Рішення

від 04.03.2013 по справі 922/315/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 922/315/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвис", м. Дергачі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Время-1", м. Харків про стягнення 19432,25 грн., за участю представників сторін:

позивача - Зимовець С.О.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 19432,25 грн. заборгованості, з яких: 15362,76 основний борг, 3270,32 грн. пеня, 645,79 три відсотки річних, 153,63 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу № 9, укладеного між сторонами 12.04.2011 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

27.02.2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 25.02.2013 року, місцезнаходження відповідача - 61050, м. Харків, м. Руднєва, 19-А, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарвис», як продавцем (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Время-1», як покупцем (надалі - Відповідач) склалися господарські відносини на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 9 від 12.04.2011 року (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2. Договору Позивач зобов'язується поставити і передати у власність Відповідачу щебінь фракції 5-20 (5-25), гранвідсів та пісок річковий (митий) (надалі - Товар) відповідно до специфікації №1, а Відповідач зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійсняти його оплату відповідно до умов даного Договору.

Розрахунки на поставку партії Товару здійснюються в безготівковому порядку на вказаний рахунок Продавця у розмірі 100% попередньої оплати у відповідності з виставленим рахунком на попередню оплату Товару, протягом 10 банківських днів від дати одержання рахунку Покупцем (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору продавець здійснює поставку Товару залізничним транспортом на станцію призначення.

Підтвердженням одержання Товару покупцем є залізнична накладна (п. 7.4. Договору).

Згідно з накладною № 86 від 12.08.2011 р. ТОВ «Дарвис» відпущено, а ТОВ «ВРЕМЯ-1» одержано у вагонах № 67877217, № 67373381. № 60312816 пісок річковий (митий) у кількості 207 (двісті сім) тон загальною вартістю 14 904,00 грн.

Згідно з накладною № 102 від 31.08.2011 р. ТОВ «Дарвис» відпущено, а ТОВ «ВРЕМЯ-1» одержано у вагонах № 67887604, № 65735722 щебеню фр. 5-20 у кількості 138 (сто тридцять вісім) тон на загальну суму 15 458, 76 грн.

ТОВ «Время-1» було частково погашено заборгованість перед ГОВ «Дарвис» за останню з вищезазначених поставок, згідно накладної № 102 від 31.08.2011 р., в розмірі 15000.00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.), що підтверджується випискою по особовому рахунку № 26008000075863 ТОВ «Дарвис» за 08.08.2011 р.

Однак, після цього жодних платежів не надходило і на сьогоднішній день сума заборгованості ТОВ «Время-1» перед ТОВ «Дарвис» становить - 15362, 76 грн. (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят дві грн. 76 коп.), з яких 14 904, 00 грн. - заборгованість за поставлений товар згідно накладної № 86, та 458, 76 грн. - заборгованість за поставлений товар згідно накладної № 102.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення зазначених вище вимог закону Відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару належним чином не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Договору за несвоєчасне виконання зобов'язання винна Сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості або затримки поставки за кожний день затримки.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3270,32 грн. пені нарахованої за період з 23.08.2011 року по 17.01.2013 року по накладній № 86 від 12.08.2011 року та з 11.09.2011 року по 17.01.2013 року по накладній № 102 від 31.08.2011 року.

Між тим, суд не може погодитись з таким розрахунком, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 1152,50 грн. за 183 дні прострочення у період з 18.07.2012 року по 17.01.2013 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 153,63 грн. інфляційних та 645,79 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15362,76 грн. основного боргу, 1152,50 грн. пені, 645,79 грн. трьох відсотків річних та 153,63 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Время-1" (61050, м. Харків, м. Руднєва, 19-А, код ЄДР 20037459, п/р 26008010056397 в АТ "Банк Золоті Ворота" м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвис" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Жовтневої Перемоги, 48, код ЄДР 31618972, р/р 26003835197000 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016) - 15362,76 грн. основного боргу, 1152,50 грн. пені, 153,63 грн. інфляційних, 645,79 грн. три відсотки річних та 1533,01 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 06 березня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.