Постанова

від 04.03.2013 по справі 5020-1402/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року Справа № 5020-1402/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євдокімова І.В.,

суддів Сікорської Н.І.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.12.12, Товариство з обмеженою відповідальністю "Піца Максімус";

відповідач, ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 12.01.00, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3;

представник відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 1794 від 21.12.12, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піца Максімус" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 29.01.2013 у справі № 5020-1402/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піца Максімус" (пр. Ген. Острякова, буд. 246, кв. 23,Севастополь,99055)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ :

14.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Піца Максімус» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - Відповідач - 1), та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - Відповідач - 2) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 січня 2013 року у справі № 5020-1402/2012 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано посиланням на статтю 16 Цивільного кодексу України, а саме заявник апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції невірно застосовано положення зазначеної статті.

В судовому засіданні, яке було призначене на 04.03.2013 представники підтримали свої доводи та заперечення.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила такі обставини.

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Піца Максімус» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди (далі - Договір 1), пунктом 1.1. якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_3) передає, а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Піца Максімус») приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, торгівельну точку загальною площею 44,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 21)

Відповідно до пункту 5.2 Договору-1 Орендодавець (ФОП ОСОБА_3) зобов'язався не здійснювати дії, які могли би перешкоджати Орендарю (Позивач) користуватися орендованим майном.

Строк дії договору було встановлено до 31.12.2012.

01.04.2012 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди (далі - Договір 2), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_3) передає, а Орендар (ФОП ОСОБА_5) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, торгівельну точку загальною площею 44,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3

Строк дії Договору 2 встановлено до 31.01.2012.

Таким чином, Відповідач-1, незважаючи на те, що станом на 01.04.2012 Договір-1 був дійсним, передав Відповідачу-2 право користування об'єктом, який є предметом Договору 1.

Позивач вважає, що укладаючи Договір 2, Відповідачами грубо порушені виключні права Позивача на одноосібне користування орендованим майном за Договором 1, що й стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою до Відповідачів про розірвання укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення та зобов'язання ФОП ОСОБА_5 звільнити орендоване приміщення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 1 Господарського процесуального кодексу України.

Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується ця вимога.

Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Позивач просив суд розірвати договір, укладений між відповідачами та зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 звільнити орендоване приміщення.

Однак, вимагати у судовому порядку розірвання договору можуть лише сторони, між якими було укладено цей договір. Проте, Позивач не є стороною у Договорі 2.

Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову через невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, визнається судовою колегія правомірним.

Однак, зазначена обставина не призвела до неправильного вирішення спору по суті.

У той же час судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду, щодо відсутності ознак недійсності спірного договору, оскільки вказані вимоги позивачем заявлені не були.

Крім того, судова колегія хоче зауважити, що позивач не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав та порушених інтересів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з відповідним позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, торгівельної точки загальною площею 44,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, інші підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піца Максімус" на рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 у справі № 5020-1402/2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 29.01.2013 у справі № 5020-1402/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І.В. Євдокімов

Судді Н.І. Сікорська

О.Г. Градова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Піца Максімус" (пр. Ген. Острякова, буд. 246, кв. 23,Севастополь,99055)

2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

3. Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)