Постанова

від 28.02.2013 по справі 13361/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2013 р. № 2а- 13361/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Абдуллаєва Е.Ш.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0006272305, № 0006282305 від 01.08.2012 р. у повному обсязі.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення № 0006272305 та № 0006282305 від 01.08.2012 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу № 655 від 24.05.2012 р. та п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої відповідачем складено акт №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ "ХоДоС":

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 15226,0 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року у сумі 15226,0 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-УІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 464333,0 грн., в тому числі у квітні 2011 року на суму 115000,0 грн., у червні 2011 року на суму 190000,0 грн., у серпні 2011 року на суму 159333,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 2753/2305/32565796, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0006272305 від 01.08.2012 р., яким ТОВ "ХоДоС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14237,0 грн.;

- № 0006282305 від 01.08.2012 р., яким ТОВ "ХоДоС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 504167,25 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 464333,0 грн., штрафні санкції у розмірі 39834,25 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що перевірку ТОВ "ХоДоС" проведено по взаємовідносинах із контрагентами: ТОВ "Сучасні Системи" (код ЄДРПОУ 37240896), ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37192481), ТОВ "Контелл" (код ЄДРПОУ 37194947), ТОВ "Соф-Тек" (код ЄДРПОУ 37431398).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Сучасні Системи" (код ЄДРПОУ 37240896), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Сучасні Системи" укладено Договір про надання послуг № б/н від 01.06.2011 р., договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 за червень 2011 р., актом прийняття виконаних будівельних робіт №1 типової форми № КБ-2в за червень 2011 р., податковою накладною № 3003 від 30.06.2011 р., платіжними дорученнями № 2521, № 2522, №2523, №2524, №2525, №2526 від 17.10.2011 р., №1700 від 15.07.2011 р., №1852 від 01.08.2011 р., №2407, №2423, №2424, №2425 від 05.10.2011 р.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 37192481), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" укладено договір про надання послуг № б/н від 01.08.2011 р., а саме: збір інформації про корпоративну мережу з метою виявлення її уразливості. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актом приймання наданих послуг № б/н від 31.08.2011 р., податковою накладною № 92 від 31.08.2011 р., платіжними дорученнями №2429 від 06.10.2011 р., №2667, №2668, №2669, №2670 від 02.11.2011 р.

Також, між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" укладено договір про надання послуг № б/н від 01.08.2011 р., а саме: організації продажу продукту готелю «Аврора» через веб - сайт. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актом приймання наданих послуг № б/н від 31.08.2011 р., податковою накладною № 88 від 31.08.2011 р., платіжними дорученнями №2671 від 02.11.2011 р., №2906, №2907, №2908, №2909, №2910, №2911 від 29.11.2011 р.

