Постанова

від 07.02.2013 по справі 9793/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2013 р. № 2-а- 9793/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Омельницька Т.В.,

представника відповідача - Служавий Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Публічне акціонерне товариство " Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33 до Харківська об'єднана Державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та просив, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «Р» №0000510221 від 14.08.2012р. про донарахування (збільшення) податку на прибуток приватних підприємств в сумі 646374,00 грн. за 4 кв. 2011 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «П» №0000520221 від 14.08.2012р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 863 293,00 грн. за 4 кв. 2011р. за декларацією, зареєстрованою в органі державної податкової служби 08.05.2012р. №9025020860; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «В4» №0000560221 від 14.08.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 403741,00 грн. за 3 міс. 2012р. за декларацією, зареєстрованою в органі державної податкової служби 19.04.2012р. №9020243585; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «В4» №0000550221 від 14.08.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2459,00 грн. за 10 міс. 2010р. за декларацією, зареєстрованою в органі державної податкової служби 22.11.2010р. №73473; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «В4» №0000540221 від 14.08.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4110,00 грн. за 9 міс. 2010р. за декларацією, зареєстрованою в органі державної податкової служби 19.10.2010р. №63897; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою «Р» №0000530221 від 14.08.2012р. про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) 290003,25 грн., в тому числі 199918,00 грн. за основним платежем та 90085,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню як такі, що порушують права та законні інтереси позивача.

Позивач зазначив, що фактичною підставою для ухвалення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень- рішень слугували відображені в актах перевірок, складених податковими органами, висновки про порушення позивачем пп. 138.1.1. п.138.1, п.138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.3 ст. 198 розділу У Податкового кодексу України, які на думку позивача є помилковими, а відтак, суперечать ч.3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на позивача додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток на користь Державного бюджету України.

На думку позивача, здійснюючи його планову перевірку, відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем вище зазначених вимог Податкового кодексу України, посилаючись на те, що протягом перевіреного періоду здійснювалися господарські операції з контрагентами - постачальниками, які мають ознаки фіктивності.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахування уточнень, посилаючись на доводи позовної заяви. Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність їх задовольнити частково, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної ДПІ Харківської області ДПС в червні - липні 2012 року проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.

За наслідками перевірки складено акт від 30.07.2012р. № 1054/220/05422384 (а.с. 58-138 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації з податку на додану вартість) за березень 2012 року на суму 403741,00 грн., вересень 2010 року на суму 4110,00 грн., жовтень 2010 року на 2459,00 грн. та донараховано суму ПДВ 199918,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 75822,00 грн., грудень 2011 року на суму 84601,00 грн., серпень 2010 року на суму 39495,00 грн.. Також встановлено порушення п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 р. ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за період II-IV квартал 2011 року на суму 646734, грн.; порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 - перевищення ліміту каси.

За наслідками розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: №0000510221 від 14.08.2012р. про донарахування (збільшення) податку на прибуток приватних підприємств в сумі 646374,00 грн. за 4 кв. 2011 р (а.с. 52 том 1); №0000560221 від 14.08.2012р., згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 403741,00 грн.; №0000550221 від 14.08.2012р. (а.с. 55 том 1), згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2459,00 грн.; №0000540221 від 14.08.2012р. (а.с. 56 том 1), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4110,00 грн.; №0000530221 від 14.08.2012р. (а.с. 57 том 1), яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 290003,25 грн., в тому числі 199918,00 грн. за основним платежем та 90085,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність нарахування позивачу грошового зобов'язання, зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ та наявність відповідність порушень, відповідач виходив з того, що при перевірці позивача відповідачем було отримано результати проведених перевірок контрагентів позивача, по взаємовідносинам з якими ним сформовано валові витрати з податку на прибуток підприємств та податковий кредит з податку на додану вартість. Результати цих перевірок, на думку відповідача, свідчать про неможливість контрагентів позивача реально здійснювати фінансово-господарські операції та вести господарську діяльність у порядку, передбаченому чинним законодавством.

З урахуванням наведеного відповідачем зроблено висновок щодо відсутності факту придбання товарів (послуг), необхідного для включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або формування податкового кредиту з ПДВ та враховано, що документи, які зазвичай складаються при проведенні господарської діяльності певного виду, при перевірці позивачем не надані.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що висновки відповідача щодо наявності порушень, які призвели до нарахування позивачу грошових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Антей» та БВП «Строітель - Плюс» є правомірними.

