Ухвала

від 27.02.2013 по справі 27/77-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року м. Київ К-27074/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 року

у справі № 34/77-А (22-а-17944/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Океанпродукт,01»(далі -позивач, ТОВ «Океанпродукт,01»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Океанпродукт,01» звернулось у січні 2007 року до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.06.2006 року № 0000292305/0, від 19.09.2006 року № 0000292305/1, від 07.12.2006 року № 0000292305/2, від 31.01.2007 року № 0000292305/3 про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11 243,80 гривні, донарахування податку на прибуток у сумі 63 527,50 гривень.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 року, позов задоволено повністю: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.06.2006 року № 0000292305/0, від 19.09.2006 року № 0000292305/1, від 07.12.2006 року № 0000292305/2, від 31.01.2007 року № 0000292305/3.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 17.1.4 п. 17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

В період з 10.05.2006 року по 06.06.2006 року посадовими особами ДПІ у Соломянському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Океанпродукт,01», за результатами якої було складено акт № 2658-2729/23-0541/31518237 від 14.06.2006 року.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292305/0 від 29.06.2006 року, № 0000292305/1 від 19.09.2006 року, № 0000292305/02 від 07.12.2006 року, № 0000292305/3 від 31.01.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11 243,80 гривні, донарахування податку на прибуток в розмірі 63 527,50 гривень за порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997 року) (далі -Закон № 334/94).

ТОВ «Океанпродукт,01» придбавав товари у постачальника-нерезидента -Novam Enterprises LTD (Кіпр) за контрактом від 03.09.2004 року № 0309/04.

Відповідно до переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 77-р (зі змінами і доповненнями) Кіпр мав статус офшорної зони в період з 24.02.2003 року по 01.02.2006 року. Кіпр був виключений з переліку офшорних зон розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року № 440-р., яке офіційно опубліковано 15.02.2006 року. У зв'язку з такими змінами спірним є обсяг витрат, які включені до валових та момент, з якого застосовуються зміни в законодавстві.

Крім того, перевіркою встановлено завищення ТОВ «Океанпродукт, 01»валових витрат за IV квартал 2004 року на 196 000,00 гривень, внаслідок невірного розрахунку приросту (убутку) запасів шляхом неврахування в залишках запасів транспортно-заготівельних витрат. Підприємство протягом IV кварталу 2004 року отримувало транспортно-заготівельні послуги від ДТГО «Південно-Західна залізниця»по договору № 6387272 від 21.09.2004 року. Таким чином, різняться позиції сторін щодо відображення в обліку транспортних витрат.

Відповідач вбачає заниження валового доходу позивачем за 2005 рік внаслідок здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів на 32 600,00 гривень. Позивач придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 іменні прості акції ЗАТ «Інтегро»на суму 442 600,00 гривень та іменні прості акції ЗАТ «Векта», загальною вартістю 5000,00 гривень, згідно договору № К/47-05/1 від 29.12.2005 року. В подальшому вказані цінні папери були реалізовані по договорах між ТОВ «Океанпродукт,01»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 № К/33-05/1 від 24.06.2005 року (800 акцій ЗАТ «Інтегро», загальною вартістю 143 000,00 гривень); між ТОВ «Океанпродукт,01»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 № К/48-05/1 від 30.12.2005 року (19 260 000 акцій ЗАТ «Інтегро», загальною вартістю 160 000,00 гривень). Спірний момент виник внаслідок отримання підприємством з операцій купівлі-продажу акцій від'ємного фінансового результату (договірна ціна акцій нижче, ніж їх номінальна вартість), перенесення цього результату на майбутні періоди та невідображення у 2005 році.

Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходив з того, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 18.3 Закону № 334/94 передбачено, що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів. Наступний абзац цього ж пункту передбачає, що його норми починають застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України. Такий перелік встановлено розпорядженням КМУ від 24.02.2003 року № 77-р , яке було оприлюднене у газеті «Урядовий кур'єр» від 05.03.2003 року № 42. Тобто, положення п. 18.3 почали діяти з другого кварталу 2003 року.

Кіпр був виключений з переліку офшорних зон розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року № 440-р., яке офіційно опубліковано 15.02.2006 року. В зв'язку із внесенням таких змін ТОВ «Океанпродукт, 01»отримало право включення вартості оприбуткованих товарів у розмірі 100%. Проте вказане розпорядження не встановлює строків набрання чинності, а тому позивач при тлумаченні застосував ст. 5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»№ 503/97 від 10.06.1997 року .

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що різниця між визначеною величиною віднесених до валових витрат перевіряючими і відображених підприємством виникла у зв'язку з тим, що представники ДПІ у Солом'янському районі м. Києва розраховували 85% вартості товару протягом І кварталу 2006 року, в той час як бухгалтерія ТОВ «Океанпродукт, 01»збільшила витрати на 100% придбаного товару вже з 01.02.2006 року, що підтверджується висновками судово-бухгалтерської експертизи № 8787 від 23.11.2007 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правомірно взяв до уваги те, що вартість придбаного у нерезидентів в офшорних зонах товару в розмірі 85%, яка була включена до складу валових витрат, у Декларації про прибуток відображається в рядку 04.11 «85% витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів». Розрахунок суми вартості товарів, придбаних в офшорній зоні, подається в додатку Р4 «Розрахунок валових витрат при здійсненні операцій з нерезидентом, що має офшорний статус» до рядка 04.11. Позивач порушив Порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємств, відобразивши у деклараціях за 2005 рік та І квартал 2006 року витрати на придбання товарів та витрати з придбання товарів у офшорних зонах загальною сумою. Проте таке порушення не тягне за собою відповідальності за несплату податків, оскільки незалежно від того, що така стаття витрат не відображена окремо, податкові зобов'язання надходять в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги твердження про невідповідність даних, вказаних в оборотно-сальдових відомостях завірених «мокрою»печаткою ТОВ «Океанпродукт, 01», які задекларовані в деклараціях з податку на прибуток, оскільки остаточні висновки необхідно робити у відповідності до Закону України № 996-ХIV «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року, тобто дані повинні підтверджуватись первинними документами обліку. На незалежну судово-бухгалтерську експертизу було надано первинні бухгалтерські документи, внаслідок чого дані підприємства документально підтверджуються вантажно-митними деклараціями .

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ , у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Щодо обліку транспортно-заготівельних витрат, то суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Судом апеляційної інстанції був досліджений договір № 6387272 від 21.09.2004 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та встановлено, застосування перевіряючими методу середньозважених величин для розподілу транспортних витрат є безпідставним, оскільки транспортування здійснювалось виключно імпортованих товарів, облік транспортних витрат на ТОВ «Океанпродукт, 01»вівся окремо по кожному товару, тобто вартість перевезеного товару збільшувалась безпосередньо на суму транспортних послуг.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94 , якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону .

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заниження позивачем валового доходу за 2005 рік на 32 600,00 гривень є необґрунтованим, оскільки фінансовим результатом позивача від здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів є збиток у розмірі 144,6 тис. грн., який у 2005 році не відображається, а переноситься на наступні майбутні періоди. Разом з тим, ТОВ «Океанпродукт, 01»в декларації за 2005 рік відобразило прибуток від операцій з цінними паперами у розмірі 110,4 тис. грн.

Також, судом апеляційної інстанції був досліджений висновок судово-бухгалтерської експертизи № 8787 по даній справі, який всебічно та повно розкриває спірні аспекти справи, що дає всі підстави погодитись з експертом та рішенням суду першої інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 року у справі № 34/77-А (22-а-17944/08) -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько