Рішення

від 05.03.2013 по справі 905/562/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.13 р. Справа № 905/562/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго Трейд"

про стягнення заборгованості у розмірі 105648,40 грн.

представники сторін:

від позивача:Тарабанько Д.М. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд" заборгованості на загальну суму 105648,40 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 96044,00 грн., штрафні санкції у розмірі 9604,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №4/04 від 01.06.2012 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 96044,00грн. Крім того, позивач просить стягнути штраф у розмірі 10% від суми основного боргу, який відповідач гарантував позивачу сплатити в листі від 09.11.2012 № 01/11.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №4/04 від 01.06.2012; специфікації №1 до договору; рахунків - фактур; видаткових накладних, листа №01/11 від 09.11.2012; опису вкладення, фіскального чеку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Судом враховано виправлення описки в ухвалі суду від 12.02.2013. Однак, на момент прийняття судом рішення, конверт з ухвалою суду від 21.02.2013 про виправлення описки в ухвалі суду від 12.02.2013, яка була надіслана на адресу реєстрації відповідача, повернувся до суду у зв'язку з відсутністю підприємства. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесем", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд", як покупцем (відповідач) укладено договір постачання №4/04 (з урахуванням специфікації №1 до нього) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати лісопродукцію.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість, найменування, вартість товару, строки поставки та умови оплати обговорюються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.2, 3.4, 3.5, 5.1 договору поставка товару здійснюється на склад покупця; датою поставки кожної партії товару вважається дата підписання видаткової накладної; протягом 2 днів з моменту відвантаження партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю в оригіналах наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у строки, передбачені сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 (додаток) до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку товару на загальну суму 284000,00 грн., а покупець зобов'язався здійснити оплату вартості товару протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту передачі товару на складі покупця шляхом перерахування коштів.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 120796,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: №РН-0000001 від 12.07.2012 на суму 24752,00 грн., №РН-0000002 від 14.07.2012 на суму 24024,00 грн., №РН-0000003 від 17.07.2012 на суму 11960,00 грн., №РН-0000004 від 18.07.2012 на суму 12220,00 грн., №РН-0000005 від 19.07.2012 на суму 11960,00 грн., №РН-0000006 від 25.07.2012 на суму 23930,00 грн., №РН-0000007 від 26.07.2012 на суму 11960,00 грн. Видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін.

Разом з товар позивач передав відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару на загальну суму 120796,00 грн., а саме: №СФ-12246/2 від 12.07.2012 на суму 24752,00 грн., №СФ-1200311 від 14.07.2012 на суму 24024,00 грн., №СФ-1200312 від 17.07.2012 на суму 11960,00 грн., №СФ-1200313 від 18.07.2012 на суму 12220,00 грн., №СФ-1200314 від 19.07.2012 на суму 11960,00 грн., №СФ-1200315 від 25.07.2012 на суму 23930,00 грн., №СФ-1200316 від 26.07.2012 на суму 11960,00 грн.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача, на вищезазначених видаткових накладних. Позивачем надано письмові пояснення, в яких зазначено, що акт приймання товару на складі покупця сторонами не складався, доказом поставки та отримання відповідачем товару є видаткові накладні. Відповідачем не надано жодних доказів в спростування отримання від позивача товару по видатковим накладним. Також відповідачем не надано жодних заперечень щодо не передання позивачем пакету документів.

Висновок стосовно того, що товар за видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання договору поставки №4/04 від 01.06.2012, суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначені у вищезазначених видаткових накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації №1 (додаток) до договору.

Відповідачем також жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань по договору № 4/04, здійснення позивачем відповідачу поставку товару на загальну суму 120796,00 грн. Відповідач вартість отриманого по договору товару оплатив частково на суму 24752,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Відповідачем не надано інших доказів на підтвердження здійснення оплати вартості товару, а матеріали справи таких не містять.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією 3667 від 29.11.2012 з вимогою протягом 5 днів з моменту отримання даної претензії перерахувати заборгованість по договору №4/04 на суму 96044,00 грн. та штрафні санкції на суму 9604,40 грн. Претензія надіслана на адресу відповідача 29.11.2012, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідач надіслав на адресу позивача лист №01/11 від 09.11.2012, в якому підтверджує заборгованість по договору №4/04 на суму 96044,00 грн. та зобов'язується погасити заборгованість та штрафні санкції у розмірі 10% від суми заборгованості (9604,40 грн.) до 20.11.2012.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого у позивача товару не виконав, станом на теперішній час заборгованість становить 96044,00 грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 96044 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі листа №01/11 від 09.11.2012 просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від заборгованості а саме 9604,40 грн. Вимоги позивача про стягнення штрафу ґрунтуються на тому, що відповідач в листі від 09.11.2012 гарантував позивачу сплатити штраф.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штраф може бути стягнутий саме в разі, якщо його розмір та така форма відповідальності, забезпечення виконання зобов'язання передбачені договором (встановлено за згодою сторін) та або встановлені чинними актами законодавства.

Як вбачається зі змісту договору №4/04, сторони умови про відповідальність сторін у разі порушення грошових зобов'язань, не передбачили. Позивач нормативно не обґрунтував позовні вимоги в частині стягнення штрафу.

Оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару сторонами у письмовій формі не укладався, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9604,40 грн. за невиконання грошового зобов'язання є безпідставними.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укренерго Трейд" (вул. Петровського, 231 А, код 37545894 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем" (вул. Бережанська, буд. 4, м. Київ, ЄДРПОУ 24926423) суму основного боргу у розмірі 96044 (дев'яносто шість тисяч сорок чотири) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 06.03.2013.