Рішення

від 26.02.2013 по справі 905/68/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.13 р. Справа № 905/68/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан», м. Донецьк

про стягнення 49019,27грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Любчик У.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

По справі була оголошена перерва з 31.01.2013р. на 26.02.2013р. на 09год. 00хвил.

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 48249,84грн. та пені в сумі 769,43грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу та винагороди лізингодавця, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 48249,84грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 769,43грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував, відзив на позовну заяву не надав.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан» (Лізингоодержувач) 24 листопада 2011р. було укладено договір фінансового лізингу №198/11-АВТ, за умовами якого лізингодавець надає лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно згідно специфікації для власного користування лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Предметом лізингу згідно п. 1.1 договору є навантажувач фронтальний марки НК, моделі 319, 2011 року випуску, вартістю 466600,00грн. з ПДВ.

Відповідно до п.1.3. договору строк користування предметом лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Згідно п.2.1. договору лізингоодержувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингоодержувачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та на умовах даного договору. Всі лізингові платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п.2.2. договору).

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу складає без ПДВ 20% - 191108,67грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (п.2.4. договору).

За приписами п.3.2. договору приймання-передача предмету лізингу у фінансовий лізинг оформляться шляхом складання лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі предмету лізингу до договору.

Пунктом 6.4.1. договору передбачено, що у разі прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.12.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору сторонами був підписаний Додаток №1 - графік сплати лізингових платежів відповідно до якого лізингоодержувач повинен був сплатити у період з 28.11.2011р. по 26.12.2014р. платіж, який відшкодовує частину загальної вартості предмету лізингу у розмірі 466600,00грн. та винагороду лізингодавцю з отриманий в лізинг предмет лізингу в сумі 191108,67грн.

13 січня 2012р. між тими ж сторонами був складений та підписаний Додатковий договір №1 про внесення змін до договору фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. відповідно до якого сторони внесли зміни в п.1.1. договору, а саме зазначили, що предметом договору є навантажувач фронтальний марки НК, моделі 319, 2012 року випуску, вартістю 466600,00грн. з ПДВ.

Крім того сторони дійшли згоди Додаток №1 до договору - графік сплати лізингових платежів викласти в новій редакції, відповідно до якого лізингоодержувач повинен був сплатити у період з 28.11.2011р. по 13.01.2015р. платіж, який відшкодовує частину загальної вартості предмету лізингу у розмірі 466600,00грн. та винагороду лізингодавцю з отриманий в лізинг предмет лізингу в сумі 191108,67грн.

Додатковий договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

25 січня 2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна за договором фінансового лізингу, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у володіння та користування навантажувач фронтальний марки НК, моделі 319, 2012 року випуску, вартістю 466600,00грн. з ПДВ.

Позивачем для сплати лізингових платежів виставлялися рахунки-фактури, зокрема рахунок-фактура №СФ-06 610 від 04.10.202р. на суму 16242,89грн., рахунок-фактура №СФ-06 778 від 06.11.2012р. на суму 32533,91грн., з якої 16242,89грн - борг за попередній період та рахунок-фактура №СФ-06 943 від 06.12.2012р. на суму 49019,27грн. з якої 32533,91грн. - борг за попередні періоди.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з жовтня 2012р. по грудень 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 48249,84грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. щодо сплати лізингових платежів.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №2 договору фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. з урахуванням змін внесених Додатковим договором №1 від 13.01.2012р. за жовтень-грудень 2012р. належним чином не виконав, поточні лізингові платежі в сумі 23570,85грн. та винагороду лізингодавця за отримання у лізинг предмет лізингу в сумі 24678,99грн., сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 48249,84грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 48249,84грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 769,43грн. на підставі умов п.6.4.1 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 769,43грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 48249,84грн. та пені в сумі 769,43грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан» (83120, м. Донецьк, вул. Валентини Терешкової, буд. 37, кв. 71, код ЄДРПОУ 35730005, р/р №26000172487000 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків,, МФО 351005, ІПН 357300005654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87, код ЄДРПОУ 32960732, р/р №2600124671 в ПАТ «Укргазпромбанк», м. Києві, МФО 320843, ІПН 329607326569) борг в сумі 48249,84грн., пеню в сумі 769,43грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.02.2013р.

Суддя Тоцький С.В.