Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-11493/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2012 р. Справа №2а-11493/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОСЕЙЛЕР БІГ"

про стягнення.

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд стягнути з рахунків відповідача, у банках його обслуговуючих, заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку в період з 01.03.12 - 30.08.12 розміром 273 868,25 грн., нараховану пеню - 2 098,95 грн., а всього податковий борг загальною сумою 275 967,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має податковий борг за узгодженим грошовими зобов'язаннями по орендній платі з юридичних осіб, розмір якої не сплачено у визначені податковим законодавством граничні строки та не оскаржено платником податків, та нарахованої пені. Заходи примусового характеру, передбачені Податковим кодексом України та застосовані податковим органом, не призвели до погашення платником податків податкового боргу. За вказаних обставин, позивач просить суд ухвалити постанову, якою стягнути з платника податків податковий борг в розмірі заборгованості по платежам до бюджету в зазначеній сумі.

За поданим позовом, ухвалою суду від 05.10.12, відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Позивач до початку судового засідання, з огляду на неявку повноважного представника відповідача, надав суду клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, в обґрунтування яких надав довідку про стан розрахунків з бюджетом від 17.11.2012, відповідно до змісту якої заборгованість складає 275 967,20 грн.

Відповідач, повідомлений належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку вповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки свого повноважного представника не повідомив, заперечення на адміністративний позов суду не надав.

Беручи до уваги вимоги статей 33, 35 КАС України, судом вжито усіх можливих заходів щодо сповіщення сторін про розгляд адміністративної справи, вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про строк подання заперечень проти позову, порядок їх подання, а також наслідки неподання такого заперечення, з огляду на що, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, клопотання представника позивача, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Позивач є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом у системі органів Державної податкової служби України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра фінансів України, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

З положень пункту 41.5 статті 45 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Приписами підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК України органам податкової служби надано право стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, для чого можуть звертатися до суду.

На вимогу положень статті 16 Податкового кодексу України, кореспондованих зі статті 67 Конституції України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОСЕЙЛЕР БІГ" - суб'єкт господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 34671007, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС, узятий на облік з 16.11.2006 за № 538.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що поданою 31.01.2011 до податкового органу податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 2402, платником податків узгоджено з нарахований ним розмір орендної плати за землі комунальної власності на 2011 рік сумою 219 094,61 грн. Також, поданою 20.02.2012 податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 3306, платником податків з податковим органом узгоджено грошові зобов'язання з орендної плати на 2012 рік загальною сумою 438 189, 22 грн.

Внаслідок неповноти сплати грошових зобов'язань по орендній платі за земельну ділянку комунальної власності, недодержання граничних строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, у платника податків перед бюджетом за період з січня по липень 2012 року утворилась заборгованість загальною сумою 273 868,25 грн., у зв'язку із чи податковим органом нарахована пеня сумою 2 0983,95 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що податковим органом вжито заходи примусового стягнення податкового боргу, шляхом повідомлення платника податків про розмір податкового боргу, що рахується за ним за узгодженими грошовими зобов'язаннями, виставлено податкову вимогу від 03 жовтня 2011 року № 467 сумою 18 007,88 грн.

Проте, як убачається з матеріалів справи, визначені самостійно платником податків грошові зобов'язання, після отримання вказаної податкової вимоги, якою визначено розмір податкового боргу, відповідачем не погашено, розмір заборгованості платника податків лише збільшився, про що свідчить облікова картка платника податків, яка за правилами статті 70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.08.2005 за № 843/11123) є належним та допустимим доказом невиконаного платником податків податкового обов'язку.

Доказів того, що платником податків погашено у повному обсязі податковий борг за податковою вимогою від 03 жовтня 2011 року № 467 або її оскаржено в судовому порядку суду не надано. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин відкликання податкової вимоги податковим органом.

Як убачається з матеріалів справи, податкова вимога, направлена податковим органом на відому йому адресу платника податків, повернуто відділенням поштового зв'язку з причиною невручення: "закінченням терміну зберігання".

Проте, відповідно до пункту 58.3 статті 58 та пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, вказана вище податкова вимога є дійсною на час розгляду справи.

Зі змісту пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до приписів статті 57 ПК України, положеннями якої визначено строки сплати податкового зобов'язання, зокрема пункту 57.1, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На вимогу норм пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Отже, виконанням податкового обов'язку, за правилами пункту 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до дефініції, наданої у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під штрафними санкціями (фінансовими санкціями, штрафами) слід розуміти плату у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як убачається із змісту пунктів 109.1 та 109.2 статті 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 116.1 статті 116 ПК України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

За змістом статей 111, 113, 129 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції та/або пеня є мірою фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є податковим боргом.

Заходи впливу контролюючого органу на платника податків, що не виконує приписи податкового законодавства, кореспондовані з положень статті 67 Конституції України, визначено положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідно до яких, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковою вимогою є письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

З положень пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно ппунктів 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги, що розмір суми податкового боргу відповідачем відповідно до статті 71 КАС України не спростовуються, доказів, на підтвердження погашення зобов'язань зі сплати податкового боргу відповідач не надав, суд приходить до висновку, що заявлена вимога про стягнення коштів у сумі податкового боргу, розмір якої підтверджено належним чином, ґрунтується на положеннях Податкового кодексу України, а тому суд знаходить підстави для її задоволення.

За правилами до частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОСЕЙЛЕР БІГ", ідентифікаційний код юридичної особи 34671007, у банках його обслуговуючих, в дохід місцевого бюджету м. Євпаторії АР Крим податковий борг загальною сумою 275 967,20 грн., що підлягає зарахуванню на р/р 33219812700015, відкритий в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код в ЄДРПОУ 37940108, код платежу 13050200.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис О.В. Папуша