Рішення

від 18.01.2012 по справі 19/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  19/219 18.01.12 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна будівельно-ремонтна «Столична компанія» До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК Україна» Про                    стягнення 33794,68 грн. Суддя          Шаптала Є.Ю. Представники: від позивача                              не з»явився від відповідача                    не з»явився СУТЬ СПОРУ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна будівельно-ремонтна «Столична компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК Україна»про стягнення 33 794,68 грн. Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов контракту  №33 від 25.07.2008 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.11 р. порушено провадження у справі № 19/219 та призначено розгляд справи на 23.11.2011 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.11 р. відкладено розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України на 19.12.2011 року. 19.12.11 року по справі оголошено перерву до 18.01.12 р. 18.01.2012 р. представником відповідача подано до відділу діловодства суду заяву про застосування строку позовної давності. В судове засідання представники сторін не з»явились, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.         Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків. За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.01.2012 р. та за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами. В судовому засіданні 18.01.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,  суд,  – ВСТАНОВИВ: Позивач зазначає, що 25.07.2008 року між ТОВ «Багатопрофільна будівельно-ремонта «Столична компанія»(Підрядник) та ТОВ «БСК Україна»(Замовник) укладено Контракт на виконання робіт № 33. Відповідно до п. 2 Контракту підрядник у межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і притягнутими силами і засобами передбачені замовленням роботи з виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщенні приймальної по вул. Артема, 18 в м. Києві, здає в обумовлений  термін дані роботи Замовнику, усуває недоробки, при наявності таких, обумовлені неякісним виконанням робіт. Згідно п. 11.1 Контракту здавання –прийняття робіт після закінчення будівництва об»єкта здійснюється відповідно до діючого порядку і оформляється Актом. Розрахунки здійснюються щомісячно, за виконані роботи на підставі актів форми № КБ-2в і довідки форми КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника в термін не пізніше 1-го числа місяця, що наступає за звітним. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом пяти днів після підписання акту (п. 5.1 контракту) Відповідно до Акту виконаних робіт від 01.06.2010 р. позивачем виконання роботи на загальну суму 67 589,36 грн. Відповідно до платіжного доручення № 423 від 01.08.2008 року відповідачем оплачені частково виконані роботи в сумі 33 794,68 грн., решта суми не оплачена. 03.10.2011 року позивачем в адресу відповідача направлена претензія про погашення заборгованості, однак відповіді не надійшло. Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке. Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивач зазначає, що вартість виконаних робіт становить 67 589,36 грн., відповідно до Акту виконаних робіт від 01.06.2010 р. В той же час позивач зазначає, що відповідачем частково сплачені кошти за виконані роботи в сумі 33 794,68 грн. за Актом виконаних робіт від 01.06.2010 р., однак як свідчить платіжне доручення № 423 зазначена сума коштів сплачена 01.08.2008 року. У суду виникає сумнів щодо достовірності Акту виконаних робіт від 01.06.2010 року наданого позивачем, оскільки як вбачається з Акту машинописним текстом зазначено рік здачі робіт - 2008 р., рукописним тексом виправлено на 2010 рік., тому зазначений акт не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ виконання робіт у 2010 році. Крім того відповідно до п. 4.1 Договору терміни виконання робіт –40 днів. Отже суд дійшов висновку, що роботи позивачем були виконані саме у 2008 році. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача 02.11.2011 року, остання оплата за Контрактом проводилась відповідачем в серпні 2008 року. Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Зважаючи на те, що відповідач не вчинив жодної дії, щодо визнання боргу, поважності пропуску строку позовної давності позивачем не доведено, а позов подано лише 02.11.2011 року, господарський суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено, а позовні вимоги у зв'язку з цим задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, - ВИРІШИВ: 1. В задоволенні позову –відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя                                                                                          Є.Ю. Шаптала Дата складання повного рішення: 23.01.12 р.