Рішення

від 05.03.2013 по справі 914/372/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 cправа№ 914/372/13-г

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Ельпласт+", м. Городок Львівської області

до відповідача Лозинської сільської ради, с. Лозина Яворівський р-н Львівської області

про стягнення заборгованості 56 950,00 грн.

Суддя Юркевич М.В.

Представники:

від позивача: Бобанич Т.М. - представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору : на розгляд до господарського суду Львівської області товариством з обмеженою відповідальністю „Ельпласт+" подано позов до Лозинської сільської ради про стягнення 56 950,00 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.02.2013р.

В призначене судове засідання представник відповідача явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, вимоги ухвали суду від 25.01.2013 р. не виконав. З метою забезпечення сторонам конституційного права на захист, подання доказів, які мають значення для справи розгляд справи було відкладено на 05.03.2013р.

В наступне судове засідання відповідач повторно явку свого представника не забезпечив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В силу приписів ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, виходячи з вимог вищенаведеної статті вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Між Лозинською сільською радою (відповідачем) та ТзОВ «Ельпласт+» (позивачем) 01.12.2009р. було укладено договір №1/12 на виконання робіт з будівництва підвісного газопроводу до сіл Озерце, Великі Гори, Малі Гори Яворівського району Львівської області відповідно до розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту.

Відповідно до даного договору роботи оплачені відповідачем на загальну суму 102 071,00 грн., хоча фактично виконані на суму 72 819,80 грн., про що свідчать довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт та банківські виписки.

01.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений наступний договір на виконання робіт №1/03 з будівництва підвісного газопроводу до сіл Озерце, Великі Гори, Малі Гори Яворівського району Львівської області відповідно до розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту. Згідно умов договору, загальна вартість робіт склала 172 136,40 грн.

19.03.2010р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору №1/03, згідно якої загальна вартість виконаних робіт збільшилась до 210 000 грн.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач виконав роботи відповідно до умов договору №1/03 на загальну суму 229 086, 40 грн. про що свідчать довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за березень та липень 2010 року і січень 2011 року. В п.4.2. договору сторони погодили, що оплата повинна здійснюватись замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом десяти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач за вказані роботи розрахувався частково, а саме в сумі 142 885, 20 грн.

Як прослідковується із поданих доказів, в рахунок погашення боргу позивачем зараховано також переплачені відповідачем кошти за попереднім договором №1/12 від 01.12.2009р. в сумі 29 251,20 грн. Відтак, по даному договору відповідачем сплачено 172 136,40 грн.

24.08.2011р. сторони провели звірку розрахунків, за результатами якої склали акт про те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 56 950,00 грн.

25.05.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості в сумі 56 950,00 грн. Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач жодного разу явку свого представника в судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, доказів сплати заборгованості та заперечення щодо позовних вимог не подав.

Позивач просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача 56 950,00 грн. основного боргу. При цьому, позивач в останньому судовому засіданні стверджував, що станом на час прийняття рішення оплати відповідачем спірної заборгованості не було.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 56 950,00 грн. заборгованості є обґрунтованими і такими що підлягають до задоволення При цьому, суд виходить із наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав суду доказів виконання належним чином договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 837, 854 ЦК України, ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.33,34,43,49,75, 82,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт+», м. Городок Львівької області задоволити в повному обсязі.

2. Стягнути з Лозинської сільської ради, Львівська обл., с. Лозина (код ЄДРПОУ 04373063) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ельпласт+", вул. Заводська, 4, м. Городок Львівської області ( код ЄДРПОУ 31829548) 56 950,00 грн. заборгованості та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.201 3р.

Суддя Юркевич М.В.