Рішення

від 26.02.2013 по справі 901/446/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2013Справа № 901/446/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтеграція" (провулок Бокуна, 16, місто Сімферополь, АР Крим, 95034)

до відповідача - державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" (вул. Чапаєва, 9, с. Віліне, Бахчисарайський р-н, АР Крим, 98433)

про стягнення 794 527,26 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Петрова Л..В., довіреність №б/н від 28.01.13, представник ;

від відповідача - Єременко В.В., довіреність №б/н від 08.01.13, представник;

Суть спору: 04 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінтеграція" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" заборгованості за поставлений товар в розмірі 12172,76 грн., 3% річних в розмірі 12172,76 грн. та 52743,50 грн. пені. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 230 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 639 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки товару, укладеним між сторонами, в частині оплати за поставлений товар - агрохімічні продукти. Так, несплата відповідачем грошових коштів послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку, з нарахованими на суму заборгованості пенею та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2012 року позовну заяву було прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

19 лютого 2013 року відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке було судом задоволено.

Також, 19 лютого 2013 року позивач надав письмові додаткові пояснення до позовних вимог у яких з посиланням на приписи статей 266 Господарського кодексу України та 672 Цивільного кодексу України просив суд вважати перелічені в позовній заяві видаткові накладні, як узгоджені відповідачем в рамках виконання договору №14 від 26 березня 2012 року.

19 лютого 2013 року по справі оголошувалась перерва.

Відповідач, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, просив суд відмовити у задоволенні позову та посилався на факт не укладення спірного договору, оскільки довіреність посадової особи позивача не надавала йому права на укладення договорів.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на те, що умови спірного договору не передбачають відповідальності покупця у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що підтверджує незаконність та необґрунтованість вимог продавця по стягненню пені.

Державне підприємство"Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" наполягає на тому, що видаткові накладні №РН-0000353 від 27 червня 2012 року на суму 160265,60 грн. та №РН-0000354 від 02 липня 2012 року на суму 124819,40 грн. з врахуванням листів позивача відносяться до поставки товару за іншим договором - №26/12 від 26 червня 2012 року, що виключає можливість прийняття їх до уваги про розгляді заборгованості по даному спору за договором №14 від 23 березня 2012 року.

Крім викладеного, відповідач також зазначає про те, що видаткова накладна №РН-0000354 від 02 липня 2012 року містить підпис який не схожий на підпис особи, зазначеної в довіреності на отримання товару, що дозволяє дійти висновку про неотримання товару за вказаною накладною.

У судове засідання, що відбулось 26 лютого 2013 року, з'явився позивач, який наполягав на вимогах заявленого позову та заперечував проти доводів відповідача. Відповідач, у свою чергу, підтримував позицію викладену у відзиві на позовну заяву і просив суд надати оцінку викладеним обставинам справи та розглянути спір у відповідності до вимог діючого законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінтеграція" (за договором продавець) та державне підприємство "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" (за договором покупець) уклали договір купівлі-продажу №14, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його за ціною і на умовах, зазначених у цьому договорі.

Відомості про товар викладені у пункті 1.2 договору.

Сторони узгодили, що приймання товару покупцем по кількості, асортименту, відповідності тари та упаковки здійснюється на складі продавця. Після підписання сторонами документів, що підтверджують передачу товару, претензії покупця щодо кількості, якості та асортименту, тари та упаковки товару не приймаються. Термін поставки встановлюється за домовленістю сторін. Також, за домовленістю сторін товар може бути поставлений в кількості, зазначеній в пункті 1.2. цього договору, з розбивкою на партії, що відображається в додатковій угоді до даного договору (розділ 3 договору) (а.с. 18).

Загальна вартість договору складає 161316,00 грн. (пункт 4.1 договору).

Умовами договору також встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу на 60 календарних дні.

До обов'язків продавця договором віднесено передачу товару в розпорядження покупця на складі відповідно до пункту 3.3 даного договору та надання покупцю необхідних документів на товар.

До обов'язків покупця, у свою чергу, відноситься прийняття товару у відповідності до розділу 3 договору, оплата товару у відповідності до розділу 5 договору та надання продавцю належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (розділ 6 договору).

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини судом також було встановлено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, вони несуть відповідальність у відповідності до діючого цивільного законодавства та даного договору (пункт 7.1 договору).

Як встановлено пунктом 12.3 договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

Також, 27 березня 2012 року сторонами до договору купівлі-продажу було укладено додаткову угоду, яка є додатком №1 до договору №14 від 23 березня 2012 року, у якій узгоджено предмет договору та його ціну, яка відповідно до пункту 3.1 склала 4600,00 грн. (а.с. 17).

Так, матеріали справи свідчать про здійснення позивачем поставки товару відповідачу, що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-0000015 від 27 березня 2012 року на загальну суму 161316,00 грн. (з ПДВ) («Косайд 2000» в кількості 840 кг за ціною за 1 кг - 120,75 грн. без ПДВ на суму 101430,00 грн. з ПДВ та «Геліос» - 1 000 л за ціною за 1 л -33,00 грн. без ПДВ на суму 33000,00 грн. з ПДВ). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №09 від 23 березня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства, також виписана податкова накладна №12 від 27 березня 2012 року на загальну суму 161316,00 грн. (а.с. 21-23);

- видатковою накладною №РН-0000016 від 28 березня 2012 року на загальну суму 4600,00 грн. («Гренадер» -11,5 кг за ціною за 1 кг. - 333,33 грн. з ПДВ на суму 4600 грн.). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №09 від 23 березня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №13 від 28 березня 2012 року на загальну суму 4600,00 грн. (а.с. 25-26);

- видатковою накладною №РН-0000102 від 18 квітня 2012 року на загальну суму 4000,00 грн. з ПДВ («Гренадер» в кількості 10 кг за ціною 1 кг - 333,33 грн. без ПДВ) Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №23 від 18 квітня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №56 від 18 квітня 2012 року на загальну суму 4000,00 грн. (а.с. 28-30);

- видатковою накладною №РН-0000147 від 04 травня 2012 року на загальну суму 94230,00 грн. з ПДВ («Фалькон» - 45 л за ціною за 1 л -316,66 грн. без ПДВ на суму 14250,00 грн., «Фалькон» - 150 л за ціною за 1 л -316,66 грн. без ПДВ на суму 47500,00 грн., «Антракол» в кількості 165 кг за ціною за 1 кг - 101,67 грн. без ПДВ на суму 16775,00 грн.). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №24 від 04 травня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства, виписана податкова накладна №8 від 04 травня 2012 року на загальну суму 94230,00 грн. (а.с. 31-32).

- видатковою накладною №РН-0000151 від 07 травня 2012 року на загальну суму 96900,00 грн. («Фалькон» - 255 л за ціною за 1 л -316,66 грн. без ПДВ). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №24 від 04 травня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №16 від 07 травня 2012 року на загальну суму 96900,00 грн. (а.с. 35-36).

- видатковою накладною №РН-0000148 від 08 травня 2012 року на загальну суму 5880,00 грн. («Актелик» - 20 л за ціною за 1 л - 245,00 грн. без ПДВ на суму 5880,00 грн. з ПДВ). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №27 від 08 травня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №21 від 08 травня 2012 року на загальну суму 5880,00 грн. (а.с. 37-39).

- видатковою накладною №РН-0000152 від 08 травня 2012 року на загальну суму 85500,00 грн. («Фалькон» - 225 л за ціною за 1 л - 316,66 грн. без ПДВ на суму 85500,00 грн. з ПДВ). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №24 від 08 травня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №22 від 08 травня 2012 року на загальну суму 85500,00 грн. (а.с. 40-41).

- видатковою накладною №РН-0000153 від 10 травня 2012 року на загальну суму 62700,00 грн. («Фалькон» - 165 л за ціною за 1 л - 316,66 грн. без ПДВ на суму 62700,00 грн. з ПДВ). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено печатками відповідача та підписом уповноваженої особи на одержання товару за довіреністю №24 від 08 травня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №27 від 10 травня 2012 року на загальну суму 62700,00 грн. (а.с. 42-43).

- видатковою накладною №РН-0000353 від 27 червня 2012 року на загальну суму 160265,60 грн. («Таліус» в кількості 65 л за ціною за 1 л - 858,33 грн. без ПДВ на суму 55791,67 грн. без ПДВ і «Танос» - 128,800 кг за ціною за 1 кг -603,75 грн. без ПДВ на суму 77763,00 грн. без ПДВ, а всього з ПДВ 160265,60 грн. Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено підписом уповноваженої відповідачем особи на одержання товару за довіреністю №60 від 26 червня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №75 від 27 червня 2012 року на загальну суму 160265,60 грн. (а.с. 44-46).

- видатковою накладною №РН-0000354 від 02 липня 2012 року на загальну суму 124819,40 грн. («Таліус» в кількості 50 л за ціною за 1 л - 858,33 грн. без ПДВ на суму 42916,67 грн. без ПДВ і «Танос» - 101,200 кг за ціною за 1 кг - 603,75 грн. без ПДВ на суму 61099,50 грн. без ПДВ, а всього на суму 124819,40 грн. з ПДВ). Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджено підписом уповноваженої відповідачем особи на одержання товару за довіреністю №60 від 26 червня 2012 року. На товар, відповідно до норм податкового законодавства виписана податкова накладна №6 від 02 липня 2012 року на загальну суму 124819,40 грн. (а.с. 47-48).

