Рішення

від 30.11.2012 по справі 5011-12/12051-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/12051-2012 30.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Поліклініки №4 Святошинського району м. Києва

Про стягнення 72 744,59 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Півень Д.О. - представник (дов. №93/2012/02/13-20 від 13.02.2012)

Від відповідача Подковська Д.Ф. - представник (дов.№186 від 25.10.2012)

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Поліклініки №4 Святошинського району м. Києва про стягнення з останньої заборгованості по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410151 від 01.01.2008 у розмірі 72 744,59 грн., з яких 67 410,15 грн. - основного боргу, 4 226,52 грн. - пені, 99,94 грн. - інфляційних витрат, 1 007,98 грн. - 3% річних.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між Клінічної лікарні нафтопереробної промисловості України договору № 1410151 від 01.01.2008р. року на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідач свої обов'язки щодо оплати за поставлену теплову енергію виконав частково, внаслідок чого у останнього за період січня 2012 по серпень 2012 року виникла заборгованість у розмірі 67 410,15 грн. За порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 99,94 грн., 3% річних у розмірі 1 007,98 грн. та пені у розмірі 4 226,52 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 порушено провадження у справі №5011-12/12051-2012 та призначено розгляд справи на 25.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 розгляд справи відкладався на 06.11.2012 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.11.2012 була оголошена перерва до 09.11.2012.

09.11.2012 через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно представник позивача просив стягнути з відповідача 37 748,89 грн. - основного боргу, 99,94 грн. - інфляційних витрат, 1 007,98 грн. - три процента річних, 4 226,52 грн. - пені, судові витрати просив покласти на відповідача.

14.11.2012 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача, відповідно до якого останній зазначив, що станом на 14.11.2012 заборгованість зменшилася та складає 37 748,00 грн., крім того, просив суд розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами та відмовити позивачу щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат, пені та 3% річних, посилаючись на те, що останній є бюджетною установою.

Представник позивача у судове засідання 30.11.2012 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 30.11.2012 з'явився, просив відмовити у задоволення позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-12/12051-2012.

В судовому засіданні 30.11.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є ПАТ «Київенерго»), за договором - Постачальник, та Поліклінікою №4 Святошинського району м. Києва, за договором - Споживач, було укладено договір №1410151 на постачання теплової енергії у гарячій воді, надалі за текстом - Договір, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору, Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно Додатку №1 до Договору, а Абонент в свою чергу зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 (п.2.3.1 Договору).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до Договору. Тарифи на теплову енергію передбачені у додатку №3 до Договору.

Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору (п. 2.3.2 Договору).

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору (далі - Додаток 4) передбачено, що Абонент щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул. строката, №9, буд. №63, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 8.1 розділу 8 Договору Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008 року.

Пунктом 8.4 розділу 8 Договору передбачено, що останній вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово. Крім того припинення дії Договору не звільняє Абонента від обов'язку повної оплати спожитої енергії (п.8.3 Договору).

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав в повному обсязі, а відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині повноти та своєчасності сплати за теплову енергію, надану позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 67 410,15 грн., відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 67 410,15 грн. На підтвердження своїх тверджень позивачем до позовної заяви додано облікові картки (табуляграми) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України , де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

09.11.2012 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 37 748,89 грн. - основного боргу, 99,94 грн. - інфляційних витрат, 1 007,98 грн. - три процента річних, 4 226,52 грн. - пені.

14.11.2012 представник відповідача надав клопотання у якому зазначив про наступне.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 30.09.2012 (копія міститься в матеріалах справи) заборгованість перед відповідачем складає 54 139,67 грн. Однак зазначена заборгованість була частково погашена, а саме у розмірі 16 391,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.08.2012 №323 на загальну суму 8 585,54 грн., №322 на загальну суму 1 091,86 грн., №314 на загальну суму 969,51 грн., №120 від 08.10.2012 на загальну суму 6 687,42 грн., від 17.10.2012 №366 на загальну суму 288,90 грн., №365 на загальну суму 9 414,46 грн. та станом 14.11.2012 складає 37 748,00 грн.

Також зазначив що відповідач є бюджетною установою та фінансується за рахунок державного бюджету, а відтак навіть за умови відсутності в кошторисі коштів для своєчасної оплати вартості послуг позивача не може призупинити споживання таких, оскільки це призведе до неможливості виконання основної функції відповідача.

Крім того у клопотанні просив розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами, починаючи з 01.01.2013 року та відмовити позивачу щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені.

Відповідно до п. 3.3 Додатку №4 до договору бюджетні організації споживають теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням Енергопостачальній організації кошторису витрат на кожний рік.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 37 748,89 грн. за період з 01.01.2012 по 01.08.2012 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 37 748,00 грн.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 99,94 грн. інфляційних витрат, 1 007,98 грн. трьох процентів річних, 4 226,52 грн. - пені.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Розрахунок сум інфляційних втрат та річних, наведений позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Поліклініки № 4 Святошинського району м. Києва інфляційних втрат в сумі 99,94 грн. та 1 007,98 грн. трьох процентів річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.5 Додатку №4 до Договору сторони дійшли згоди, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Постачальник нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але е більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом, як помилково вважає позивач.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю за вказаний позивачем період у розмірі 4 226,52 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та річних підлягають частковому задоволенню. Зокрема, до стягнення підлягають борг за спожиту теплову енергію в сумі 37 748,00 грн., пені в сумі 4 226,52 грн., 1 007,98 грн. трьох процентів річних та 99,94 грн. інфляційних витрат.

Стосовно вимоги відповідача щодо розстрочення виконання рішення потрібно зазначити наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва №5011-23/12051-2012 від 30.11.2012 на 6 місяців рівними частинами, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення №5011-12/12051-2012 від 30.11.2012 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Поліклініки №4 Святошинського району м. Києва (03164, м. Київ, вул. Булаховського,26, код ЄДРПОУ 35556721) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Печерський район, пл. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305, п/р №26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській області, МФО 322669) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410151 від 01.01.2008р., 43 082,44 грн., з яких 37 748,00 грн. - основного боргу, 4 226,52 грн. - пені, 99,94 грн. - інфляційних витрат, 1 007,98 грн. - 3% річних, крім того 1 593,41 грн. - судового збору, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва №5011-12/12051-2012 від 30.11.2012 наступним чином:

До 01.01.2013 року - 2 666,41 (дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень) грн. 41 коп.;

До 01.02.2013 року - 8 401,88 (вісім тисяч чотириста одна гривня) 88 коп.;

До 01.03.2013 року - 8 401,88 (вісім тисяч чотириста одна гривня) 88 коп.;

До 01.04.2013 року - 8 401,88 (вісім тисяч чотириста одна гривня) 88 коп.;

До 01.05.2013 року - 8 401,88 (вісім тисяч чотириста одна гривня) 88 коп.;

До 01.06.2013 року - 8 401,88 (вісім тисяч чотириста одна гривня) 92 коп.;

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України .

Суддя Л.В.Прокопенко