Рішення

від 26.02.2013 по справі 910/529/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/529/13 26.02.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек груп»;

про стягнення 142 203,71 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Василевська А. А., представник, довіреність № 3 від 02.08.2013 р.;

Заїка А. О., представник, довіреність №2 від 01.10.2012 р.

Від відповідача: Андрєєвський Є. В., представник, довіреність № б/н від 04.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/529/13, розгляд справи призначено на 05.02.2013 р.

В судовому засіданні 05.02.2013 року було оголошено перерву до 19.02.2013 року.

В судовому засіданні 19.02.2013 року було оголошено перерву до 26.02.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 11 377,50 дол. США (90 940,36 грн.), що становить вартість втраченого товару, 4 865,00 євро (51 263,34 грн.) штрафу за прострочення строку доставки, а також 2 844,44 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- правовідносини між позивачем та відповідачем були врегульовані договором №4 про надання послуг від 09.02.2011 року та додатком до нього - заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування №137 від 26.04.2011 року;

- діючим законодавством України передбачено право передання повіреним (позивачем) виконання свого доручення третій особі - заміснику (ПП «Транзит-М»), який в свою чергу відповідає за вибір свого замісника по виконанню доручення ТОВ «ОПеКС;

- договірні відносини, що склалися між позивачем, відповідачем, ПП «Транзит-М», ТОВ «ОПеКС» мають ознаки договору доручення, договору транспортного експедирування, договору перевезення і відповідно на них розповсюджуються норми законодавства України, які регулюють зазначені види договорів (правовідносин);

- відправник вантажу (клієнт) зобов'язаний надати вантаж в належній тарі та упаковці, які відповідають властивостям вантажу та здатні забезпечити його безпечне перевезення, а також надати документи та іншу інформацію про властивості вантажу й умови його перевезення й крім того інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Відправник вантажу - ОАО «Волга» Балахинського паперового комбінату не надав перевізнику документи та іншу інформацію про властивості вантажу й умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором, в результаті чого під час перевезення вантажу позивача стались надзвичайні та нездоланні обставини (форс-мажор);

- 17.08.2012 року на 142 км. автодороги Тросна-Калинівка Російської Федерації у автотранспорті, що був зафрахтований для перевезення вантажу позивача - автомобілі VOLVO д. н. ВЕ 5486 ВА та причепі до нього д. н. ВЕ 8112 ХТ сталася пожежа, в результаті якої автомобіль, причеп до нього та вантаж позивача - 46 рулонів газетного паперу (немелованого), згоріли повністю;

- в результаті дослідження пожежі, що було здійснене Експертно-криміналістичним центром управління Міністерства внутрішніх справ Росії по Курській області, було встановлено, що причиною виникнення пожежі є тепловий вияв механічної енергії, який виявився в нагріванні поверхностей вантажу (рулонів газетного паперу) до температури спалаху під час руху автомобіля;

- суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності;

- відповідач вважає, що подія, яка сталася 17.08.2012 року на 142 автодороги Тросна-Калинівка Російської Федерації у автотранспорті, що був зафрахтований для перевезення вантажу позивача - автомобілі VOLVO д. н. ВЕ 5486 ВА та причепі до нього д. н. ВЕ 8112 ХТ є дією непереборної сили, тобто надзвичайною і невідворотною обставиною (форс-мажором), яка сталася не з вини відповідача та інших експедиторів та перевізників вантажу позивача, що документально підтверджується компетентними органами країни, де сталася зазначена подія.

Відповідач також просить суд залучити до участі у справі інших відповідачів - Приватне підприємство «Транзит-М» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПеКС».

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на той факт, що договір №4 про надання послуг від 09.02.2011 року укладений саме між позивачем та відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно зі статтею 932 Цивільного кодексу України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з частиною 3 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року, перевізник не звільняється від відповідальності з причин несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причин дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Крім того, пунктами 3.21 і 4.3.4. договору передбачено, що експедитор несе відповідальність за збереженість в дорозі вантажу, що перевозиться.

Враховуючи вищевикладене, у господарського суду немає достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі інших відповідачів.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Фірмою «Конелл ЛЛП» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (покупець) 01.02.2012 року було укладено контракт № UKR-1412, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив папір газетний виробництва ОАО «Волга», Росія, БМ в кількості 1 000 т (брутто) з поставкою в 2012 році в Україну.

Згідно з п. 3 контракту, відвантаження товару здійснюється зі складу виробника ОАО «Волга» вантажівками на умовах ФСА Балахна.

Позивач здійснив передплату за контрактом на суму 11 377,50 доларів США.

09.02.2011 року між ТОВ «Логітек груп» (експедитор) та ТОВ «Новий друк» (замовник) було укладено договір №4 про надання послуг, відповідно до умов якого предметом даного договору є доручення, дане замовником експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів замовника чи для замовника автомобільним транспортом, в зв'язку з чим експедитор буде надавати транспорт, який відповідає вимогам замовника, і виконувати всі необхідні розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу від свого імені, а замовник - зобов'язується оплатити експедитору транспортно-експедиційні послуги, обумовлені в даному договорі і підписаній сторонами заявці, яка передбачає умови виконання кожного перевезення і являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, при організації міжнародних (без таможніх пломб) перевезень вантажів автомобільним транспортом, сторони керуються заявками, умовами даного договору, Статутом автомобільного транспорту України і діючим законодавством України.

Згідно з п. 2.3. договору, кількість і рід вантажу, вантажовідправники, вантажоотримувачі, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови, передбачені КДПВ та Статутом автомобільного транспорту України, вказуються в разових заявках на кожне перевезення.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний надати експедитору оригінал, факсимільну чи електронну копію заявки, із зазначенням усієї необхідної для здійснення перевезення вказаного вантажу інформації, в тому числі додаткових вимог, не передбачених іншими нормами (додаткові вимоги, не вказані в заявці, не являються обов'язковими для виконання експедитором).

У п. 3.7. договору зазначено, що замовник зобов'язаний гарантувати, що загрузка автотранспорту буде проводитися в упаковці, яка відповідає українським та міжнародним (якщо необхідно) вимогам по перевезенню вантажу, вказаного в заявці.

Замовник чи вантажовідправник за дорученням замовника забезпечує розміщення і кріплення вантажу (згідно рекомендацій водія), виключаючи перевищення максимально допустимих вагових параметрів (вага, навантаження на вісь згідно вимог, встановлених дорожніми контрольними службами країни відправника, транзиту та прибуття вантажу) і його пошкодження в ході транспортування (п. 3.9. договору).

Відповідно до п. 3.12. договору, експедитор зобов'язаний забезпечити подачу під завантаження у вказаний замовником пункт технічно справного і належним способом обладнаного транспортного засобу в установлені сторонами у заявці строки.

Згідно з п. 3.14. договору, експедитор зобов'язаний проінструктувати водіїв про правила перевезення заявленого вантажу, норми завантаження автомобілів та про вимоги до перевізної документації.

У п. 3.18 договору зазначено, що експедитор зобов'язаний організувати доставку ввіреного замовником вантажу у вказаний пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілості та схоронності у строки, вказані в заявці.

Пунктом 3.21. договору передбачено, що експедитор несе відповідальність за збереженість вантажу в рамках даного договору, положень КДПВ (при міжнародних перевезеннях) і діючого законодавства України (при міжміських перевезеннях).

Взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями Конвенції «Про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами» від 19.05.1956 року зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978 року, діючого законодавства України та даного договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.3.2. договору, за прострочення доставки вантажу, якщо строк доставки зазначений у заявці, експедитор виплачує замовнику штраф за кожну добу прострочення в розмірі:

а) при перевезенні країнами СНД - 35 євро;

б) при перевезенні в/із інших країн - 70 євро;

в) при перевезенні по території України (без таможніх пломб) - 70 грн.

Згідно з п. 4.3.4. договору, експедитор несе відповідальність за схоронність в дорозі вантажу, що перевозиться. Експедитор зобов'язується відшкодовувати замовнику вартість недостач, які виникли з вини експедитора (при пошкодженні, втраті всього вантажу чи його частини під час перевезення).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг замовником являється підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням замовнику товарно-транспортної накладної/CMR з відміткою вантажовідправника і отримувача вантажу і акту виконаних робіт.

У п. 6.4. договору зазначено, що строк оплати за виконані послуги - на протязі 3 днів після відвантаження, якщо інше не зазначено в заявці.

При настанні форс-мажорних обставин, термін виконання зобов'язань для сторони, на яку діють ці обставини, відтерміновується на весь період їх дії та ліквідації наслідків. Під форс-мажорними обставинами слід розуміти стихійні лиха, заборони уряду, блокади, страйки, аварійні ситуації, протиправні дії третіх осіб та інші надзвичайні та непереборні при даних умовах обставини, які виникли не з вини сторін, якщо ці обставини перешкоджали повному виконанню зобов'язань за договором (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 8.2. договору, інформація про настання форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена документально компетентними органами країни, де наступили дані обставини.

Відповідно до п. 8.3. договору, сторона, для якої створилася неможливість виконання своїх зобов'язань за даним договором, зобов'язана невідкладно письмово повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, можливий строк їх дії та припинення.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору є надання відповідачем позивачеві агентських послуг по організації перевезення вантажів замовника чи для замовника автомобільним транспортом.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

- організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організовують експертизу вантажів;

- здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Предметом даного договору є доручення, дане замовником експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів замовника чи для замовника автомобільним транспортом, в зв'язку з чим експедитор буде надавати транспорт, який відповідає вимогам замовника, і виконувати всі необхідні розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу від свого імені, а замовник - зобов'язується оплатити експедитору транспортно-експедиційні послуги, обумовлені в даному договорі і підписаній сторонами заявці, яка передбачає умови виконання кожного перевезення і являється невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.3. договору, кількість і рід вантажу, вантажовідправники, вантажоотримувачі, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови, передбачені КДПВ та Статутом автомобільного транспорту України, вказуються в разових заявках на кожне перевезення.

В матеріалах справи міститься заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №137 від 10.08.2012 року, відповідно до якої відповідач зобов'язався надати позивачеві транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення і доставки з м. Балахна (Росія) до м. Києва паперу в рулонах, 20 тонн. Термін доставки товару - 17.08.2012 року.

Згідно наказу-пропуску заводу-виробника №5229Э від 14.08.2012 року та декларації на товар від 16.08.2012 року, товар був прийнятий водієм та завантажений на заявлений відповідачем автомобіль для відправки позивачеві.

Як вже зазначалося, строк поставки товару - 17.08.2012 року, однак в зазначений термі відповідач не виконав свого зобов'язання і на момент звернення до суду позивача з позовною заявою, товар позивачеві не доставлено.

Відповідач своїм листом вих. №07 від 23.08.2012 року повідомив позивача, що автомобіль, який здійснював перевезення товару по маршруту м. Балахна (Російська Федерація) - м. Київ (Україна), з невідомих причин згорів.

Факт пожежі відповідач підтверджує довідкою №139-2-5-14 відділу наглядової діяльності по Дмитріївському і Хомутівському районах Головного управління Міністерства РФ по справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих по Курській області від 23.08.2012 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що в результаті дослідження пожежі, яке було здійснене Експертно-криміналістичним центром управління Міністерства внутрішніх справ Росії по Курській області, було встановлено, що причиною виникнення пожежі автомобіля VOLVO д. н. ВЕ 5486 ВА та причепа до нього д. н. ВЕ 8112 ХТ є тепловий прояв механічної енергії, який виразився у нагріванні поверхні вантажу, що перевозився (рулон газетного паперу) до температури спалаху, під час руху автомобіля.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що мали місце форс-мажорні обставини.

При настанні форс-мажорних обставин, термін виконання зобов'язань для сторони, на яку діють ці обставини, відтерміновується на весь період їх дії та ліквідації наслідків. Під форс-мажорними обставинами слід розуміти стихійні лиха, заборони уряду, блокади, страйки, аварійні ситуації, протиправні дії третіх осіб та інші надзвичайні та непереборні при даних умовах обставини, які виникли не з вини сторін, якщо ці обставини перешкоджали повному виконанню зобов'язань за договором (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 8.2. договору, інформація про настання форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена документально компетентними органами країни, де наступили дані обставини.