Суд звертає увагу, що податковим органом в акті перевірки містяться посилання лише на один договір, що стосується організації продажу продукту готелю «Аврора» через веб-сайт, хоча сума податкового кредиту розрахована по двом вищевказаним договорам.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Контелл" (код ЄДРПОУ 37194947), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Контелл" укладено договір про надання послуг № б/н від 05.08.2011 р., предметом якого є укладання килимового покриття в готелі «Аврора» та договір купівлі-продажу товару №б/н від 01.08.2011 р. Договори підписані обома сторонами та завірені печатками, фактичне виконання договорів підтверджується: видатковими накладними №05/08 від 05.08.2011 р., №09/08 від 09.08.2011 р., податковими накладними №21 від 08.08.2011 р., №13 від 05.08.2011 р., №27 від 09.08.2011 р., актом виконаних робіт № б/н від 08.08.2011 р., прибуткового ордеру №09/08 від 09.08.2011 р., подорожним листом службового легкового автомобіля від 09.08.2011 р., платіжними дорученнями №2428 від 06.10.2011 р., №2527, №2533 від 17.10.2011 р., №2912, № 2913 від 29.11.2011, №261, № 262, №263 від 08.02.2012 р.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Соф-Тек" (код ЄДРПОУ 37431398), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Соф-Тек" укладений договір купівлі-продажу №18/4 від 18.04.2011 р. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками. В межах вказаного правочину були проведені господарські операції з купівлі - продажу штор, які оформлені: видатковою накладною №1803 від 18.04.2011 р., податковою накладною №1803 від 18.04.2011 р., оборотною відомістю по рахунку №152 з 01.04.11 по 03.04.11, прибутковим ордером №4-18-9 від 18.04.2011 р., подорожним листом службового легкового автомобіля від 15.04.2011 р., платіжними дорученнями №1122 від 10.05.2011 р., № 1130 від 11.05.2011 р., № 1346 від 07.06.2011 р., №1415 від 17.06.2011 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Судом, з акту перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р., встановлено що податковий орган, роблячи висновок про порушення ТОВ "ХоДоС" порядку формування податкового кредиту з ТОВ "Сучасні Системи" та з ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" посилається на те, що фахівцями відділу податкової міліції ДПС у Дзержинському районі м. Харкова 27.12.2011 р. здійснено відрядження до м. Києва, де було проведено опитування керівника ТОВ "Сучасні Системи" - ОСОБА_3, який надав пояснення щодо непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ "ХоДоС", підприємство та посадові особи не знайомі , документи не підписувались, послуги з ремонту не здійснювались, та керівника ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ" ОСОБА_4, який повідомив, що послуг інформатизації на адресу ТОВ "ХоДоС" не здійснював.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, зауважень щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні, чим спростовуються висновки податкового органу про порушення ТОВ "ХоДоС" порядку формування податкового кредиту з ТОВ "Сучасні Системи" та з ТОВ "ГЕОТЕХКОМПЛЕКТ".

Крім того, доказів, в підтвердження тверджень податкового органу, які викладені в акті перевірки щодо контрагентів, представником позивача не надано та не повідомлено в рамках якої процедури зроблено опитування директорів підприємств - контрагентів позивача.

Судом встановлено, що в акті перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р. податковий орган вказує як на підставу для порушення ТОВ "ХоДоС" порядку формування податкового кредиту з ТОВ "Контелл" та з ТОВ "Соф-Тек", відсутність документів щодо транспортування ТМЦ.

Представник позивача на підтвердження переміщення ТМЦ по договорах з ТОВ "Контелл" та з ТОВ "Соф-Тек" надав подорожні листи службового легкового автомобіля.

Крім того, з акту перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р. вбачається, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат з ТОВ "Соф-Тек", слугував висновок акту перевірки Харківської об'єднаної податкової інспекції від 02.08.2011 р. № 1602/180/37431398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Соф-Тек"» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період 30.12.2010 р. по 31.03.2011 р. та податку на додану вартість за період з 14.03.2011 р. по 31.05.2011 р., яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Соф-Тек" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У зв'язку з викладеним, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, а тому податковий кредит за вказаними господарськими операціями позивачем було сформовано правомірно.

В акті перевірки вказано, що ТОВ "ХоДоС" віднесено та враховано до складу витрат в податковому обліку - витрат на придбання товарно матеріальних цінностей, з урахуванням п.п.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, отриманих від ТОВ "Соф - Тек", в ІІІ кварталі 2011 року в сумі 66200,0 грн. Податковим органом вказано, що перевіркою неможливо довести дійсне використання товарно - матеріальних цінностей в фінансово-господарській діяльності ТОВ "ХоДоС" у загальній сумі 66200,0 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 66200,0 грн.

Суд звертає увагу на те, що в висновках акту вказано про порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 15226,0 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року у сумі 15226,0 грн., при цьому податковим повідомленням - рішенням збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14237,0 грн.

З акту перевірки та пояснень представника податкового органу не можливо встановити у зв'язку з чим різняться суми заниження податку на прибуток.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів та послуг у ТОВ "Соф-Тек" вірно віднесено до валових витрат позивача.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №2753/2305/32565796 від 13.07.2012 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0006272305 та № 0006282305 від 01.08.2012 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0006272305, № 0006282305 від 01.08.2012 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" (код ЄДРПОУ 32565796) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2146.0 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 березня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко