Ухвала

від 05.03.2013 по справі 805/1108/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 березня 2013 р. Справа № 805/1108/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Мєзєнцев Є.І., при секретарі судового засідання Небраті Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Донецькметалопром» про розстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (представник Міщенко Л.П., довіреність від 11.02.13, представник Леонов І.Е., довіреність від 15.03.13) до публічного акціонерного товариства «Донецькметалопром» (представник Данилович М.А., наказ від 08.12.11) про стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 90'046,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція, позивач) звернулася до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Донецькметалопром» (далі - Товариство, відповідач) про стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 90'046,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року означену позовну заяву було задоволено, вирішено стягнути з рахунків, які обслуговують публічне акціонерне товариство «Донецькметалопром» (ЄДРПОУ 02138903) в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 90'046,00 грн. зарахувавши до державного бюджету на рахунок відкритий у ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034041, розрахунковий рахунок №31118029700008, код платежу 14010100.

27 лютого 2013 року до суду надійшла заява публічного акціонерного товариства «Донецькметалопром» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 90'046,00 грн. терміном на 24 місяці, рівними частками починаючи з квітня 2013 року по березень 2015 року включно, мотивуючи вказану заяву тяжким фінансовим становищем, яке склалося на підприємстві.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги викладені у заяві про відстрочення виконання судового рішення підтримав, просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні залишив вирішення питання щодо розстрочення виконання судового рішення на розсуд суду.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 05.03.13 року з 14:05 до 14:07 години.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає що заява про розстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок і умови відстрочення виконання судового рішення визначені статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, не залежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Поряд з тим, розстрочка, в розумінні зазначеної норми уявляє собою розділення виконання на частини з встановленням часових інтервалів для виконання окремих частин та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення у строк або встановленим адміністративним судом способом.

У будь-якому випадку розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати, як суб'єктивний так і об'єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті - ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Слід зазначити, що рішення суду за своєю суттю є актом органу судової влади, який наділено силою закону, що робить його обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Іншими словами, набираючи законної сили судовий акт наділяється примусово-владним характером, що вимагає від сторін виконавчого провадження та органів державної виконавчої служби вжиття всіх необхідних заходів до його негайного, повного та належного виконання. За таких обставин надання боржнику розстрочення виконання судового рішення є виключною мірою оскільки може суттєво послабити його силу.

Водночас, оскільки заява про надання розстрочки виконання судового рішення розглядається за правилами кодексу адміністративного судочинства України, заявник повинен надати суду докази в підтвердження обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто, на Товариство покладається обов'язок доказування перед судом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду та доведення, що в ситуації, яка склалася присутній саме винятковий випадок, коли необхідно задовольнити заяву про розстрочення виконання постанови адміністративного суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення не надано жодного доказу, який би вказував на неможливість його виконання, або підтверджував наявність обставин, які ускладнюють таке виконання.

Суд зауважує, що лише саме твердження відповідача про його знаходження у складеному фінансовому становищі не є достатнім для прийняття рішення про розстрочення виконання судової постанови.

Приймаючи до уваги той факт, що спірні правовідносини стосуються сплати обов'язкових зборів та платежів до Державного бюджету України, а також виходячи з обставин справи, які полягають у порушенні Товариством встановлених законом загальнообов'язкових правил поведінки суб'єкта господарювання із сплати податків, що не залежить від результатів його господарської діяльності, адміністративний суд відхиляє заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в повному обсязі, з наступним обґрунтуванням.

За визначенням п.6.1 ст.6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Згідно п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п.100.4 ст.100 ПК України).

В свою чергу вичерпний перелік обставин, що свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 року №1235.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політки (п.100.9 ст.100 ПК України).

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.100.13 ст.100 ПК України).

Так, Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року №1263 (далі - Порядок), в пункті 1.4 закріплює, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби.

На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу). Сума нарахованих процентів, не сплачена платником податків у строки, визначені договором про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), вважається сумою податкового боргу платника податків. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, нарахована за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми такої пені (п.1.6 Порядку).

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: Державна податкова служба України - без обмежень суми, органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - на суму не більше 3 млн. гривень; органи державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних органах державної податкової служби, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень (п.2.1 Порядку).

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) Державної податкової служби України за погодженням з Міністерством фінансів України (п.2.3 Порядку).

За правилами п.3.1 зазначеного Порядку, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дати подання заяви приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформлюється на бланку відповідного органу державної податкової служби або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов'язання (податкового боргу)) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу). Строк дії договору починається з дати його підписання (п.3.5 Порядку).

У день укладення договору про розстрочення (відстрочення) підрозділ погашення податкового боргу вносить до журналу відомості про укладений договір, які переносяться до автоматизованої інформаційної системи органів державної податкової служби. Не пізніше дня, наступного за днем внесення до журналу відомостей про укладений договір, копія такого договору передається підрозділу прогнозування, аналізу, обліку та звітності для проведення звірки повноти та правильності відображення розстрочених (відстрочених) сум в автоматизованій інформаційній системі органів державної податкової служби (п.3.6 Порядку).

Подальший порядок здійснення контролю органом державної податкової служби за сплатою платником податків розстроченої суми та нарахованих процентів, у тому числі, дострокове погашення ним розстроченої суми грошового зобов'язання (податкового боргу) або її частини, вирішення питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), а також порядок прийняття контролюючим органом рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та розірвання договору, встановлюється Розділом IV Порядку.

Наразі суд зазначає, що по-перше, матеріали справи не містять ані доказів існування у відповідача обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення у нього податкового боргу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1235, ані певного економічного обґрунтування, яке б свідчило про можливість погашення ним податкового боргу рівними частками саме протягом 24 місяців.

По-друге, в силу приписів чинного податкового законодавства розстрочення податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного року вимагає обов'язкового погодження з Міністерством фінансів України, що в даному випадку також не має місця.

По-третє, в світлі наведених норм права, надання платнику податків розстрочення податкового боргу здійснюється з обов'язковою умовою сплати останнім процентів за кожний календарний день користування платником розстроченням податкового боргу.

Нарешті, здійснивши детальний правовий аналіз розглядуваних правовідносин в розрізі норм права, якими вони врегульовуються, адміністративний суд дійшов висновку про можливість застосування інституту розстрочення податкового боргу, виключно, в якості одного з можливих способів досудового врегулювання спору між платником податків та контролюючим органом на підставі укладеної між ними письмової угоди.

Такі міркування обумовлені передусім особливостями встановленого на законодавчому рівні порядку прийняття рішення про розстрочення податкового боргу та сплати розстрочених сум та нарахованих процентів, які вказують на те, що вирішення питання розстрочення податкового боргу в судовому порядку фактично є перебиранням судом на себе функцій органів державної податкової служби, яке при цьому нівелює встановлений порядок сплати та контролю за сплатою розстрочених сум та нарахованих процентів, що з огляду на принципи адміністративного судочинства є недопустимим.

Відтак вищенаведені обставини зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 90'046,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4-12, 23, 160, 165, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Донецькметалопром» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 90'046,00 грн. терміном на 24 місяці, рівними частками починаючи з квітня 2013 року по березень 2015 року включно - відмовити повністю.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 05 березня 2013 року в присутності представників сторін.

Повний текст ухвали складений 05 березня 2013 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мєзєнцев Є.І.