У всіх вказаних вище видаткових та податкових накладних міститься посилання на договір №14 від 23 березня 2012 року.

Так, видаткові та податкові накладні оформлені у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, якою визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Викладене вище підтверджує, що свої зобов'язання позивач виконував належним чином, жодних претензій щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від відповідача не надходило, докази зворотного на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні та останнім представлені суду не були. Втім, станом на день розгляду справи відповідачем сума заборгованості за отриманий товар у добровільному порядку погашена не була, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про її примусове стягнення з нарахуванням на суму заборгованості пені та 3% річних.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем та відповідачем докази та їх викладену правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінтеграція" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Так, предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений на виконання умов укладеного між сторонами договору товар, визначений у видаткових накладних, а також стягнення пені і 3% річних нарахованих внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частинами 4, 5 статті 672 Цивільного кодексу України також передбачено, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 729611,00 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що спірний договір підписаний особою від позивача з перевищенням своїх повноважень як такі, що не впливають на дійсність спірного договору, з огляду на наступне.

Статтями 207, 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як свідчать матеріали справи, від позивача договір був підписаний Перепадиним О.О.

Так, для виконання представницьких функцій Перепадину О.О. довіреністю №б/н від 03 січня 2012 року було надано, зокрема, право оформлювати, підписувати документи від імені товариства, вносити змін, доповнення в укладені договори та здійснювати інші дії по дорученню та в інтересах товариства. Будь-яких обмежень та заборон по вчиненню дій, у тому числі щодо укладання договорів, вказана довіреність не містить. Довіреність скріплена печаткою товариства та видана строком до на три роки (а.с. 17).

Статтею 246 Цивільного кодексу України унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Судом встановлено та враховано, що договір, укладений між сторонами, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Більш того, сторони, здійснили фактичні дії, які свідчать про виконання ними вказаного договору, зокрема, позивач поставив товар, а відповідач прийняв його та зобов'язався оплатити. Відповідно, вказані конклюдентні дії сторін договору створюють правові наслідки для його сторін.

Твердження відповідача про те, що видаткові накладні №РН-0000353 від 27 червня 2012 року на суму 160265,60 грн. та №РН-0000354 від 02 липня 2012 року на суму 124819,40 грн. з врахуванням листів позивача відносяться до поставки товару за іншим договором - №26/12 від 26 червня 2012 року спростовуються матеріалами справи, зокрема первинними документами складеними на виконання умов договору та підписами уповноваженими особами від сторін і скріпленими печатками, які свідчать про прийняття товару та перехід права власності на нього до відповідача на підставі укладеного договору №14.

Посилання відповідача на неотримання товару за видатковою накладною №РН-0000354 від 02 липня 2012 року, через те, що вона містить підпис не схожий на підпис особи, зазначеної в довіреності на отримання товару, є припущенням та судом відхиляється як не підтверджене жодними належними та допустимими доказами.

За таких обставин, сума відповідача перед позивачем є підтвердженою у розмірі 729611,00 грн., саме така сума була заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за спірним договором в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтеграція" до державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" про стягнення 729611,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 52743,50 грн. пені.

Умовами пункту 7.1 договору №14 від 23 березня 2012 року встановлено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором, вони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства та даного договору.

Так, діючим законодавством, зокрема, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи умови договору які відсилають до викладених вище норм діючого законодавства та підтверджений матеріалами справи факт неналежного виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 01 лютого 2013 року заборгованість відповідача склала 729611,00 грн., суд прийшов до висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Розглянувши та перевіривши розрахунок пені позивача суд встановив його правомірність.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" за прострочення оплати поставленого позивачем товару, станом на 01 лютого 2013 року складає 52743,50 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 3% річних у розмірі 12172,76 грн.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі і встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 01 лютого 2013 року складає 12172,76 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 729611,00 грн. основного боргу, 52743,50 грн. пені, та 12172,76 грн. - 3% річних.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 16107,00 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду 26 лютого 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 04 березня 2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду та вина "Магарач" (вул. Чапаєва, 9, с. Віліне, Бахчисарайський р-н, АР Крим, 98433, код 31332064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтеграція" (провулок Бокуна, 16, місто Сімферополь, АР Крим, 95034, код 36115825) 729611,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 12172,76 грн. - 3% річних, 52743,50 грн. пені та 16107,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний