Рішення

від 27.02.2013 по справі 33/5005/10795/2012-908/260/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/5/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.13 Справа № 33/5005/10795/2012-908/260/13-г

м. Запоріжжя

за позовом Приватного підприємства «Кримспецоборудование», (99055, м. Севастополь, Автономна республіка Крим, вул. Сільська, буд. 2-В)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Мурманська, буд. 4; поштова адреса: 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 21)

про стягнення 43 946,33 грн. заборгованості

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

17.01.2013 р. до господарського суду Запорізької області згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 р. за підсудністю на підставі ст., ст. 15, 17 ГПК України надійшла справа № 33/5005/10795/2012 за позовом Приватного підприємства «Кримспецоборудование», м. Севастополь, Автономна республіка Крим (ПП «Кримспецоборудование») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», м. Запоріжжя (ТОВ «Старт-Д») про стягнення 43 946,33 грн. заборгованості, що складається основного боргу за договором № 06/04-11 від 06.04.2012 р. в сумі 40 702,40 грн., пені в сумі 2 703,45 грн. та 3 % річних в сумі 540,48 грн.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 17.01.2013 р. справу № 33/5005/10795/2012 призначено до розгляду суді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 р. справу № 33/5005/10795/2012 прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі № 33/5005/10795/2012 присвоєно номер 33/5005/10795/2012-908/260/13-г та номер провадження справи 4/5/13, судове засідання призначено на 06.02.2012 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 27.02.2013 р.

В судовому засіданні 27.02.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За ініціативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 17.01.2013 р. і від 06.02.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА №, № 066901 - 066902 станом на 08.11.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Мурманська, буд. 4.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялися ухвала суду від 17.01.2013 р. про прийняття до розгляду справи № 33/5005/10795/2012-908/260/13-г, яка повернулася на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку з відміткою: «Організація не знайдена», та ухвала суду від 06.02.2013 р. про відкладення розгляду справи № 33/5005/10795/2012-908/260/13-г, яка станом на час вирішення спору судом на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку не поверталася.

Крім того, на поштову адресу відповідача судом направлялася ухвала суду від 17.01.2013 р. про прийняття до розгляду справи № 33/5005/10795/2012-908/260/13-г, яка 24.01.2013 р. отримана уповноваженою особою ТОВ «Старт-Д», про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 4900000562101).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 33/5005/10795/2012-908/260/13-г.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач в судове засіданні 27.02.2013 р. повторно не прибув. 19.02.2013 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ПП «Кримспецоборудование» надійшло клопотання, яким позивач просить суд провести розгляд справи № 33/5005/10795/2012-908/260/13-г без участі уповноваженого представника позивача, розглянути спір по суті за наявними матеріалами справи та винести рішення, позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Розглянувши подане позивачем клопотання про вирішення спору по суті без участі уповноваженого представника позивача, суд вважає, що воно подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 232 ГК України і полягають в тому, що 06.04.2012 р. позивач та відповідачем був укладений договір № 06/04-11, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по виготовленню виробів (продукція) та поставити продукцію позивачу згідно додатків до договору. Відповідно до додатку № 1 до договору загальна сума продукції, що має бути виготовлена та поставлена становить 79 080,00 грн., а відповідно до додатку № 2 до договору - 29 102,00 грн. Згідно з умовами договору та додатків до нього оплата робіт за договором здійснюється в наступному порядку: 70 % суми продукції позивач сплачує на розрахунковий рахунок відповідача у формі передплати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання додатку до договору, а 30 % суми продукції - по факту поставки продукції та прийняття її складом. Позивач свої зобов'язання за договором та додатками до нього виконав належним чином і в повному обсязі перерахувавши відповідачу 79 102,40 грн. передплати. Розділом 3 додатків до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний виконати роботу та поставити позивачу продукцію у строк 24 робочих днів з дати одержання передплати. Як зазначає позивач, відповідач прийняті на себе зобов'язання виконав частково, поставивши продукцію на суму 38 400,00 грн., що підтверджується приходною накладною № 1512 від 07.05.2012 р. Гарантійним листом відповідач зобов'язався поставити позивачу решту продукції у строк не пізніше 16.07.2012 р. Однак, на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав. У зв'язку із чим за ним рахується заборгованість в розмірі 40 702,40 грн., що дорівнює вартості непоставленої продукції. Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виготовлення і поставки продукції, зазначених у додатках до договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості непоставленої продукції згідно додатку, зобов'язання за яким прострочені, за кожен день прострочення. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ «Старт-Д» 40 702,40 грн. заборгованості (вартості непоставленої продукції) та 2 703, 45 грн. пені.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 р. ПП «Кримспецоборудование» (позивачем у справі) та ТОВ «Старт-Д» (відповідачем у справі) був укладений Договір № 06/04-11 з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Замовник) доручив, а відповідач (Виконавець) прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по виготовленню виробів (Продукція) та поставити продукцію позивачу згідно додатків до договору. (пункт 1.1 Договору).