Так, згідно висновків відповідача контрагент позивача - ТОВ «Антей» має стан «9» - направлено повідомлення за Ф№118-ОПП (про відсутність за місцезнаходженням); засновник та директор ТОВ «Антей-95» за адресою місця реєстрації юридичної особи не проживає, розшуковими заходами встановлено, що підприємство за адресою реєстрації не знаходиться; під час аналізу діяльності ТОВ «Антей-95» встановлено, що операції з ТОВ «Декос Альянс» (код 37505731) мають сумнівний характер; ТОВ «Антей-95» формує сумнівний схемний кредит за рахунок ТОВ «Декос Альянс», яке має ознаки фіктивності та за інформацією ГВПМ ДПІ у Печерському районі встановити місцезнаходження підприємства не є можливим, тривають розшукові заходи; відповідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Антей-95» та сумами податкового кредиту позивача станом на 23.07.2012р. обліковується розбіжність.

З урахуванням встановлених фактичних даних, відповідач дійшов висновку про відсутність реально вчиненої господарської операції між ПАТ «ШРБУ № 33» та ТОВ «Антей-95» та, як наслідок, про юридичну дефектність відповідних первинних документів, яка не дозволяє формувати дані податкового обліку. В зв'язку з наведеним встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Антей-95» в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України, та відсутність права на формування валових витрат в розумінні ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Суд з такими висновками відповідача погоджується та зазначає, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Антей-95» відбувалися на підставі договору купівлі - продажу №01/01 від 01.01.2011р. (а.с. 206 том 1) та додаткової угоди до нього №1 від 01.05.2011р. (а.с. 207 том 1). Згідно вказаного договору позивач мав отримувати від ТОВ «Антей-95» паливо пічне для виробничих потреб. В зв'язку з договором складено видаткові накладні та виписано податкові накладні № 8 від 01.07.2011р. на суму 251998,00 грн., №9 від 04.07.2011р. на суму 111166,00 грн., № 10 від 06.07.2011р. на суму 276692,50 грн., №11 від 12.07.2011р. на суму 279382,00 грн., №12 від 19.07.2011р. на суму 277344,50 грн., №13 від 26.07.2011р. на суму 273840,00 грн.

Суд враховує, що при дослідженні доказів сплати позивачем за товар згідно договору в платіжних дорученнях як на підставу для здійснення оплати міститься посилання на договір № 1 від 03.01.2011р. Таким чином реквізиту договору, вказані в платіжних дорученнях, не відповідають дійсним реквізитам договору, за яким мала здійснюватись оплата.

Також суд погоджується з висновками податкового органу стосовно відсутності ознак реальності господарських правовідносин з БВП «Строітель плюс».

Так, податковим органом встановлено, що БВП «Строітель плюс» перебуває на обліку у СДПІ ВПП в м. Сімферополі. Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань БВП «Строітель - Плюс» та сумами податкового кредиту позивача станом на 23.07.2012р. обліковується розбіжність.

Згідно податкової інформації (акт №37/22/31263808 від 11.04.2012р.) СДПІ ВПП в м. Сімферополь звіркою БВП «Строітель - Плюс» встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП «Строітель - Плюс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р.

Звіркою БВП «Строітель - Плюс» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій з низкою підприємств, щодо яких не підтверджено реальність проведених із зазначеними контрагентами господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

З урахуванням зазначеного, відповідач дійшов висновку про неправомірне включення позивачем суми отриманих від БВП «Строітель - Плюс» матеріалів до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 222955,00 грн. у 2 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. від 09.08.2011р. №9006408193, рядок 05.1 СВ, 05.1), в сумі 143965,42 грн. у 3 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011р. від 09.11.11р. №77151, рядок 05.1 СВ, 05.1), та до складу податкового кредиту в загальному розмірі 49662,00 грн., в т.ч. у квітні 2011 року суму 8561,36 грн., у червні 2011 року суму 20231,73 грн., у липні 2011 року суму 14525,07 грн., у жовтні 2011 року суму 6343,56 грн. на підставі податкових накладних, виданих БВП «Строітель - Плюс».

