Рішення

від 04.03.2013 по справі 918/136/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 918/136/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькпластмас" м. Луцьк

до Старорафалівського споживчого товариства с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області

про стягнення в сумі 4 426 грн. 88 коп., з яких 4 279 грн. 16 коп. - основного боргу, 123 грн. 10 коп. - пені, 24 грн. 62 коп. - 3% річних

Суддя Кочергіна В.О.

Представники сторін:

від позивача : Татарин В.М. - за довіреністю б/н від 03.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4 426 грн. 88 коп., з яких 4279 грн. 16 коп. - основного боргу, 123 грн. 10 коп. - пені, нарахованої за період з 17.11.2012р. по 25.01.2013р., 24 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 17.11.2012р. по 25.01.2013р. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки товару №58 від 11.10.2012 року. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 04.03.2013р. представником позивача, відповідно до ст. 22 ГПК України, подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 4 426 грн. 54 коп., з яких 4279 грн. 16 коп. - основного боргу, 122 грн. 76 коп. - пені, нарахованої за період з 17.11.2012р. по 25.01.2013р., 24 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 17.11.2012р. по 25.01.2013р.

Подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та судом приймається.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2013р. зменшені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 04.02.2013р. про порушення провадження у справі, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 18.02.2013р. отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, тобто відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

11.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцькпластмас" (Постачальник) і Старорафалівським споживчим товариством (Покупець) укладено договір поставки товару №58.

За умовами договору Постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2. договору предметом поставки є: пластмасові вироби господарчого призначення.

Відповідно до п. 2.1 договору обсяг, кількість та терміни поставки за договором передбачаються у накладних, які складаються на кожну окрему поставку і додаються до договору та являються його невід'ємною частиною.

За умовами п.6.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою накладною на кожну окрему поставку, яка додається до договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умові 30% передоплати решта 70% на протязі 30 календарних днів.

Формою розрахунків є платіжне доручення (п. 7.2 договору).

Згідно п.10.1 товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем: по кількості - згідно товаро - транспортної накладної; по якості - згідно якості, вказаної в сертифікаті якості постачальника.

Сторони домовились, що всі претензії по якості товару приймаються до уваги Постачальником не пізніше 15 днів з моменту поставки, за умов правильного зберігання та транспортування (п.10.2 договору).

Відповідно до п. 11.2 покупець за договором несе наступну відповідальність: за порушення умов передбачених п. 7.1 штрафна неустойка в розмірі 0,2% від суми недоплати, за кожен день прострочки в оплаті товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно п. 15.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013року.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору позивач, відповідно до видаткової накладної №РН-0000737 від 17 жовтня 2012 року по довіреності № 4 від 16 жовтня 2012 року передав, а відповідач прийняв товар на суму 6 079грн. 16 коп.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково в сумі 1 800 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 460 від 16.10.2012 року.

27.12.2012 року позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити залишок заборогованості, яка відповідачем залишена без відповіді.

На час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий згідно договору поставки №58 від 11.10.2012 року товар становить 4 279 грн. 16 коп.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п.11.2 договору поставки №58 від 11.10.2012 року нараховано відповідачу 122 грн. 76 коп. - пені, за період з 17.11.2012р. по 25.01.2013р. та 24 грн. 62 коп. - 3% річних, за період з 17.11.2012р. по 25.01.2013р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №58 від 11.10.2012р. щодо поставки товару виконав належним чином, проте відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №РН-0000737 від 17 жовтня 2012 року на суму 6 079 грн. 16 коп., довіреністю № 4 від 16 жовтння 2012 року, платіжним дорученням № 460 від 16.10.2012 року щодо часткової оплати вартості товару.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 4 279 грн. 16 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 122 грн. 76 коп. - пені та та 24 грн. 62 коп. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.11.2 Договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умові 30% передоплати решта 70% на протязі 30 календарних днів.

Перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних та пені, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 122 грн. 76 коп. - пені та 24 грн. 62 коп. - 3% річних.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькпластмас" м. Луцьк до Старорафалівського споживчого товариства с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області про стягнення 4 279 грн. 16 коп. - основного боргу, 122 грн. 76 коп. - пені, 24 грн. 62 коп. - 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькпластмас" м. Луцьк до Старорафалівського споживчого товариства с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області про стягнення 4 426 грн. 54 коп. задовольнити.

Стягнути з Старорафалівського споживчого товариства (с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, вул. Центральна, 18, код ЄДРПОУ 01765207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькпластмас" (м. Луцьк, вул. Рівненська, 76А, код ЄДРПОУ 36959537) 4 279 грн. 16 коп. (чотири тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень 16 коп.) - основного боргу, 122 грн. 76 коп. (сто двадцять дві гривні 76коп.) - пені, 24 грн. 62 коп. (двадцять чотири гривні 62 коп.) - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 07.03.2013р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 А);

3 - відповідачу рекомендованим (34354, Рівненська область, Володимирецький район, с. Стара Рафалівка, вул. Центральна, 18);