Пунктами 2.1 і 2.3 Договору визначено, що характер та вид робіт, найменування та кількість продукції визначаються в додатках до Договору. Вартість продукції визначається в додатках до Договору.

06.04.2012 р. сторонами були підписані Додаток № 1 і Додаток № 2 до Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язався виготовити та поставити позивачу пакет поліетиленовий 300х580 мм у кількості 100 000 шт. та пакет «Колекційний» 360х250х100 мм в кількості 6 000 шт. на загальну суму 79 080,00 грн. з ПДВ, а відповідно до Додатку № 2 до Договору відповідач зобов'язався виготовити та поставити позивачу пакет під пляшку в кількості 6 000 шт. на загальну суму 29 102,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п., п. 3.1, 3.2 Договору позивач зобов'язаний оплатити відповідачу продукцію на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у строки, визначені в Додатках до Договору, що є невід'ємними частинами Договору. Вид та порядок розрахунків визначені в Додатках до Договору.

У відповідності до п. 2.1 Додатків № 1 і № 2 до Договору оплата робіт за Договором здійснюється в наступному порядку: 70 % суми продукції позивач сплачує на розрахунковий рахунок відповідача у формі передплати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Додатку до Договору, а 30 % суми продукції - по факту поставки продукції та прийняття її складом.

Умовами п., п. 4.1, 4.2 Договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний розпочати виконання робіт по виготовленню продукції з моменту надходження передплати на його розрахунковий рахунок, та поставити продукцію у строки, визначені у відповідному Додатку до Договору. Строки виготовлення і поставки відповідачем продукції, передбаченої цим Договором, визначені в Додатках до Договору.

Розділом 3 Додатків № 1 і № 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний виконати роботу та поставити позивачу продукцію у строк 24 робочих днів з дати одержання передплати.

Матеріалами справи доведено, що на виконання умов Договору та Додатків до нього позивач перерахував відповідачу 79 102,40 грн. передплати, що підтверджується банківською випискою від 09.04.2012 р., платіжним дорученням № 95 від 25.05.2012 р. і банківською випискою від 11.06.2012 р. (а.с. 15 - 17).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно з п. 6 Договору та п. 2.2 Додатків № 1 і № 2 до Договору здача-приймання продукції здійснюється на підставі оформленої сторонами видаткової накладної.

Відповідач прийняті на себе зобов'язання виконав частково, поставивши позивачу продукцію на суму 38 400,00 грн., що підтверджується приходною накладною № 1512 від 07.05.2012 р. (а.с. 18).

Гарантійним листом відповідач зобов'язався поставити позивачу решту продукції у строк не пізніше 16.07.2012 р. (а.с. 35).

Однак, на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов розділів 3 Додатків № 1 і № 2 до Договору та приймаючи до уваги той факт, що повна сума передплати за Договором № 06/04-11 від 06.04.2011 р. надійшла на розрахунковий рахунок відповідача 11.06.2012 р., то кінцевим строком виготовлення та поставки на адресу позивача продукції є 16.07.2012 р.

Як вбачається з фактичних обставин справи, відповідач здійснив лише часткове виготовлення та постачання позивачу продукції, обумовленої Договором № 06/04-11 від 06.04.2011 р. та Додатками № 1 і № 2 до нього, поставивши позивачу продукцію на суму 38 400,00 грн. від суми здійсненої позивачем передплати.

На підстав п. 7.4 Договору позивач має право відмовитися від виконання прийнятих на себе зобов'язань в разі прострочення виготовлення і поставки продукції більше ніж на 10 робочих днів, при цьому відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму передплати.

Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути позивачу передплату в розмірі 40 702,40 грн., що дорівнює вартості непоставленої продукції.

На час вирішення судом спору відповідач поставку продукції позивачу у повному обсязі на суму здійсненої передплати не здійснив, вартість непоставленої продукції позивачу не повернув.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 06/04-11 від 06.04.2011 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 40 702,40 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що даний Договір вступає в сулу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р., однак, у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Отже, зобов'язання відповідача повернути позивачу вартість оплаченої, але непоставленої продукції, не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач виконання в повному обсязі зобов'язань за Договором № 06/04-11 від 06.04.2011 р. щодо повернення позивачу вартості непоставленої продукції суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 40 702,40 грн. заборгованості, що становить вартість оплаченої, але непоставленої продукції, пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України та умов Договору.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2 703,45 грн. пені за період з 11.06.2012 р. по 18.11.2012 р. за порушення строків виготовлення та поставки продукції, нарахування та стягнення якої позивач обґрунтовує п. 7.2 Договору № 06/04-11 від 06.04.2011 р.

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виготовлення і поставки продукції, зазначених у додатках до договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості непоставленої продукції згідно додатку, зобов'язання за яким прострочені, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов Договору щодо обсягу поставки продукції, то суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 7.2 Договору пені.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. у справі № 1/5009/12/11, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2011 р.

Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим та таким, що виконаний невірно, з огляду на наступне.

Позивачем невірно визначений період, з якого починається нарахування пені, оскільки відповідно до умов розділів 3 Додатків № 1 і № 2 до Договору та приймаючи до уваги той факт, що повна сума передплати за Договором № 06/04-11 від 06.04.2011 р. надійшла на розрахунковий рахунок відповідача 11.06.2012 р., то поставка на адресу позивача продукції на суму здійсненої передплати повинна була бути здійснена не пізніше 16.07.2012 р.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 2 101,85 грн. за період з 17.07.2012 р. по 19.11.2012 р. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 540,48 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 11.06.2012 р. по 19.11.2012 р.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних за Договором № 06/04-11 від 06.04.2011 р. позивачем виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначений період, з якого починається прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки продукції на здійснену позивачем суму передплати (з 11.06.2012 р., замість правильного з 17.07.2012 р.).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 420,37 грн. за період з 17.07.2012 р. по 19.11.2012 р. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в позові відмовляється.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ТОВ «Старт-Д» 40 702,40 грн. вартості непоставленої продукції, 2 101,85 грн. пені та 420,37 грн. 3 % річних. В решті позовних вимог в позові відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 68 Конституції України, ст., ст. 4, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 625, 629, 837 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Кримспецоборудование», м. Севастополь, Автономна республіка Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», м. Запоріжжя про стягнення 43 946,33 грн. заборгованості за договором № 06/04-11 від 06.04.2012 р. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Мурманська, буд. 4; поштова адреса: 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 21, код ЄДРПОУ 32694059) на користь Приватного підприємства «Кримспецоборудование», (99055, м. Севастополь, Автономна республіка Крим, вул. Сільська, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 36931951) 40 702 (сорок тисяч сімсот дві) грн. 40 коп. вартості непоставленої продукції, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 85 коп. пені, 420 (чотириста двадцять) грн. 37 коп. 3 % річних та 1 583 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "01" березня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.