Рішення

від 04.03.2013 по справі 922/332/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 922/332/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", м. Харків до Приватного підприємства "Інтерпро", м. Харків про стягнення 12332,96 грн., за участю представників сторін:

позивача - Побийвовк Л.О.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 12332,96 грн. заборгованості, з яких: 11248,08 грн. основний борг, 852,83 грн. пені, 232,05 грн. три відсотки річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору купівлі-продажу № 4, укладеного між сторонами 13.07.2011 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований ст.ст. 173, 174, 179, 231 ГК України та ст.ст. 509, 525, 629, 655 ЦК України.

13.02.2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Слобожанка» (надалі по тексту - Позивач, Продавець) та Приватним підприємством «ІНТЕРПРО» (надалі по тексту - Відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 4 (надалі по тексту - Договір).

У п.1 Договору Сторони визначили, що Продавець продає, а Покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною Договору. Право власності на товар, а з ним і ризик випадкової його загибелі, чи за інших обставин, переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

У п. 3 Договору Сторони передбачили ціну договору та порядок здійснення розрахунків, зокрема п.п.3.1. Договору передбачено, що ціна товару зазначається в накладних. Оплата здійснюється в національній валюті України з урахуванням специфіки товару: оплата товару за поставлений товар, неоподаткований ПДВ здійснюється окремо від оплати товару оподатковуваного ПДВ.

Згідно п.п.3.3. Договору Покупець оплачує товар перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок або готівкою в касу Продавця.

Підпунктом 3.5. Договору визначено, що Покупець (Відповідач) зобов'язаний оплатити товар не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено умовами конкретної поставки, дата отримання товару Покупцем визначається накладними.

Позивачем за період з 29.07.2011 року по 19.03.2012 року було поставлено товар за Договором на загальну суму 23 330,15 (двадцять три тисячі триста тридцять) гривень 15 копійок.

За період з 29.07.2011 року по 19.03.2012 року Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар, у розмірі 12 082,07 (дванадцять тисяч вісімдесят дві) гривні 07 копійок.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.10.2012 року заборгованість Відповідача з поставлений товар складає 11 248,08 (одинадцять тисяч двісті) гривень 19 копійок.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення зазначених вище вимог закону Відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару належним чином не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Сторони у п. 6.2. Договору визначили, що за затримку оплати Товару відповідно до п. 3.5. даного Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожний день.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 843,61 грн. за 183 дні прострочення у період з 19.05.2012 року по 18.11.2012 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11248,08 грн. основного боргу, 843,61 грн. пені, 232,05 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Інтерпро" (61036, м. Харків, вул. Матросова, 20, код ЄДР 33481141, п/р 2600212002434 в ПАТ КБ "Правекс Банк" м. Київ, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанка" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9, код ЄДР 30883688, п/р 26003805483960 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 351016) - 11248,08 грн. основного боргу, 843,61 грн. пені, 232,05 грн. три відсотки річних та 1719,21 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 05 березня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.