Також відповідач дійшов висновку щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від БВП «Строітель - Плюс» у серпні 2010 року на суму 39495,00 грн., у вересні на суму 4110,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 2459,00 грн.

При цьому відповідач врахував, зазначив, що БВП «Строітель - Плюс» має стан платника «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Відповідно до АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» між позивачем по контрагенту БВП «Строітель - Плюс» лічаться розбіжності: сума податкового кредиту більша ніж сума податкових зобов'язань за пересень 2010 року - 6568,80 грн., за серпень 2010 року - 39495,42 грн.

Внаслідок зазначеного, відповідач дійшов висновку про відсутність реально вчиненої господарської операції між позивачем та БВП «Строітель - Плюс» та, як наслідок, юридичної дефектності відповідних первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідної операції.

За результатами встановленого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст. 1988 розділу У Податкового кодексу України, а саме безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, що отримані від БВП «Строітель - Плюс» у серпні 2010 року на суму 39495,00 грн., у вересні 2010 року на суму 4110,00 грн., у жовтні 2010 року на суму 2459,00 грн.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що взаємовідносини між позивачем та БВП «Строітель - Плюс» відбувались на підставі договору поставки №485 від 01.04.2011р., (а.с. 202-203 том 2), відповідно до умов якого ПАТ «ШРБУ №33» мало отримувати від БВП «Строітель - Плюс» гранитно - щебеневу продукцію. З копії зазначеного договору судом встановлено, що він не містить реквізитів покупця, тобто є таким, що неналежно оформлений.

Разом з тим суд вважає недоведеними відповідачем його висновки щодо відсутності реального характеру господарських угод, укладених позивачем з ТОВ «СК Трейд ЛТД» (код ЄДРПОУ 37263520), ТОВ «Дор-Транс-Буд» (код ЄДРПОУ 37311537), ТОВ «Арктіка» (код ЄДРПОУ 30776731), ТОВ «Пожежно - технічне підприємство «Брандмайстер» (код ЄДРПОУ 32336887), ТОВ «Форсаж - Медіамаркет» (код ЄДРПОУ 33498731), ТОВ «ЗТК «Техекспорт» (код ЄДРПОУ 34792909), ПП «Дортехкомплект» (код ЄДРПОУ 32451048).

Зокрема, судом встановлено, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «СК Трейд ЛТД» відбувались на підставі договору купівлі - продажу №25/4 від 25.04.2011р., відповідно до якого, ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» передало на користь позивача будівельну матеріали: бітум БНД 60/90, модифікатор бітуму Licomont, мінеральний порошок, Удом-2, що є складовими для виготовлення асфальтобетонної суміші, яка використовується для улаштування асфальтного покриття.

На виконання умов договору позивач отримав від ТОВ «СК Трейд ЛТД» будівельні матеріали на загальну суму 1708879,17 грн. без ПДВ, про що складені відповідні видаткові накладні.

В податковому обліку позивача сума отриманих від ТОВ «СК Трейд ЛТД» у липні 2011 року будівельних матеріалів в розмірі 1 708 879,00 грн. була включена до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 3 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011р. від 09.11.11р. №77151, рядок 05.1 СВ, 05.1).

В підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу між позивачем та ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» також ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» видані податкові накладні №8 від 08.07.2011р. на суму 93000,00 грн.; №29 від 25.07.2011р. на суму 517655,00 грн.; №30 26.07.2011р. на суму 468000,00 грн.; №31 від 27.07.2011р. на суму 468000,00 грн.№ №32 від 28.07.2011р. на суму 504000,00 грн., які відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих накладних за звітний період - липень 2011 року у структурі податкового кредиту з ПДВ за цей звітний період.

Оплата отриманого товару позивачем на користь ТОВ «ДОР-ТРАНС-БУД» здійснена шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями.

Позивачем до суду подано копії зазначених вище документів, які засвідчують дійсне укладання та виконання господарського договору. Підстав для сумнівів у достовірності наданих доказів у суду не виникає.

Первинні документи, а саме видаткові накладні, що оформлені між позивачем та ТОВ «СК Трейд ЛТД» у підтвердження виконання Договору купівлі - продажу №25/4 від 25.04.2011р. за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів, об'єктивними даними відповідачем не доведено.

Також при розгляді справи підтверджено, що перевезення будівельних матеріалів, придбаних позивачем, здійснювалось ним власним автотранспортом, оскільки п.1.3 Договору купівлі - продажу №25/4 від 25.04.2011р. передбачені умови поставки - само вивіз. Вантажні автомобілі МАЗ 642208 держ. №67-84 ВЕ, ЗИЛ 130 держ. №ВИ 73-93 ХАХ, ЗИЛ 441510 держ. №10-95 ХАЦ, МАЗ-642208-230 держ. №АХ6783ВЕ належать позивачу на праві власності. Перевезення вантажів підтверджується даними ТТН, в яких в графі автопідприємство визначено - ПАТ «ШРБУ №33».

В подальшому отриманий позивачем від ТОВ «ДОР-ТРАНС-БУД» бітум перероблений для виготовлення асфальтобетону, про що складені акти перероблення матеріалів.

Позивач і постачальник товару ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД», в момент здійснення господарської операції були зареєстровані в установленому законом порядку як господарюючі суб'єкти, знаходилися на обліку в податковому органі як платники податків, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договору купівлі - продажу.

До складу податкового кредиту позивачем в липні 2011 року було включено суму ПДВ в розмірі 341776,0 грн., яку виключено зі складу податкового кредиту згідно Акту перевірки №2418/234/05422384 від 31.10.2011р. на підставі податкового повідомлення - рішення №0010212340 від 23.11.2012р.

Між тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. у справі №2-а-16188/11/2070, що набрала законної сили, податкове повідомлення - рішення №0010212340 від 23.11.2012р. скасовано. Підставою для скасування податкового повідомлення - рішення за висновками адміністративного суду є встановлені судом фактичні дані, що предметом правочину між позивачем та ТОВ «СК ТРЕЙД ЛТД» не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджується із вимогами закону, матеріалами справи та наданими доказами підтверджується факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором купівлі - продажу інший результат, ніж придбання товару. Акт перевірки, що складений відповідачем не містить в собі посилання на докази наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо правовідносин позивача з від ТОВ «Дор-Транс-Буд», судом встановлено, що доходячи висновків про відсутність факту їх реального здійснення, відповідач виходив з того, що позивач не надав в повному обсязі доказової бази щодо використання отриманих від ТОВ «Дор-Транс-Буд» товарів у власній господарській діяльності.

З посиланням на перевірку, що проводилась ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Дор-Транс-Буд» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи, що у ТОВ «Дор-Транс-Буд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини1, частини 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, господарська діяльність має ознаки нікчемності.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Дор-Транс-Буд» та позивачем відбувалися на підставі договору купівлі - продажу №30-03 від 30.03.2011р., за яким ТОВ «Дор-Транс-Буд» передало на користь позивача бітум дорожній БНД 90/130 (БНД 60/90), мазут М-100 та дизельне паливо, на загальну суму 1 186 125,00 грн. без ПДВ в серпні 2011 року та на суму 1 992 217,46 грн. без ПДВ у вересні 2011 року, про що складені відповідні видаткові накладні.

В податковому обліку позивача суми отриманих від ТОВ «Дор-Транс-Буд» матеріалів у серпні 2011 року в розмірі 1 186 125,00 грн. та у вересні 2011 року в розмірі 1 992 217,00 грн. були включені до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 3 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011р. від 09.11.11р. №77151, рядок 05.1 СВ, 05.1).

Також ТОВ «ДОР-ТРАНС-БУД» видані податкові накладні №35 від 23.08.2011р. на суму 260550,00 грн., №36 від 25.08.2011р. на суму 259050,00 грн., №37 від 26.08.2011р. на суму 257700,00 грн., №39 від 29.08.2011р. на суму 259200,00 грн., №40 від 30.08.2011р. на суму 127350,00 грн., №41 від 30.08.2011р. на суму 132000,00 грн., №43 від 31.08.2011р. на суму 127500,00 грн., які відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих накладних за звітний період - серпень 2011 року у структурі податкового кредиту з ПДВ за цей звітний період, а також податкові накладні №45 від 02.09.2011р. на суму 267300,00 грн., №44 від 02.09.2011р. на суму 127350,00 грн., №46 від 05.09.2011р. на суму 259200,00 грн., №48 від 06.09.2011р. на суму 130592,06 грн., №50 від 07.09.2011р. на суму 130900,00 грн., №55 від 12.09.2011р. на суму 136500,00 грн.,№58 від 13.09.2011р. на суму 132444,00 грн.,№59 від 15.09.2011р. на суму 464355,60 грн., які відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих накладних за звітний період - вересень 2011 року у структурі податкового кредиту з ПДВ за цей звітний період.

Оплата отриманого товару позивачем на користь ТОВ «ДОР-ТРАНС-БУД» здійснена шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що перевезення бітуму здійснювалось позивачем частково із використанням послуг перевізника ТОВ «Агроконсалтінг НК» згідно із Договором №17 від 23.06.2011р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, про що складені товарно - транспортні накладні та акти приймання - передачі виконаних робіт, а частково власним автотранспортом позивача.

В подальшому отриманий позивачем від ТОВ «ДОР-ТРАНС-БУД» бітум перероблений для виготовлення асфальтобетону, про що складені Акти перероблення матеріалів.

Позивач, і постачальник товару ТОВ «ДОР-ТРАНС-БУД» в момент здійснення господарської операції були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходяться на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договору купівлі - продажу.

До складу податкового кредиту позивачем у серпні 2011 року було включено суму ПДВ в розмірі 237225,00 грн., яку виключено зі складу податкового кредиту згідно Акту перевірки №2555/234/05422384 від 10.11.2011р. та податкового повідомлення - рішення «В4» №0010262340 від 10.11.2011р.; у вересні 2011 року було включено суму ПДВ в розмірі 398443,00 грн., яку виключено зі складу податкового кредиту згідно Акту перевірки №2938/234/05422384 від 29.12.2011р. та податкового повідомлення - рішення «В4» №0010902340 від 23.01.2012р.

Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків відповідача щодо відсутності об'єкту оподаткування ПДВ по операції позивача з його контрагентом ТОВ «Дор-Транс-Буд».

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Арктіка» судом встановлено, що відповідач, доходячи висновку про відсутність реального характеру здійснених угод, виходив з того, що порушено кримінальну справу №73-207 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) ТОВ «Арктика» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Також відповідач врахував, висновки акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.12.2011р. №612/23-50/30776731, згідно якого неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Арктика» щодо підтвердження господарських відносин з низкою підприємств.

З огляду на вище викладене, відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ТОВ «Арктика» в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України, а тому у ПАТ «ШРБУ №33» відсутнє право на формування валових витрат з підприємством - постачальником в розумінні ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Проте суд з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Арктика» відбувалися на підставі договору поставки №91/07-10 від 15.07.2010р., відповідно до якого ТОВ «Арктика» передало на користь позивача модифікатор бітуму та волокна целюлози на загальну суму 333320,85 грн. без ПДВ, про що складена наступна видаткова накладна №Ар-071442 від 05.09.2011р. на суму 399985,02 з ПДВ.

Постачання товару здійснювалось відповідно до п.4.1. договору - на умовах франко - склад Продавця - м. Київ. В підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу оформлені також товарно - транспортні накладні, паспорти якості, а також ТОВ «АРКТІКА» видана податкова накладна №28 від 05.09.2011р. на суму 399985,02 грн. Транспортування товару здійснено власним автомобілем позивача - МАЗ 642 держ. № АХ 67-83ВЕ із причепом (напівпричеп) держ. №АХ2591 ХХ.

Оплата отриманого від ТОВ «АРКТІКА» товару здійснена платіжними дорученнями №580 від 02.09.2011р. 400000,00грн. та №1320 від 06.12.2011р. 200000,00грн.

В подальшому отриманий позивачем від ТОВ «АРКТІКА» LICOMONT BS 100 (модифікатор бітуму) та TOPCEL (волокна целюлози) перероблені для виготовлення асфальтобетону, про що складені відповідні акти перероблення.

В податковому обліку позивача сума отриманих від ТОВ «Арктика» матеріалів у вересні 2011 року в розмірі 333320,00 грн. була включена до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 3 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011р. від 09.11.11р. №77151, рядок 05.1 СВ, 05.1).

До складу податкового кредиту позивачем у вересні 2011 року включено суму ПДВ в розмірі 66664,00 грн., яку виключено зі складу податкового кредиту згідно Акту перевірки №2938/234/05422384 від 29.12.2011р. та податкового повідомлення - рішення «В4» №0010902340 від 23.01.2012р.

Позивач та ТОВ Арктіка» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ №28030488 від 01.10.1997р. та №36345749 від 14.04.2000р. відповідно.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Пожежно - технічне підприємство «Брандмайстер», то за даними контролюючого органу вказаний контрагент позивача перебуває на обліку в ДПІ Ленінського району м. Харкова, від якої отриманий акт від 28.12.2012р. №309/23-304/32336887. За висновком даного акту встановлено порушення ТОВ «ПТП «Брандмайстер» п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме: проведення транзитних, фінансових та товарних потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з ПДВ на суму 70452,90 грн.

З урахуванням зазначеного відповідач дійшов висновку про неправомірне включення позивачем суми отриманих від ТОВ «ПТП «Брандмайстер» матеріалів до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 6333,00 грн., в т.ч. в сумі 1205,00 грн. у 2 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. від 09.08.2011р. №9006408193, рядок 05.1 СВ, 05.1), в сумі 854,00 грн. у 3 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011р. від 09.11.11р. №77151, рядок 05.1 СВ, 05.1), в сумі 4274,00 грн. у 4 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р. від 08.12.11р. №9015598737, рядок 05.1 СВ, 05.1) та до складу податкового кредиту в загальному розмірі 1267,00 грн., в т.ч. у червні 2011 року суму 105,06 грн., у серпні 2011 року суму 135,91 грн., у вересні 2011 року суму 170,72 грн., у грудні 2011 року суму 854,92 грн. на підставі податкових накладних, ТОВ «Пожежне - технічне підприємство «Брандмайстер».

Проте суд вважає такий висновок відповідача помилковим з огляду на таке.

Судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Пожежне - технічне підприємство «Брандмайстер» відбувались на підставі договору про надання послуг від 17.03.2011р., відповідно до якого позивач отримав від ТОВ «Пожежне - технічне підприємство «Брандмайстер» послуги з виконання обстеження технічного стану, діагностики вогнегасників та послуги з регламентного ремонту та перезарядки пристроїв пожежогасіння.

На виконання умов зазначеного договору складені акти приймання - передачі робіт (послуг) №БР-0000326 від 23.06.2011р., №БР-0000407 від 27.07.2011р., №БР-0000511 від 08.09.2011р.

Також на виконання умов зазначеного договору складені видаткові накладні №58 від 21.09.2011р. на загальну суму 432,00 грн., в т.ч. ПДВ 72,00 грн., №75 від 05.12.2011р. на загальну суму 458,21 грн., в т.ч. ПДВ 76,37 грн., №78 від 08.12.2011р. на загальну суму 4671,31 грн., в т.ч. ПДВ 778,55 грн.

В податковому обліку позивача суми отриманих від ТОВ «Пожежне - технічне підприємство «Брандмайстер» товарів та послуг включені до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 6333,00 грн., в т.ч. в сумі 1205,00 грн. у 2 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. від 09.08.2011р. №9006408193, рядок 05.1 СВ, 05.1), в сумі 854,00 грн. у 3 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011р. від 09.11.11р. №77151, рядок 05.1 СВ, 05.1), в сумі 4274,00 грн. у 4 кв. 2011р. (декларація з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р. від 08.12.11р. №9015598737, рядок 05.1 СВ, 05.1).

До складу податкового кредиту позивача включено суму ПДВ в загальному розмірі 1267,00 грн., в т.ч. у червні 2011 року суму 105,06 грн., у серпні 2011 року суму 135,91 грн., у вересні 2011 року суму 170,72 грн., у грудні 2011 року суму 854,92 грн. на підставі податкових накладних.

Позивач та ТОВ «Пожежне - технічне підприємство «Брандмайстер» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ №28030488 від 01.10.1997р. та №100301216 від 04.03.2003р. відповідно.

Таким чином в ході перевірки, що стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором із ТОВ «Пожежне - технічне підприємство «Брандмайстер» інший результат, ніж придбання товару. Акт перевірки, що складений відповідачем не містить в собі посилання на докази наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору про надання послуг взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Форсаж - Медіамаркет», судом встановлено, що за даними контролюючого органу зазначений контрагент перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, якою складений акт від 12.07.2012р. №2385/22-4/33498731 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Експерт-софіт плюс» (код ЄДРПОУ 36386791) за січень - квітень 2012 року.

Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за січень - квітень 2012 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового кодексу України. За результатами перевірки не підтверджена задекларовані ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податкові зобов'язання з ПДВ за січень - квітень 2012 року, а також не підтверджено задекларований ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податковий кредит з ПДВ по контрагентам - постачальникам ТОВ «Експерт - софіт плюс» за січень - квітень 2012 року, що дає змогу стверджувати про неможливість здійснення суб'єктом господарювання основного виду діяльності, відсутність мети досягнення економічних і соціальних результатів та не додержання в момент вчинення правочинів вимог діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного відповідач дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 388234,00 грн. у лютому 2012 року.

Проте суд такий висновок відповідача вважає помилковим з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що взаємовідносини між позивача та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» відбувались на підставі договору поставки №10/10-02 від 10.10.2011р., згідно якого протягом січня 2012 року позивач отримував від ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» модифікатор бітуму та волокна целюлози на загальну суму 2329405,02 грн., про що складені відповідні видаткові накладні.

Перевезення здійснювалось безпосередньо самим постачальником товарів ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» , про що складені відповідні товарно - транспортні накладні.

В податковому обліку позивача сума отриманих від ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» товарів 1941171,00 грн. не була включена до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

До складу податкового кредиту позивача включено суму ПДВ в загальному розмірі 388234,00 грн. у лютому 2012 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Позивач та його контрагент «ФОРСАЖ - МЕДІАМАРКЕТ» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ №28030488 від 01.10.1997р. та №37687764 від 23.05.2005р. відповідно.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «ЗТК «Техекспорт», судом встановлено, що відповідачем під час перевірки встановлено, що зазначений контрагент позивача перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області ДПС, якою складений акт від 15.05.2012р. №1227/22-113/34792909 про результати позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ «Монолітбудкомплект» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Згідно вказаного акту контролюючим органом встановлено, порушення п.137.1. ст. 137, п.138.1, 138.4. ст. 138, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1 (із змінами та доповненнями), оскільки всі встановлені під час перевірки факти дають змогу стверджувати про неможливість здійснення суб'єктом господарювання основного виду діяльності, відсутність мети досягнення економічних і соціальних результатів та не додержання в момент вчинення правочинів вимог чинного законодавства.

З урахуванням зазначеного відповідач дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 125000,00 грн., а саме у травні 2011 року суму 16667,00 грн., у серпні 2011 року суму 85833,00 грн., у листопаді 2011 року суму 22500,00 грн.

Суд вважає такий висновок відповідача помилковим, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ПП «ЗТК «Техекспорт» відбувалися на підставі договору купівлі - продажу №79/У12/10 від 04.04.2012р., відповідно до якого позивач придбав у ПП «ЗТК «Техекпорт» асфальтозмішувальну установку ДС-168, що була в експлуатації, з комплектуючими пристроями на загальну суму 750000,00 грн., в т.ч. ПДВ 125000,00 грн.

На виконання зазначеного договору між сторонами оформлені видаткові накладні, постачальником товарів на адресу позивача на виконання зазначеного договору видані податкові накладні, наявність яких сторонами у справі не заперечується.

В податковому обліку позивача сума в розмірі 625000,00 грн. не включалась до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

До складу податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ у розмірі 125000,00 грн., а саме у травні 2011 року суму 16667,00 грн., у серпні 2011 року суму 85833,00 грн., у листопаді 2011 року суму 22500,00 грн.

Оплата вартості отриманого від ПП «ЗТК «Техекпорт» товару здійснена позивачем платіжними дорученнями №489 від 26.08.2011р.ё№783 від 04.10.2011р., №477 від 01.06.2011р., №552 від 30.08.2011р., №362 від 22.05.2012р., №451 віл 31.05.2012р., №402 від 24.05.2012р., №370 від 23.05.2012р.

Перевезення асфальтозмішувальної установки здійснювалось ФЛП ОСОБА_3 на замовлення позивача згідно із договором №1701/11 від 17.01.2011р. про надання транспортних послуг згідно із заявками. Зазначена асфальтозмішувальна установка ДС-1683 Актом приймальної комісії позивача від 15.11.2011р. та за участі підрядної організації ТОВ „Укрбудекспорт" прийнята в експлуатацію

Позивач та ПП «ЗТК «Техекпорт» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ №28030488 від 01.10.1997р. та №100005998 від 14.12.2006р. відповідно.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Дортехкомплект», судом встановлено, що за даними контролюючого органу, відповідно до АС «Співставлння податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між позивачем та ПП «Деортехкомплект» лічаться розбіжності: сума податкового кредиту більша ніж сума податкових зобов'язань за грудень 2010р. - 1598,00 грн.

При цьому, відповідачем отримані матеріали перевірки із Кременчуцької ОДПІ, зокрема, акт №2385/15-322/32451048 від 19.04.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки по питанню взаємовідносин н ПП «Джерело» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., яким встановлено порушення ПП «Дортехкомплект» ч. 1,2 215, ч.1 ст. 216, ч.1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК у України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними в правочинах, здійснених з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Внаслідок зазначеного, відповідач прийшов до висновку про відсутність реально вчиненої господарської операції між позивачем та ПП «Дортехкомплект», та, як наслідок, юридичної дефектності відповідних первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідної операції.

На підставі використаних документів, баз даних ДПС відповідач зазначив про встановлення в ході перевірки транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; неможливість встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) за перевіряє мий період на адресу покупця.

За результатами встановленого, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст. 1988 розділу У Податкового кодексу України від 02.12.2010р., а саме безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, що отримані від ПП «Дортехкомплект» у грудні 2010 року на суму 1598,00 грн.

Проте суд з таким вин соком не погоджується та зазначає, що взаємовідносини між позивачем і ПП «Дортехкомплект» відбувалися на підставі договору поставки обладнання, комплектуючих та запчастин до асфальтозмішувальних установок №103 від 12.08.2010р.

На виконання зазначеного договору між сторонами оформлено видаткові накладні та постачальником товарів на адресу позивача видані податкові накладні, наявність яких сторонами у справі не заперечується.

Оплата отриманих товарів здійснена позивачем на користь ПП «Дортехкомплект» платіжними дорученнями №906 від 12.08.2010р., №1098 від 26.08.2010р., №1158 від 30.08.2010р., №1195 від 31.08.2010р.

Позивач та ПП «ДОРТЕХКОМПЛЕКТ» зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ №28030488 від 01.10.1997р. та №23701072 від 08.05.2003р. відповідно.

В зв'язку з наведеним в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії перелічених договорів з вказаними підприємствами, первинних документів бухгалтерської звітності, які підтверджують фактичне виконання робіт, їх прийняття, а також факт належної оплати за них грошовими коштами з урахуванням податку на додану вартість. Підстав для сумніві у достовірності вказаних документів у суду не виникає. Їх фактична наявність, а також наявність належним чином складених податкових накладних, відповідачем у справі не заперечується.

Позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції (робіт, послуг), яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Наявність належним чином складених податкових накладних відповідачем у справі не заперечується.

При цьому покупець (замовник) - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку позивача) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача про можливу нереальність в ланцюгу постачання товару не спростовують доказів, наданих позивачем до суду, які підтверджують реальне виконання господарських угод, що прийняті судом, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями, визнаними судом такими, що реально відбулися, до складу валових витрат з урахуванням положень ст. 139 Податкового кодексу України, яким врегульовано спірні правовідносини. Дана норма, зокрема, визначає, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду надано докази законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень в частині.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про часткове скасування оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, в частині нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій по взаємовідносинах з контрагентами позивача - БВП «Строітель - Плюс» та ТОВ «Антей-95».

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 000520221 від 14.08.2012р. в частині зменшення суми від'ємного значення, залишивши чинною суму зменшення від'ємного значення в розмірі 2414986,00 грн..

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 000530221 від 14.08.2012р. в частині нарахування штрафних санкцій на суму 9873,00 грн., в іншій частині залишити без змін.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 000560221 від 14.08.2012р. в частині зменшення суми від'ємного значення, залишивши чинною суму зменшення від'ємного значення в розмірі 354079,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33» (код ЄДРПОУ 05422384) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2146,00 грн. як сплаченого за максимальною ставкою.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 12 лютого 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова