Рішення

від 26.02.2013 по справі 910/1702/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1702/13 26.02.13

За позовом Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа»

До Закритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа»

Про стягнення 13 301,84 грн., розірвання договору оренди та повернення майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Сорокін О.Є. - по дов. № б/н від 20.11.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» до Закритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа» про розірвання договору оренди обладнання № 242 від 05.08.2004; про зобов'язання повернути майно, яке було передано за договором обладнання № 242 від 05.08.2004 за адресою місцезнаходження позивача; про стягнення 12 123,44 грн. основного боргу по орендній платі, 56,60 грн. пені, 822,50 грн. 7% штрафу та 3% річних в сумі 299,30 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1702/13 та призначено справу до розгляду на 26.02.2013.

Позивач в судовому засіданні 26.02.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 26.02.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.01.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 30.01.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Мельникова, 81, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.02.2013 є місцезнаходженням відповідача та на адресу : м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, оф. 4-5.

Відповідач ухвалу від 30.01.2013, надіслану за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, оф. 4-5 отримав 04.02.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засідання 26.02.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.08.2004 між Кримським державним авіаційним підприємством «Універсал-Авіа» (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Сінком-Авіа» (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 242 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування десантні кресла із комплектом прив'язаних ременів - два трьохмісних та одне двомісне, що знаходяться на балансі орендодавця, на умовах даного договору.

Крісла орендуються для установки та експлуатації на борту вертольоту Ми-8 Т UR - СІІ.

Загальна вартість орендованого майна складає 2 064,00 грн. з ПДВ.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю майно по акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі зазначеного майна.

Згідно акту прийому-передачі майна від 05.08.2004 орендодавець на підставі договору передав, а орендар прийняв в користування десантні кресла із комплектом прив'язаних ременів - два трьохмісних та одне двомісне.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 1 рік з моменту підписання договору.

Згідно з п. 10.2. договору договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії однією із сторін не буде заявлено про припинення договору.

Сторонами доказів в підтвердження того, що ними було виявлено небажання продовжувати договірні відносини суду не подано.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату згідно калькуляції, наведені у додатку № 2 до договору, до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати щомісячно коригується на індекс інфляції за звітний місяць, починаючи з базового.

Відповідно додатку № 2 до договору щомісячна орендна плата разом з ПДВ становить 123,60 грн.

Згідно з п. 3.2. договору платежі проводяться по безготівковому розрахунку на розрахунок орендодавця або готівковими платежами до каси орендодавця.

Відповідно до п. 3.3. договору по закінченню строку дії договору або при достроковому розірванню орендна плата сплачується по день фактичної здачі майна орендодавцю згідно акту прийому-передачі, підписаного сторонами.

Сторонами доказів складення відповідного акту не подано.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату у період з 28.02.2008 по 30.11.2012 повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 12 123,44 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі .

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 123,44 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що орендар несе відповідальність за прострочення внесення орендної плати та сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від несплаченої в строки суми, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 242 від 05.08.2004 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.3. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 56,60 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 56,60 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 299,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 299,30 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 822,50 грн. - 7% штрафу в порядку ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають з наступних підстав

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .

Отже з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;

- вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення виконання грошового зобов'язання (оплата за оренду майна).

Позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати та взятого в оренду майна.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями п. 10.7. договору визначено, що розірвання договору за ініціативою орендодавця можливо в разі, якщо орендар не вносить передбаченої договором орендної плати або її прострочення більше ніж три місяці.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати (не сплачено з 2008 по 2012 роки).

Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати (п. 10.7.), а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відзначає, що передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 10.7. договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 2.3. договору після закінчення строку дії договору або при йог розірванні орендар повертає орендодавцю орендоване майно в тому ж стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням фізичного зносу по акту прийому-передачі у триденний строк. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонам акту прийому-передачі.

Пункт 5.9. договору встановлює обов'язок орендаря в разі припинення дії договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж при передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування майном не має, то вимога про зобов'язання повернути орендоване майно підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди обладнання № 242 від 05.08.2004, який укладено між Кримським державним авіаційним підприємством «Універсал-Авіа» та Закритим акціонерним товариством «Сінком-Авіа».

3. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПОУ 30861905) повернути Кримському державному авіаційному підприємству «Універсал-Авіа» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Аерофлотська, 5, код ЄДРПОУ 01130615) майно, яке було передано за договором № 242 від 05.08.2004, а саме десантні кресла із комплектом прив'язаних ременів - два трьохмісних та одне двомісне по акту прийому-передачі.

Стягувач Кримське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Аерофлотська, 5, код ЄДРПОУ 01130615).

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код ЄДРПОУ 30861905) на користь Кримському державному авіаційному підприємству «Універсал-Авіа» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Аерофлотська, 5, код ЄДРПОУ 01130615) 12 123 (дванадцять тисяч сто двадцять три) грн. 44 коп. осново боргу по орендній платі, 56 (п'ятдесят шість) грн. 60 коп. пені, 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. - 3% річних, 2 761 (дві тисячі сімсот шістдесят одну) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.03.2013.

Суддя В.В.Сівакова