Постанова

від 25.01.2013 по справі 822/4/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ "Логістик Ультра-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Логістик Ультра-Плюс" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003691600/2477 від 16.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Логістик Ультра-Плюс" (далі - позивач) за результатами якої було складено Акт №4076/15-2/33591078 від 27 червня 2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Логістик Ультра-Плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бренд-Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.09.2010р. по 31.03.2011р., з ТОВ «Ніка Актив» (код ЄДРПОУ 37266322) за квітень 2011 року, з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» (код ЄДРПОУ 34827449) за квітень, червень 2011 року» (далі - Акт). Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, ТОВ «Логістік Ультра Плюс» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 248455 грн., по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, а саме по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Бренд Строй», ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актив». На підставі зазначеного Акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003691600/2477 від 16.07.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму основного платежу 248456,00 грн., та застосовано фінансові санкції в сумі 49322,00 грн. Вважає, що такі висновки податкового органу - необґрунтовані, а рішення - неправомірним, просить визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав обставини викладені в позовній заяві, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог, так як оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003691600/2477 від 16.07.2012 року прийнято із дотриманням норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ДПІ у м.Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Логістік Ультра Плюс» (код ЄДРПОУ 33591078) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Бренд Строй» (код ЄДРПОУ 36165567) за вересень, листопад, грудень 2010р. та лютий, березень 2011 року, ПП «Дніпрорембуд Сервіс» (код ЄДРПОУ 34827449) за квітень, червень 2011 року, ТОВ «Ніка Актив» (код ЄДРПОУ 37266322) за квітень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, н.200.1, и.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 248455,00 грн., в т.ч. по звітних періодах: у вересень 2010р. в сумі 65252,00 грн.; у листопаді 2010р. в сумі 29170,00 грн.; у грудні 2010р. в сумі 102861,00 грн.; у лютому 2011р. в сумі 5025,00 грн.; у березні 2011р. в сумі 5106,00 грн.; у квітні 2011р. в сумі 30815,00 грн.; у червні 2011р. в сумі 10227,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №4076/15-2/33591078 від 27 червня 2012 року.

На підставі Акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003691600/2477 від 16.07.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму основного платежу 248456,00 грн., та застосовано фінансові санкції в сумі 49322,00 грн.

З даним податковим повідомленням рішенням позивач не погодився та оскаржив його в судовому порядку.

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Хмельницькому зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах позивача зі контрагентами не мали реального товарного характеру та документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку здійснювалось лише бухгалтерськими проводками. Наявність у позивача документів, які необхідні для формування податкового кредиту, а саме податкових накладних виданих ТОВ «Бренд Строй», ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актив» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи, а саме: податкові накладні №1401 від 28.09.2010 року, №2092 від 22.11.2010 року, №2280 від 30.11.2010 року, №2663 від 17.12.2010 року, №2666 від 30.12.2010 року, №2667 від 30.12.2010 року, №311 від 30.06.2011 року, №98 від 19.04.2011 року, №102 від 29.04.2011 року та №201 від 31.03.2011 року встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується локальними кошторисами на ремонтно-будівельні роботи, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, фотоматеріалами, які подані представником позивача в судовому засіданні та приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п. п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Пунктом 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин 4-5 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч. 1 ст.220, ч.1 ст.224, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах встановлених законом (ч.2 ст. 222 ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України, тощо). Тобто, суд вважає, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частинами 2-3 ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договорів, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод, також судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідність змісту договорів, укладених між позивачем та його контрагентами вимогам цивільного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності укладених договорів, оскільки це не є предметом розгляду справи щодо визначення податковим органом сум податкових зобов'язань.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності достатньої кількості працівників, як підставу нікчемності договору поставки, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність основних засобів та складських приміщень, як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

На момент здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Бренд Строй», ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актив» володіли повною правоспроможністю, діяли відповідно до Закону України "Про господарські товариства", а також Господарського та Цивільного кодексів України, зареєстровані в єдиному державному реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, мали право виписувати податкові накладні, на підставі яких позивач правомірно сформував податковий кредит, були зареєстровані як платники податку в органах ДПС за місцем державної реєстрації, надавали податкову звітність, що не було враховано і зазначено в акті перевірки, договори укладені позивачем із вищезазначеними контрагентами не визнані недійсними у судовому порядку.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкове повідомлення-рішення №0003691600/2477 від 16.07.2012 року не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 228, 655, 662 Цивільного кодексу України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0003691600/2477 від 16.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Логістик Ультра-Плюс" (вул. Тернопільська, 15/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 33591078) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2013 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак