Рішення

від 19.02.2013 по справі 5011-9/16370-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/16370-2012 19.02.13

За позовомФізичної особи - підприємця Стревалюк Костянтина Анатолійовича До Приватного підприємства «Челенджер» Простягнення 41040, 00 грн. Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаШуманська О. Г. (діє за дов. б/н від 24.10.2012 року) Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Стревалюк Костянтин Анатолійович (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Челенджер» (далі за текстом - відповідач) з позовною заявою про стягнення 41 040, 00 грн. передплати, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.12.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, справу № 5011-9/16370-2012 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.01.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/16370-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 19.02.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 19.02.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні 19.02.2013 року виконані вимоги ухвали суду від 29.01.2013 року, надано претензію відправлену відповідачу та докази такого направлення, надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2010 року відповідно до виставленого відповідачем рахунку - фактури №СФ- 0000004 від 10.06.2010 року, позивач оплатив поставку йому комплекту запчастин до автомобілю в розмірі 41040, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач оплачений товар позивачу не поставив, доказів іншого матеріали справи не містять.

За твердженням позивача, він неодноразово звертався до відповідача з проханням поставити оплачений товар або повернути сплачені за товар грошові кошти, зокрема, 01.02.2013 року позивач направив відповідачу претензію про повернення грошових коштів, що підтверджено матеріалами справи - копією чеку про надання поштових послуг та описом вкладень до поштового відправлення.

Відповідно до направленої відповідачу претензії, позивач просив його в найкоротший термін повернути перераховані за комплект автозапчастин грошові кошти в розмірі 41 040, 00 грн. на поточний рахунок позивача.

На момент винесення рішення по справі, відповідач грошові кошти сплачені йому позивачем за поставку комплекту автозапчастин в розмірі 41040, 00 грн. не повернув, доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником в червні 2010 року укладено в спрощений спосіб договір поставки товару, відповідно до якого зобов'язання постачальника виконані не були, поставка товару не відбулась, в той час, як зобов'язання покупця по оплаті товару були виконані належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, попередньо оплачений позивачем товар, не поставив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору.

Згідно змісту претензії направленої позивачем відповідачу, позивач відмовився від укладеного з відповідачем договору, що відповідає ст. 665 ЦК України, а також вимагав повернення попередньо оплачений коштів.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, з моменту отримання відповідачем відмови позивача від договору з вимогою про повернення попередньо оплачених за товар коштів, у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання про повернення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 41040, 00 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або цивільного законодавства.

Претензією про повернення грошових коштів направленою відповідачу 01.02.2013 року позивач не тільки відмовився від укладеного договору, а й просив повернути йому сплачені ним кошти в розмірі 41 040, 00 грн.

Враховуючи викладене, швидкість надання поштових послуг та місцезнаходження відповідача суд дійшов висновку, що повернути грошові кошти в розмірі 41 040, 00 грн. позивачу відповідач зобов'язаний був в строк до 10.02.2013 року. Таким чином, на момент винесення рішення по справі відповідач прострочив виконання свого зобов'язання перед позивачем щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 41 040, 00 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 41 040, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем відповідно до ст. 1212 ЦК України в сумі 41 040, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 41 040, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Челенджер» (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; код ЄДРПОУ 31486504) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Фізичної особи - підприємця Стревалюк Костянтина Анатолійовича (10012, м. Житомир, вул. Шелушкова, 64-Б, кв. 26; код ЄДРПОУ 2646423336) 41 040 (сорок одну тисячу сорок) грн. грошових коштів та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко