Ухвала

від 09.03.2011 по справі 42814/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.справа № 2а-7213/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року.

у справі № 2-а-7213/09/1170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення рішення , -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому, враховуючи уточнення, що мали місце в судовому засіданні, просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, винесені Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією, а саме:

- № 0003151700/0 від 31 березня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3405,45 грн. в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2234,85 грн.;

- №0003161700/0 від 31 березня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 1825,50 грн., з яких 1217,00 грн. основного платежу та 608,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині донарахованого ПДВ в розмірі 803,00 грн. основного платежу та 603,50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0003151700/0 від 31.03.2009 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3405,45 грн. в частині 525,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0003161700/0 від 31.03.2009 р., яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1217,00 грн. основного зобов'язання та 608,50 штрафних (фінансових) санкцій в частині 803,00 грн. основного зобов'язання та 401,50 штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду щодо першого податкового повідомлення рішення № 0003151700/0 від 31.03.2009 року обґрунтовано тим, що витрати на виготовлення рекламного ролика в сумі 3500,00 грн. є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю позивача. Висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в І кварталі 2007 року на цю суму суд визнав таким, що не відповідає законодавству, а податкове повідомлення-рішення №0003151700/0 від 31.03.2009 р. в частині визначення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 525,00 грн. (3 500,00 грн. х 15%) - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відносно податку на додану вартість суд першої інстанції зазначив, що неврахування при проведенні перевірки виправлення помилки, яке здійснено позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивачем самостійно зменшена сума податкового кредиту , а допущена помилка не впливає на загальний показник податкового зобов'язання. Отже, нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 803,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 401,50 грн. (803,00 х 50%) є протиправним.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить постановити ухвалу, якою скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем порушено норми п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» згідно яких «не дозволяється включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями». При цьому відповідач зазначає, що у квітні 2007 року безпідставно включено до податкового кредиту податкову накладну № 25/П від 06.04.2007 року виписану ПП «Аріса» код ЄДРПОУ 30227004 в реєстрі отриманих податкових накладних під №9 ПДВ відображено в розмірі 1474, 53 замість 671, 26 грн.

Відповідач також вказує, що в порушення норм п.5.1 ст.5 Закону «Про податок на додану вартість» ПП ОСОБА_1 було віднесено до складу валових витрат протягом першого кварталу 2007 року вартість послуг, використання яких не пов'язане із веденням господарської діяльності, а саме кошти на оплату робіт по виготовленню рекламного ролика на суму -3500 грн. ( акт прийому передачі послуг по виготовленню рекламної продукції №6 від 28.03.2007 р.)

Документального підтвердження факту розміщення реклами СГ -фізична особа ОСОБА_1 на момент перевірки не надала, що при винесенні постанови не було судом враховано.

Як вказує відповідач, у зв'язку з завищенням та заниженням позивачем суми податкових зобов'язань у різних періодах, позивачем невірно нараховувалися та сплачувались податкові зобов'язання по кожному окремому періоді. Відхилення відображені в розрахунку штрафних санкцій по ПДВ до акту. Таким чином, сума недоплати по кожному окремому періоді склала 1217 грн. згідно розрахунку штрафних санкцій, а сума штрафних санкцій - 2447грн.-10% від суми недоплати по кожному з податкових періодів, а оскільки штрафна санкція повинна бути не більше 50% від суми недоплати, то вона складає 608, 50 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції щодо завищених та занижених сум податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У своїх запереченнях позивач вказує, що податкове повідомлення -рішення №0003161700 від 31.03.2009 р. з податку на додану вартість є протиправним, оскільки при визначені суми податкового зобов'язання відповідачем безпідставно не враховане самостійне коригування позивачем показників податкової декларації з ПДВ за квітень 2007 року в декларації за січень 2009 року на суму 803 грн. Дане коригування проведено до початку перевірки у відповідності до вимог чинного на момент її проведення законодавства.

Представники сторін до суду не прибули. Про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією з 27 лютого 2009 року по 20 березня 2009 року проведено планову виїзну перевірку підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт №90/1700-2570407928 від 20.03.2009 р. (а.с.9-18), в якому, зокрема, зазначено про порушення позивачем:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 та ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІV, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 3405,45 грн.

- п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1217,00 грн., у тому числі в січні 2007 року 60,00 грн., липні 2007 р. 260,00 грн. та квітні 2007 р. 897,00 грн.

31 березня 2009 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003151700/0 від 31.03.2009 р., яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3405,45 грн.

- №0003161700/0 від 31.03.2009 р., яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1217,00 грн. основного зобовязання та 608,50 штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що Світловодською ОДПІ при проведенні перевірки було визнано протиправним включення позивачем до складу валових витрат суми, сплаченої за виготовлення рекламного ролика в розмірі 3500,00 грн. (а.с.57), оскільки такі витрати, на думку податкового органу, не пов'язані із веденням господарської діяльності.

В судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 здійснює торгівлю продуктами дитячого харчування та аксесуарами. З метою реалізації цих товарів позивачем було замовлено рекламний ролик «Малыш расти и кушай с удовольствием ». Цей ролик виготовлено та записано на відеодиски. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відеодиски розповсюджувались в якості передпродажного заходу в лікарнях та інших місцях безоплатно.

Пояснень та доказів, які спростовують доводи позивача, податковим органом не надано.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.4.4. п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що витрати на виготовлення рекламного ролика в сумі 3500,00 грн. є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю позивача та підлягають включенню до складу показників податкового обліку у якості витрат.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в І кварталі 2007 року в сумі 3 500,00 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення №0003151700/0 від 31.03.2009 р. в частині визначення з податку з доходів фізичних осіб в сумі 525,00 грн. (3 500,00 грн. х 15%) є таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0003161700/0 від 31.03.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Як встановлено в судом першої інстанції, сума основного податкового зобов'язання 1217,00грн., визначена даним податковим повідомленням-рішенням, нарахована відповідачем у зв'язку із завищенням, на його думку, податкового кредиту з податку на додану вартість в січні 2007 року 60,00 грн., липні 2007 р. 260,00 грн. та квітні 2007 р. 897,00 грн.

Позивачем висновок Світловодської ОДПІ щодо завищення податкового кредиту заперечується лише за квітень 2007 року в сумі 803,00 грн., що і є предметом спору, в іншій частині позивач податкове повідомлення-рішення не оскаржує.

Як встановлено перевіркою та підтверджено представником позивача у судовому засіданні суду першої інстанції , ОСОБА_1, за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. було завищено податковий кредит на суму 1217,00 грн.. Однак, позивачем самостійно виявлена помилка щодо суми податкового кредиту, відображеного в декларації з ПДВ за квітень 2007 р. (а.с.79-80) в розмірі 803,00 грн., яка була відкоригована в подальшому у декларації за січень 2009 р.(а.с.129-130), тобто до початку перевірки.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Відповідно до п.20 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30 травня 1997 року №165 у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Доказів порушення позивачем порядку корегування показників податкового кредиту з ПДВ відповідачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 803,00 грн. є необґрунтованим та суперечить нормам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ст.. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 р., без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко