Постанова

від 06.03.2013 по справі 10/18пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.03.2013 р. справа №10/18пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В. суддівМоскальової І.В., М'ясищева А.М. при секретарі Пеленовій О.О. за участю представників сторін: прокурор (скаржник): від Інспекції ДАБК: від позивача: від відповідачів: від третіх осіб: Зозуля Н.В. - за посвідченням № 012871 не з'явився Синєгуб С.П. - генеральний директор 1) не з'явився 2) не з'явився 1) не з'явився 2) не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2012р.(повний текст складено 13.02.2012р.) по справі№ 10/18пн (головуючий суддя Гриник М.М., судді Величко Н.В., Сич Ю.В.) за позовомСпільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмарк-інвест», м.Донецьк до за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору 1) Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», м.Донецьк 2) Донецької міської ради, м.Донецьк Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області провизнання права власності, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» про визнання права власності на будівлю виробничого призначення (літера Б-2) загальною 256,5кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2011р., яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. залишено без змін, позовні вимоги Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» були задоволені повністю, а саме: визнано право власності СП у вигляді ТОВ «Укрестмаркінвест» на будівлю виробничого призначення (літера -Б) загальною площею 256,5кв.м, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 296кв.м за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Із матеріалів справи вбачається, що під час нового розгляду матеріалів справи ухвалою господарського суду Донецької області від 23.11.2011р. Донецьку міську раду було виключено з кола третіх осіб та залучено до участі у справі в якості відповідача-2. Також ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2012р. до участі у справі було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2012р., прийнятого за результатами нового розгляду матеріалів справи, позовні вимоги спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» та Донецької міської ради задоволені, а саме: визнано право спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» на будівлю виробничого призначення (літера-Б) загальною площею 256,5кв.м, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 296кв.м за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач; позивачем дотримані будівельні норми та правила при будівництві спірного об'єкту; в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб внаслідок здійснення будівництва/реконструкції.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Прокурор міста Донецька звернувся до Донецького апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

Скаржник вважає, що судове рішення прийняте з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав викладені в апеляційній скарзі вимоги та в усних поясненнях у судовому засіданні зауважив, що місцевим господарським судом безпідставно задоволені позовні вимоги заявлені до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», оскільки вказане підприємство є лише органом, що здійснює реєстрацію відповідних прав.

Колегія суддів зазначає, що у викладених в апеляційній скарзі вимогах відсутні посилання скаржника щодо безпідставного задоволення судом вимог, заявлених до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», як на підставу скасування судового рішення.

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області у повідомленні від 25.02.2013р. зазначила, що не має можливості надати пояснення по справі, у зв'язку з відсутністю копії апеляційної скарги прокуратури.

Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» надало до Донецького апеляційного господарського суду пояснення, які долучені до матеріалів справи. Представник підприємства у судовому засіданні заперечував проти апеляційних вимог скаржника та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області - без змін.

Представники Донецької міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» та Виконавчого комітету Донецької міської ради у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.1999р. між Відкритим акціонерним товариством «Спеціальне ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне підприємство «Донецьккомунекологія» та Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення складу фарб загальною площею 53,1кв.м, розташованого по вул.Купріна, 117 в м.Донецьку, про що КП БТІ м.Донецька зроблено відповідний запис на реєстраційному свідоцтві.

31.01.1998р. Донецькою міською радою прийнято рішення № 14/24 «Про делегування повноважень виконкому міськради по переданню, вилученню, наданню та продажу земельних ділянок, припиненню права користування або права власності земельними ділянками», відповідно до якого виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення № 566/9 від 27.12.2000р. про надання Спільному підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» в оренду строком на 10 років земельної ділянки із забудованих земель міської ради.

25.01.2001р. між Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» та виконавчим комітетом Донецької міської ради був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений 25.01.2001р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Крамовою І.Р. та 20.02.2001р. зареєстровано у Донецькій міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №А/5-39.

За умовами даного договору (п.п.1.1.) виконавчий комітет Донецької міської ради передав, а Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 296кв.м із забудованих земель міської ради, що знаходиться на території Кіровського району м.Донецька по вул.Купріна, 117.

Місцевим господарським судом встановлено, що орендованій земельній ділянці в процесі господарської діяльності Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» господарським розрахунковим способом без відповідних дозвільних документів та з залученням власних працівників провело реконструкцію придбаного за договором купівлі-продажу від 10.02.1999р. нерухомого майна, наслідком чого стало збільшення площі об'єкту нерухомості та змінилось його цільове призначення. Це підтверджено даними технічного паспорту на виробничий будинок, який був складений КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» (інвентаризаційна справа №6/26518).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції будівлі виробничого призначення (літера Б-2) загальною площею 256,5кв.м, яка розташована за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117, Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» не було отримано, у зв'язку з чим позначена вище реконструкція будівлі, правомірно визнана судом першої інстанції як самочинне будівництво.

Оскільки роботи з будівництва спірної будівлі були проведені без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» звернулось до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на підставі ст.376 ЦК України.

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного:

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаною нормою закріплюється презумпція правомірності набуття права власності, а незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення будівництва Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» був користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, згідно договору оренди земельної ділянки від 25.01.2001р., та використовував її за призначенням. Як встановлено місцевим господарським судом, станом на момент розгляду даної справи договір на продовження оренди землі перебуває в стадії оформлення, але підприємство щомісячно згідно з довідкою про грошову оцінку перераховує до бюджету податок за орендну земельної ділянки.

Згідно з положеннями ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Частинами третьою та четвертою статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі самочинному будівництві були порушені.

Так, відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України, сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Відповідно до ч.5 вказаної статті, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Самовільне будівництво пов'язано з нормою права та містить обов'язково наступні умови:

- побудова на земельної ділянці, не відведеній для цієї мети;

- відсутність дозволу чи неналежно затвердженого проекту;

- істотні порушення будівельних норм і правил.

Документи, які підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні. Не представлені такі документи й суду апеляційної інстанції.

Із долученого до матеріалів справи висновку експертно-технічного дослідження № 20/12-1 від 20.12.2010р., складеного Державним підприємством «Судовий будівельно-експертний центр» (ліцензія серії АВ №195335, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України), вбачається, що будівля виробничого призначення (літера Б-2) загальною площею 256,5кв.м відповідає діючим будівельним нормативним правилам, основні будівельні конструкції будівлі знаходяться в задовільному технічному стані та не несуть загрози руйнування, обєкт нерухомого майна придатний для подальшої безпечної експлуатації за своїм функціональним призначенням та не має загрози руйнування, застосовані будівельні матеріали та конструкції відповідають вимогам санітарного законодавства та не здійснюють негативного впливу на здоров'я населення та шкідливого впливу на навколишнє середовище. За характеристикою матеріалів та конструкцій спірна будівля відноситься до другого ступеню вогнестійкості (згідно додатку ДБН В 1.1-7-2002р. „Пожежна безпека об'єктів будівництва").

Оскільки згідно ліцензії серії АВ №195335, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Державному підприємству „Судовий будівельно-експертний центр" надано право обстеження і оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, зазначений вище висновок правомірно прийнятий судом першої інстанції як доказ дотримання СП у вигляді ТОВ «Укрестмаркінвест» будівельних норм і правил при будівництві спірного об'єкту.

Як вірно визначено місцевим господарський судом, відсутність документів, що передують проведенню реконструкції (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку. Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного об'єкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

Посилання скаржника на порушення умов цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт, колегією суддів не приймається, виходячи з наступного:

За умовами договору сторони узгодили, що земельна ділянка передана із забудованих земель міської ради під розміщення складу (п.1.1., п.4.1. договору).

В пункті 4.2. договору встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної в п.4.1. договору.

Згідно п.4.2.2. договору, орендар має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої в договорі.

Визначення категорій земель, на які вони поділяються за цільовим призначенням, передбачено в статті 19 Земельного кодексу України. Так, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт, в скаржником в апеляційній скарзі не зазначено яким чином орендарем порушені умови цільового призначення орендованої ним земельної ділянки.

Отже, зважаючи на відсутність доказів зміни орендарем цільового призначення земельної ділянки, посилання скаржника на порушення умов цільового призначення землі є безпідставними.

Із наданих Спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест» пояснень від 28.02.2012р. вбачається, що 17.01.2013р. між ним (користувач) та Донецькою міською радою (розпорядник) був укладений договір за № 7/5303, згідно умов якого розпорядник дозволяє користувачеві використовувати земельну ділянку загальною площею 0,0296га, яка знаходиться за адресою: вул.Купріна, 117 в Кіровському районі.

В пункті 2.2. договору від 17.01.2013р. зазначено, що на земельній ділянці знаходиться приміщення для виробничого обладнання.

Згідно пункту 3.1. договору від 17.01.2013р., він набирає чинності після підписання його сторонами та реєстрації в управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради та діє до моменту державної реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку у встановленому законом порядку, але не більше 2 (двох) років.

В пункті 5.1. договору від 17.01.2013р. сторони узгодили, що земельна ділянка використовується для експлуатації існуючих приміщень для виробничого обладнання.

Вказаний договір зареєстрований в управління земельних ресурсів Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 17.01.2013р. за № 3/5303.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що СП у вигляді ТОВ «Укрестмаркінвест» є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля.

Зважаючи на вищевикладене та на те, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є СП у вигляді ТОВ «Укрестмаркінвест», та в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірних будівель діючим будівельним нормам і правилам, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про та обґрунтованість позовних вимог, заявлених до Донецької міської ради.

Як вбачає судова колегія апеляційної інстанції, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги СП у вигляді ТОВ «Укрестмаркінвест» у повному обсязі, в тому числі й до відповідача-1 - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька».

Проте, в мотивувальній частині судового рішення місцевим господарським судом зазначено, що, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, а тому не можуть бути відповідачами у справах про визнання права власності.

Тобто, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» (на момент подачі позову до суду) є органом, на який державою покладено обов'язок внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень і здійснення такої реєстрації можливе вказаним органом лише після набрання рішення законної сили, та сам по собі не є особою, яка може заперечувати або визнавати право власності.

Таким чином, за висновком судової колегії Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» не оспорює право власності на спірний об'єкт нерухомості, що виключає підстави для задоволення позову відносно відповідача-1, відповідно до статті 392 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог СП у вигляді ТОВ «Укрестмаркінвест» до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» з прийняттям нового про відмову в їх задоволенні.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання Донецької міської ради від 20.01.2011р. про залучення Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до участі у справі спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2012р. до участі у справі було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

Помилкове не визначення у судовому рішенні третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, не вплинуло на висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Згідно з приписами пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не повинна залежати від особи власника спірного об'єкта.

Крім того, відповідно до п.5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. № 1434, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, оскаржуване судове рішення зі справи не стосується прав і обов'язків Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2012р. у справі № 10/18пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, проте підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, заявлених до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька».

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, п.4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2012р. у справі № 10/18пн - скасувати в частині задоволення позовних вимог, заявлених до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька».

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Укрестмаркінвест», м.Донецьк до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» про визнання права власності - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2012р. у справі № 10/18пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: І.В.Москальова

А.М.М'ясищев

Надруковано 10 примірників:

1 - прокурору (скаржнику)

1 - Донецькій міській раді

1 - Інспекції ДАБК

1 - позивачу

1 - БТІ;

1 - виконкому ДМР

1 - обл.прокурору

1 - у справу

1 - ГСДО, 1- ДАГС