не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.

Даний договір є чинним протягом чинності Договору комерційної концесії (Франчайзингу) (п. 5.1).

Даний договір може бути припиненим, зокрема, у грубому порушенні будь-якою із сторін своїх зобов'язань за даним договором, Договором комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011) або будь-якими іншими договорами, які укладено сторонами для надання ліцензіату можливості використовувати систему.

Додатком №10 до Договору комерційної концесії (франчайзингу) №8/2011 від 01.12.2011 сторонами були узгоджені платила взаємодії сторін при виконанні умов договору франчайзингу, а саме вказано, що будь-яке відступлення від затверджених правил, стандартів та вимог, вміщених у тексті Договору франчайзингу із додатками протягом його дії, навмисне/ненавмисне систематичне їх порушення або невиконання надає франчайзеру безапеляційне право на дострокове припинення (розірвання) даного договору та тягне за собою для франчайзі фінансові санкції, передбачені договором/додатками (арк.с. 49).

Таким чином, судом встановлено, що сторонами було узгоджено передачу відповідачем позивачу комплексу прав для надання послуг громадського харчування.

Позивач вважає, що зобов'язання за договором з боку позивача належним чином не виконувались, зокрема, зобов'язання до дати відкриття приміщення відповідно до статті 4 Договору, щодо стажування та передачі досвіду за ст.6 Договору, та зобов'язання п ii, iii, iv, v, vi, vii, viii, ix, x статті 7 Договору, а саме, відповідачем не представлено позивачеві жодних документів, інформації, даних, які визначають те, як готувати приміщення та персонал до здійснення діяльності та як організовувати та здійснювати таку діяльність на умовах запропонованого відповідачем франчайзингу. Відповідачем не проведено стажувань, тренувань, не зроблено документації щодо стандартів якості продукції та обслуговування.

Позивач зазначив, що крім права на використання торговельної марки згідно із Свідоцтвом України №100265 від 10.12.2008 відповідач не надав позивачу прав на використання жодного об'єкту інтелектуальної власності, позивачем не отримано від відповідача комплексу прав, готову систему, яку можна застосовувати у господарської діяльності. Таким чином, через численні грубі порушення істотних умов договору позивач не отримав того, на що розрахував, укладаючи договір, а саме комплексу прав для організації та ведення діяльності по наданню послуг у сфері ресторанного господарства, означене і стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про розірвання спірного договору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст. 154 ГК України , до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог ЦК України з урахуванням особливостей передбачених ГК України .

Відповідно до ст. 1115 ЦК України , за договором комерційної концесії (франчайзингу) одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Згідно ст. 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії (франчайзингу) є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Відповідно до ст. 1118 ЦК України договір комерційної концесії укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

Статтею 1120 Цивільного кодексу України передбачено коло обов'язків правоволодільця, а саме те, що правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України ).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені відповідачем.

У якості доказів виконання своїх обов'язків за договором відповідачем (франчайзером) надано акти надання послуг, які були підписані представниками сторін та засвідчені печатками останніх, а саме: №172 від 31.12.2011 на суму 3000 грн., №15 від 31.01.2012 на суму 3000 грн., №43 від 31.03.2012 на суму 3000 грн., №63 від 30.04.2012 на суму 6000 грн., №79 від 31.05.2012 на суму 6000 грн., №94 від 30.06.2012 на суму 6000 грн., №109 від 31.07.2012 на суму 6000 грн., №126 від 31.08.2012 на суму 6000 грн., №141 від 30.09.2012 на суму 6000 грн., №157 від 31.10.2012 на суму 6000 грн., №182 від 30.11.2012 на суму 6000 грн. (арк.с. 82-92).

Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «Стародавній Херсонес» станом на 11.01.2013 заборгованість позивача перед відповідачем складає 9000 грн., ТОВ «Кизил 2010» погашає заборгованість за договором комерційної концесії (франчайзингу) своєчасно, відповідно до умов договору (арк.с. 81).

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не представлено будь-яких письмових претензій до відповідача, звернень та пропозицій про усунення порушень умов договору або розірвання договору, крім того, акти надання послуг відповідачем узгоджувались позивачем у встановленому законом порядку, оплата за договором здійснювалась позивачем у встановленому договором порядку..

Враховуючи вищевказане суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем умов Договору, а відтак недоведена правомірність вимоги про розірвання спірного договору.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 04.03.2013

Суддя підпис Погребняк О.С.