Рішення

від 26.02.2013 по справі 910/2361/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2361/13 26.02.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італія-Україна-Сервіс міжнародний»;

про стягнення 19 383,16 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Тарапон С. С., представник, довіреність № 196-107/КР від 03.01.2013 р.;

Від відповідача: Власенко О. І., директор, протокол зборів учасників №2/2005 від 20.10.2005 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. порушено провадження у справі №910/2361/13; розгляд справи призначено на 26.02.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 17 742,64 грн. основного боргу, 821,35 грн. 15% річних, 819,17 грн. пені, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Італія-Україна-Сервіс міжнародний» надав суду заяву, у якій зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги з врахуванням раніше сплаченої ним суми в розмірі 13 908,64 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1.1. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 року №767, передбачено, що КП «Київреклама» укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

У п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067, визначено, що місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

10.01.2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Італія-Україна-Сервіс міжнародний» (розповсюджувач) укладено договір №137/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, відповідно до умов якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розповсюдження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 року №767, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку, інших норм чинного законодавства, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 3.2. договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 2. договору, підприємство зобов'язане:

2.1. формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ;

2.2. вести облік місць для розміщення РЗ, забезпечувати правильне та достовірне формування адресних програм та надання адресних програм розповсюджувачу;

2.3. повідомляти про внесення змін до адресних програм та цього договору.

У п. 5.2.3. договору зазначено, що розповсюджувач зобов'язаний не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 5.2.4. договору передбачено, що розповсюджувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього договору (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування є відповідні рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 6.6. договору, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що рахунок підприємства, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку. Зазначений рахунок одночасно є актом приймання-передачі згідно цього договору за відповідний розрахунковий період.

У п. 7.2. договору зазначено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №1 до договору №137/767/11, яка є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 22.

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №2 до договору №286/12, яка є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 22.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №137/767/11-1 від 31.08.2012 року до договору №137/767/11 від 10.01.2011 року, у зв'язку із підписанням цієї додаткової угоди, дія всіх додаткових угод та адресних програм до договору, в яких був вказаний розмір базової плати, припиняються, а всі правовідносини, що були врегульовані ними, продовжуються згідно нових додаткових угод та адресних програм з урахуванням зміненої базової плати.

Відповідачеві у зв'язка уз вищевикладеним було видано нові адресні програми.

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №1/1 до договору №137/767/11, яка є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 22; плата за місяць - 1 030,00 грн.

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №2/1 до договору №286/12, яка є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 22; плата за місяць - 1 597,50 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього договору (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування є відповідні рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 3.2. договору, адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №1/1 до договору №137/767/11, яка є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 22; плата за місяць - 1 030,00 грн.

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування №2/1 до договору №286/12, яка є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- рекламна вивіска, напис на будинку за адресою: Шевченківський р-н, вул. Михайлівська, 22; плата за місяць - 1 597,50 грн.

Згідно з п. 2. договору, підприємство зобов'язане:

2.1. формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ;

2.2. вести облік місць для розміщення РЗ, забезпечувати правильне та достовірне формування адресних програм та надання адресних програм розповсюджувачу;

2.3. повідомляти про внесення змін до адресних програм та цього договору.

У п. 5.2.3. договору зазначено, що розповсюджувач зобов'язаний не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 5.2.4. договору передбачено, що розповсюджувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.6. договору, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що рахунок підприємства, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку. Зазначений рахунок одночасно є актом приймання-передачі згідно цього договору за відповідний розрахунковий період.

Тобто, обов'язок щодо отримання рахунків-фактур покладено на відповідача і факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Відповідно до рахунків-фактур, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: №55489 від 10.05.2012 року, №56650 від 13.06.2012 року, №57919 від 12.07.2012 року, №59448 від 15.08.2012 року, №60331 від 17.09.2012 року, №62744 від 15.10.2012 року, №63961 від 12.11.2012 року, №65452 від 14.12.2012 року, №66866 від 15.01.2013 року, плата за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів по договору нараховувалася за період з травня 2012 року по січень 2013 року включно.

Відповідач не виконував взятих на себе за договором зобов'язань своєчасно, атому на момент звернення до господарського суду позивача з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем становила 17 742,64 грн.

Вказаний факт не заперечувався відповідачем, що підтверджується підписаним з його боку актом звірки взаєморозрахунків від 10.02.2013 року.

Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив на користь позивача 13 908,64 грн. заборгованості, про що свідчать платіжні доручення, а саме: №65 від 13.02.2013 року на суму 1 324,26 грн., №66 від 13.02.2013 року на суму 1 324,26 грн., №67 від 13.02.2013 року на суму 1 324,26 грн., №69 від 18.02.2013 року на суму 1 383,26 грн., №70 від 18.02.2013 року на суму 3 153,00 грн., №77 від 21.02.2013 року на суму 2 246,60 грн., №79 від 21.02.2013 року на суму 3 153,00 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 3 834,00 грн. заборгованості за договором №137/767/11.

відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Господарський суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 908,64 грн.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.2. договору зазначено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 819,17 грн. пені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми (п. 7.3. договору).

Тобто, договором встановлено інший розмір річних з простроченої суми, а саме 15 відсотків.

Позивач просить стягнути з відповідача 821,35 грн. 15 відсотків річних з простроченої суми.

Вказані суми не підлягають зменшенню у зв'язку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у справі частини заборгованості, адже пеня і 15% річних розраховувалися позивачем на момент звернення до суду з позовною заявою, коли розмір заборгованості становив 17 742,64 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги позивача, крім суми, сплаченої ним після порушення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 зазначено, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Італія-Україна-Сервіс міжнародний» (інд. 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 22-А, код ЄДРПОУ 14287956) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 819 (вісімсот дев'ятнадцять) грн. 17 коп. пені, 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 35 коп. 15 відсотків річних з простроченої суми, 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В решті, а саме в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 908,64 грн. припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 05.03.2013 р.