Рішення

від 26.02.2013 по справі 911/6/25/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 911/6/25/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "ФОНД КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА",

07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 5, а/с 66

до Приватного підприємства "ТЕХПРОМЕНЕРГО",

07100, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, 87

про стягнення 14 679,98 грн.

за участю представників:

позивача - Осіпова С.В. (довіреність від 04.02.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "ФОНД КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА" (далі - позивач) до Приватного підприємства "ТЕХПРОМЕНЕРГО" (далі - відповідач) про стягнення 14 679,98 грн., з яких: 4 621,40 грн. - основний борг, 9 895,93 грн. - пеня, 162,65 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.01.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.01.2013.

У судове засідання 24.01.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.01.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 05.02.2013.

01.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 1889 від 01.02.2013) позивачем подано письмові пояснення від 29.01.2012 № 66/1, в яких зазначено про часткову сплату відповідачем заборгованості.

05.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2142 від 05.02.2013) позивачем подано письмові пояснення від 04.02.2012 №91, в яких повідомлено про помилку, що допущена у письмових поясненнях від 29.01.2013 № 66/1, а саме: неправильно зазначено остаточний розмір заборгованості, що заявляється до стягнення, з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем, замість правильного - 13 226,29 грн., вказано 15 495,66 грн.

Виходячи зі змісту письмових пояснень позивача від 29.01.2013 № 661 та від 04.02.2013 № 91, позовної заяви та обставини справи, а також, з огляду на підписання вказаних пояснень уповноваженим представником позивача, суд розцінює дані пояснення як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Зважаючи на відповідність статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 13 226,29 грн., з яких: 3 167,71 грн. - основний борг, 9 895,93 грн. - пеня, 162,65 грн. - 3% річних.

У судове засідання 05.02.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.01.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.02.2013.

13.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28 від 13.02.2013) від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 14.02.2013 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 26.02.2013.

У судовому засіданні 26.02.2013 представник позивача повністю підтримав остаточні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.02.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Комунальним підприємством "ФОНД КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА" (далі - орендодавець) та Приватним підприємством "ТЕХПРОМЕНЕРГО" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 25.12.2009 № 415 (далі - Договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення всього площею 25,34 м 2 , інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною і знаходяться на балансі орендодавця, що знаходяться за адресою: м. Славутич, Центральна площа, 3, БПО «Люкс».

Відповідно до умов Договору оренди, орендована площа складає всього: 25,34 м 2 , в т.ч. корисна - 19,40 м 2 , площа загального користування будівлі - 5,94 м 2 (пункт 1.3. Договору оренди); балансова вартість орендованого майна станом на 01.12.2009 становить 7 538,58 грн. (пункт 1.4. Договору оренди); вартість орендованого майна згідно звіту про експертну оцінку станом на 30.11.2009 становить 53 008,42 грн. (пункт 1.5. Договору оренди); орендар зобов'язується укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію протягом 6 робочих днів з дати підписання даного договору та забезпечити належне його виконання (пункт 5.1.9. Договору оренди); договір вступає в силу з 01.01.2010 і діє до 27.12.2012 (пункт 7.1. Договору оренди).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди) будівлі. Згідно з частиною 1 статті 759 , частиною 1 статті 761 , частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» , який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 статті 1 цього закону, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Пунктом 2.1. Договору оренди визначено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акту приймання - передавання майна.

Відповідно до пункту 2.4.4. Договору оренди, майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийняття-передачі.

Згідно пункту 3.1. Договору оренди, орендна плата вноситься орендодавцеві орендарем за користування майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Орендна плата за корисну площу визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича" та за перший (базовий) місяць оренди - січень 2010 року (без урахування індексу інфляції за грудень 2009 року), становить: 236,73 грн., крім того, ПДВ - 47,35 грн., всього з ПДВ - 284,08 грн.; розмір орендної плати за перший місяць фіксується в Договорі; за кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. Договору оренди).

Орендна плата (компенсація) за площу загального користування визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича" та за перший (базовий) місяць оренди - січень 2010 року (без урахування індексу інфляції за грудень 2009 року), становить: 34,84 грн., крім того, ПДВ - 6,97 грн., всього з ПДВ - 41,81грн.; розмір орендної плати (компенсація) за площу загального користування за перший місяць фіксується в Договорі; за кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.3. Договору оренди).

Відповідно до пункту 3.5. Договору оренди, орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів у касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Пунктом 5.1.1. Договору оренди визначено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі.

Так, на виконання умов Договору оренди, сторонами підписано додаток № 2 до Договору оренди "Акт прийому-передачі", за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято орендоване нерухоме майно.

Крім того, на виконання умов пункту 5.1.8 Договору оренди, між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 25.12.2009 № 415/415-Е (далі - Договір про відшкодування).

Пунктом 1.1 Договору про відшкодування визначено, що даний Договір складено у відповідності з «Положенням про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутич», затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 15.12.2004 № 550-41-IV, який регулює взаємовідносини між орендодавцем та орендарем по відшкодуванню витрат, що пов'язані з передачею майна комунальної власності в оренду та його експлуатацією згідно Договору оренди.

Відповідно до пункту 2.2. Договору про відшкодування, розмір відшкодування витрат (орендодавця) нараховується пропорційно орендованій площі, щомісячно підлягає оплаті орендарем та становить 67,20 грн., з ПДВ.

Згідно пункту 6.1. Договору про відшкодування, останній набирає чинності з 01.01.2010 і діє до закінчення терміну Договору оренди, а в частині фінансових зобов'язань - до повного виконання сторонами.

Згідно пункту 3.2.2. Договору про відшкодування, орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати всі платежі, що передбачені даними Договорами.

30.12.2010 між орендарем та орендодавцем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про відшкодування.

Відповідно до пункту 2.2. Додаткової угоди № 1 до Договору про відшкодування, розмір відшкодування витрат (орендодавця) нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 71,16 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 1 до Договору про відшкодування, угода вступає в силу з 01.01.2011.

Пунктом 2.3 Договору про відшкодування, розмір відшкодування витрат по договору, в тому числі, передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що планується отримати у наступному місяці, розрахована пропорційно до займаної площі, вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків.

З огляду на матеріали справи, на час існування спірних правовідносин сторін Договір оренди та Договір про відшкодування діяли та припинили свою дію на час розгляду справи в суді.

Позивачем виставлені рахунки відповідачу у період з 10.04.2012 по 15.11.2012, які наявні в матеріалах справи (Т.1, а.с. №№ 44-54).

Однак, як встановлено судом, відповідач, починаючи з квітня 2012 року, належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат. Так, орендна плата та відшкодування, які повинні бути сплачені в квітні - листопаді 2012 року, станом на день звернення позивача з позовом до суду, не оплачені, що підтверджується бухгалтерською довідкою про порушення строків сплати орендної плати та про заборгованість з орендних платежів за період з квітня по листопад 2012 року та відшкодувань за період з квітня по листопад 2012 року.

У результаті порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди та за Договором про відшкодування, за останнім утворилася заборгованість з орендної плати в загальній сумі 3 003,35 грн. та заборгованість з платежів за Договором про відшкодування в сумі 1 618,05 грн. (за період з квітня по листопад 2012 року).

Зазначене відповідачем не спростоване.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 22.02.2013 № 56-6-15/15, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки, про те, що за період з 10.04.2012 по 22.02.2013 відповідачем сплачено кошти частково, а саме: 24.01.2013 у розмірі 1 451,69 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Зважаючи на письмові докази, що залучені до матеріалів справи, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем, підчас розгляду справи, заборгованості в розмірі 1 451,69 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

У зв'язку з відповідністю вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також тим, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 226,29 грн., з яких: 3 167,71 грн. - основний борг, 9 895,93 грн. - пеня, 162,65 грн. - 3% річних.

З огляду на матеріали справи, доводи представника позивача та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, як це передбачено частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Абзацом 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено абзацом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, станом на день розгляду справи, відповідач договірні зобов'язання зі сплати орендної плати та витрат на утримання та експлуатацію орендованого майна в повному обсязі не виконав, доказів оплати суду не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 167,71 грн. основного боргу, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 3.8. Договору оренди та пункту 5.2. Договору про відшкодування, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу включно по день оплати, не обмежуючись 6 місяцями, яка за розрахунком позивача складає 9 895,93 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

За змістом пункту 3.8. Договору оренди та пункту 5.2. Договору про відшкодування, якими встановлено, що пеня нараховується за кожен день прострочення платежу включно по день фактичної оплати, суд дійшов висновку, що у договорах погоджено сторонами, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідає положенням частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 225,09 грн. пені (за Договором оренди в розмірі 152,68 грн. та за Договором про відшкодування в розмірі 72,41 грн.).

Позовна вимога про стягнення пені у розмірі 9 670,84 грн. задоволенню не підлягає як безпідставно заявлена.

Крім того, при здійсненні перерахунку заявленої до стягнення пені, судом враховано, що заборгованість, наявність якої встановлювалась у даному провадженні, заявлена за період з квітня по листопад 2012 року, а обрахунок пені за прострочення сплати цієї заборгованості, здійснювався позивачем у розрахунках починаючи з липня 2010 року, що є необґрунтованим та безпідставним, оскільки прострочення платежу за попередній період не входило до предмету дослідження підчас розгляду справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 162,65 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за періоди прострочення за кожен місяць окремо та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично невірним, судом виявлена помилковість його обрахування, враховуючи те, що обрахунок 3 % річних за прострочення сплати боргу здійснювався позивачем у розрахунках починаючи з липня 2010 року, що є необґрунтованим та безпідставним, що роз'яснено судом вище щодо розрахунку пені за той самий період, а тому, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 117,51 грн. не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 3 167,71 грн. основної заборгованості, 225,09 грн. пені та 45,14 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 9 670,84 грн. та 3% річних у розмірі 117,51 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до пункт 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТЕХПРОМЕНЕРГО" (07100, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, 87, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30281171) на користь Комунального підприємства "ФОНД КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА" (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 5, а/с 66, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32301037) 3 167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 71 коп. основної заборгованості, 45 (сорок п'ять) грн. 14 коп. 3% річних, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 09 коп. пені та 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 36 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.03.2013.

Суддя С.О. Саванчук