Рішення

від 28.02.2013 по справі 901/384/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2013Справа № 901/384/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" (вул. Калужська 10, місто Донецьк, Україна, 83003)

до відповідача - дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" (Севастопольське шосе 52, смт. Гаспра, м. Ялта, АР Крим, 98600)

про стягнення 38 091,04 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники:

від позивача - Савіціна К.В, довіреність №б/н від 10.01.13, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 28 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" на свою користь суму заборгованості у розмірі 35000,00 грн., пені у розмірі 2517,12 грн., збитків від інфляції у розмірі 105,00 грн., 3% річних у розмірі 503,43 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 232 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 526, 525, 530, 546, 547, 549, 629, 625, 1046 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №2507-1 від 25 липня 2011 року в частині своєчасного повернення грошових коштів, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем склалась заборгованість, неповернення якої у добровільному порядку і послугувало підставою для звернення позивача з вимогами про її стягнення в примусовому порядку з нарахованими на суму заборгованості пенею, 3% річних та інфляційними втратами.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2013 року через неявку представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 28 лютого 2013 року, з'явився представник позивача, який надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та пояснив, що розрахунок пені і 3% річних ним був перерахований та приведений у відповідність до пунктів 3.1, 4.1 договору, у зв'язку з чим, розрахунок штрафних санкцій зменшився. Так, позивач, з урахуванням поданої заяви, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду. Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини не явки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ №677717 від 08.02.13 р. місцезнаходженням дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" є адреса: Севастопольське шосе 52, смт. Гаспра, м. Ялта, АР Крим, 98600. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

25 липня 2011 року дочірнє підприємство "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" (за договором позикодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Інфо» (за договором позичальник) уклали договір про надання фінансової допомоги за №2507-1, відповідно до пункту 1.1. якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 35000,00 гривень. Надана позикодавцем фінансова допомога згідно пункту 1.2 договору є безвідсотковою (а.с. 11-12).

Досліджуючи умови договору укладеного між сторонами, судом встановлено, що фінансова допомога надається позикодавцем у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (пункт 2.1 договору).

Фінансова допомога надається на строк до 25 липня 2012 року включно (пункт 3.1). Вказаний строк також може бути продовжений за згодою сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач повністю виконав договірні зобов'язання з надання фінансової допомоги, факт перерахування коштів останнім у розмірі 35000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №213 від 25 липня 2011 року (а.с. 12) та листом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інфо" №25-07-11 від 25 липня 20011 року (а.с. 13).

Позичальник, у свою чергу, зобов'язався на протязі 24 годин з моменту закінчення строку, вказаного в пункті 3.1. даного договору повернути позикодавцю надану фінансову допомогу. Сума фінансової допомоги повертається позичальником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця або шляхом внесення грошових коштів в його касу (розділ 4 договору).

У розділі 5 договору сторони узгодили відповідальність та порядок вирішення спорів. Так, за невиконання або за неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. За прострочення повернення суми фінансової допомоги наймодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення від суми прострочених зобов'язань.

Договір згідно пункту 6.3 договору вступає в силу з моменту його підписання і діє до 25 липня 2012 року.

З врахуванням вказаних умов договору, позивач, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, на суму неповернутої фінансової допомоги у розмірі 35000,00 грн. нарахував пеню у розмірі 2488,36 грн. 3% річних у розмірі 497,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 105,00 грн., які у добровільному порядку погашені не були, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх примусове стягнення.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача грошових коштів за договором позики №2507-1 від 25 липня 2011 року.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором позики, загальні положення про який встановлені статтею 1046 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи (платіжне доручення) підтверджується передача позивачем відповідачу грошових коштів на загальну суму 35000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцеві) у строк та у порядок, встановлені договором.

Втім, в супереч умовам укладеного між сторонами договору кошти отримані відповідачем від позивача повернуті не були, що є порушенням його умов. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надавались.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Дослідивши обставини справи та зібрані у справі докази, суд визнає, що позивачем доведено належними доказами факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність доказів сплати заборгованості, суд вбачає правові підстави для стягнення з дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" заборгованості за договором позики в сумі 35000,00грн.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 2488,36 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 5.2 договору №2507-1 від 25 липня 2011 року встановлено, що за прострочення виконання зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повного та своєчасного повернення отриманої фінансової допомоги, з огляду на що, станом на 27 липня 2013 року заборгованість відповідача склала 35000,00грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, загальний розмір пені, який має бути сплачений дочірнім підприємством "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" за прострочення повернення суми фінансової допомоги займодавцю складає 2488,36 грн., як правомірно обчислено позивачем. Отже, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Крім пені, позивачем заявлено до відшкодування 3% річних у розмірі 497,68 грн. та 105,00 грн. інфляційних втрат.

Так відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості саме з 27 липня 2011 року, встановлено, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 15 січня 2013 року складає 602,68 (497,68 грн.+105,00) грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35000,00 грн. основного боргу, 2488,36 грн. пені, 105,00 грн. інфляційних втрат та 497,68 грн. - 3% річних.

У зв'язку з задоволенням позову, оплата судових витрат (за послуги адвоката та судовий збір), оплачених позивачем, згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно статті 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Так, у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 11 січня 2013 року, укладений між позивачем та адвокатом Федоренко А.А., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я останнього, копія посвідчення адвоката, видатковий касовий ордер №3257 від 23 січня 2013 року на суму 2400,00 грн. по договору про надання юридичної допомоги №6 від 11 січня 2013 року та акт приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги №6 від 11 січня 2013 року.

Вказані документи в достатньому обсязі підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом Федоренко А.А. позивачу, у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем по договору №2507-1 від 25 липня 2011 року.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 лютого 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2013 року.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Санаторій "Ясна поляна" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорвниця" (Севастопольське шосе 52, смт. Гаспра, м. Ялта, АР Крим, 98600, код ЄДРПОУ 02650802; філія АБ «Південний» в м. Ялта, рахунок №2600331011601) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Інфо» (вул. Калужська 10, місто Донецьк, Україна, 83003, код ЄДРПОУ 36378412) 35000,00 грн. основного боргу, 2488,36 грн. пені, 105,00 грн. інфляційних втрат, 497,68 грн. - 3% річних, 2400,00 грн. витрат за послуги адвоката та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний