Рішення

від 26.02.2013 по справі 911/224/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 911/224/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСМ - ЗАПЧАСТИНИ",

02095, м. Київ, Дарницький район, вул. Урлівська, 16, кв. 224

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "СЛУЖБА ЗАМОВНИКА",

07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 2

про стягнення 22 779,31 грн.

за участю представників:

позивача - Дубовик О.В. (довіреність від 15.01.2013 № 01/02-13);

відповідача - Кабзюк О.І. (довіреність від 09.01.2013 № 32-23).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АСМ - ЗАПЧАСТИНИ" (далі - позивач) до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "СЛУЖБА ЗАМОВНИКА" (далі - відповідач) про стягнення 22 779,31 грн., з яких: 19 154,85 грн. - основний борг, 616,78 грн. - 3% річних та 3 007,68 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.02.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2122 від 05.02.2013) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення ним участі представника у судовому засіданні 05.02.2013.

У судове засідання 05.02.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.01.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 21.02.2013.

У судовому засіданні 21.02.2013 оголошувалась перерва на 26.02.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3547 від 26.02.2013) надійшли письмові пояснення відповідача, в яких зазначено, що наявність заборгованості перед позивачем за Договором від 24.05.2011 № АМ-0000204 зумовлена складним матеріальним становищем відповідача та висловлено прохання до суду відмовити у задоволенні позову в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 26.02.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у частині штрафних санкцій, з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.02.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСМ - ЗАПЧАСТИНИ" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "СЛУЖБА ЗАМОВНИКА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 24.05.2011 № АМ-0000204 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця запасні частини до автомобільної, тракторної, спеціальної та будівельної техніки (далі - товар) згідно специфікації (Додаток 1 до Договору), відповідно до видаткової накладної, яка видається постачальником на кожну окрему партію товару, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його відповідно до умов Договору (пункт 1.1. Договору).

Ціна Договору - 128 930, 96 грн. (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.3. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, що вказана у накладних та рахунках-фактурах.

Оплата товару здійснюється покупцем на основі Договору і видаткових накладних до нього шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару (пункт 6.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 11.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 24.11.2011 № АМ-0025919 на суму 3 980,00 грн., від 09.12.2011 № АМ-0015061 на суму 3 290,15 грн., від 06.12.2011 № АМ-0026560 на суму 4 969,09 грн., від 05.12.2011 № АМ-0026559 на суму 4 459,80 грн., від 02.12.2011 № АМ-0026555 на суму 2 455,81 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 19 154,85 грн., а останній, за довіреностями від 17.11.2011 № 1112 та 01.12.2011 № 1191, що підписані керівником відповідача та скріплені відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 19.02.2013 № 164-1/347 про те, що за період з 01.06.2011 по 07.02.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача, за видатковими накладними, що перелічені вище, не надходили.

Також, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем до матеріалів справи надано виписки про рух коштів з банківського рахунку позивача, що завірені відбитком штампу банківської установи.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.07.2012 складає 19 154,85 грн. (копія в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензії від 07.08.2012 № 07/08-12 та від 07.11.2012 вих. № 73/11-12 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 19 154,85 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 19.02.2013 № 164-1/347 та банківські виписки - у якості письмових доказів наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.07.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - у якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 31.07.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 19 154,85 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, яка за розрахунком позивача складає 3 007,68 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З огляду на зміст умов пункту 7.1. Договору, суд дійшов висновку, що сторонами в Договорі збільшено період нарахування пені і пеня підлягає нарахуванню протягом всього часу невиконання грошового зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 3 007,68 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 616,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за періоди прострочення по кожній видатковій накладній окремо та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, за розрахунком суду, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 57,70 грн. задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 154,85 грн. основної заборгованості, 3 007,68 грн. пені та 559,08 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 57,70 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 624,46 грн. у зв'язку із складним матеріальним становищем відповідача, судом враховане наступне.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

По-перше, 616,78 грн. із вказаної відповідачем суми - заявлені до стягнення 3% річних, які не відносяться до штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а відтак, право їх зменшувати на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не надано суду.

Крім того, господарським судом враховано правову позицію, викладену в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовно того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У даному випадку, пеня у розмірі 3 007,68 грн., яку позивач заявляє до стягнення з відповідача не є завищеною та неспіврозмірною з сумою заборгованості, становить 16 % від суми боргу та, навіть, не являється повним розміром пені, яку, з огляду на умови договору, позивач має право заявити до стягнення, крім того, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач не вжив ніяких заходів до виконання зобов'язання, а також, не зважаючи на те, що грошове зобов'язання за Договором у цілому, на момент звернення позивача до суду було виконане відповідачем частково, судом враховано значний строк невиконання решти зобов'язань за Договором, за порушення яких і заявляється до стягнення спірна пеня.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд залишає клопотання відповідача без задоволення.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "СЛУЖБА ЗАМОВНИКА" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32499430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСМ - ЗАПЧАСТИНИ" (02095, м. Київ, Дарницький район, вул. Урлівська, 16, кв. 224, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35618101) 19 154 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 85 коп. основної заборгованості, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 08 коп. 3% річних, 3 007 (три тисячі сім) грн. 68 коп. пені та 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 14 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.03.2013.

Суддя С.О. Саванчук