Також відповідач посилається на норми Господарського кодексу України, а саме, статті 218, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язання контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставини є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У статті 906 Цивільного кодексу України зазначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Тобто, виконавець послуг (відповідач) повинен довести, що подія, яка трапилася 17.08.2012 року є форс-мажором і вона трапилася не з його вини, а внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що в результаті дослідження пожежі, яке було здійснене Експертно-криміналістичним центром управління Міністерства внутрішніх справ Росії по Курській області, було встановлено, що причиною виникнення пожежі автомобіля VOLVO д. н. ВЕ 5486 ВА та причепа до нього д. н. ВЕ 8112 ХТ є тепловий прояв механічної енергії, який виразився у нагріванні поверхонь вантажу (які підлягали тертю), що перевозився (рулон газетного паперу) до температури спалаху, під час руху автомобіля.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п. 3.18 договору зазначено, що експедитор зобов'язаний організувати доставку ввіреного замовником вантажу у вказаний пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілості та схоронності у строки, вказані в заявці.

Відповідно до п. 3.12. договору, експедитор зобов'язаний забезпечити подачу під завантаження у вказаний замовником пункт технічно справного і належним способом обладнаного транспортного засобу в установлені сторонами у заявці строки.

Згідно з п. 3.14. договору, експедитор зобов'язаний проінструктувати водіїв про правила перевезення заявленого вантажу, норми завантаження автомобілів та про вимоги до перевізної документації.

Тобто, на відповідачеві лежить обов'язок щодо надання належним чином обладнаного транспортного засобу для перевезення саме паперу газетного в рулонах, що забезпечило б його закріплення на причепі автомобіля таким способом, який би не спричиняв тертя під час руху автомобіля; також відповідач повинен був проінструктувати водіїв про правила перевезення паперу, до яких входить і перевезення вантажу при певній температурі, яка б не сприяла спалаху.

Отже, відповідач не надав суду належних доказів того, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 8.3. договору, сторона, для якої створилася неможливість виконання своїх зобов'язань за даним договором, зобов'язана невідкладно письмово повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, можливий строк їх дії та припинення.

Подія, яку відповідач називає форс-мажором, сталася 17.08.2012 року, однак позивач зазначив, що ТОВ «Логітек Груп» лише листом від 23.08.2012 року повідомив позивача про пожежу.

Пунктом 3.21. договору передбачено, що експедитор несе відповідальність за збереженість вантажу в рамках даного договору, положень КДПВ (при міжнародних перевезеннях) і діючого законодавства України (при міжміських перевезеннях).

Відповідно до частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно з п. 4.3.4. договору, експедитор несе відповідальність за схоронність в дорозі вантажу, що перевозиться. Експедитор зобов'язується відшкодовувати замовнику вартість недостач, які виникли з вини експедитора (при пошкодженні, втраті всього вантажу чи його частини під час перевезення).

Вартість недостач внаслідок втрати всього вантажу становить 11 377,50 доларів США (90 940,36 грн.).

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно зі статтею 932 Цивільного кодексу України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з частиною 3 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року, перевізник не звільняється від відповідальності з причин несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причин дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3.2. договору, за прострочення доставки вантажу, якщо строк доставки зазначений у заявці, експедитор виплачує замовнику штраф за кожну добу прострочення в розмірі:

а) при перевезенні країнами СНД - 35 євро;

б) при перевезенні в/із інших країн - 70 євро;

в) при перевезенні по території України (без таможніх пломб) - 70 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф за 139 днів прострочення доставки вантажу, а це складає з врахуванням того, що перевезення відбувалося країнами СНД, 4 865,90 євро (51 263,34 грн.).

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп» (юридична адреса: інд. 02081, м. Київ, вул. Григоренка, 20а, оф. 27; поштова адреса: інд. 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 36824282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (інд. 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 22891092) 90 940 (дев'яносто тисяч дев'ятсот сорок) грн. 36 коп. вартості втраченого товару, 51 263 (п'ятдесят одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 34 коп. штрафу, 2 844 (дві тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий друк» (інд. 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 22891092) 0 грн. 37 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 05.03.2013 р.