Рішення

від 28.02.2013 по справі 5011-8/14583-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14583-2012 28.02.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіс Вері"

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 60855,77 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Гулевич В.Г. (дов. №306 від 10.05.2012),

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АЕС Київобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіс Вері" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 60855,77 грн.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 19.10.2012 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.11.2012 року.

02.11.2012 у зв'язку із нез'явленням сторін до судового засідання, суд відклав розгляд справи на 22.11.2012, про що виніс ухвалу.

Під час судового засідання 22.11.2012 представник позивача надав до суду додаткові пояснення.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 22.11.2012 розгляд справи відкладений на 13.12.2012 у зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання.

Під час судового засідання 13.12.2012 судом оголошено перерву для надання додаткових доказів у справі до 26.12.2012 року.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 5011-8/14583-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 26.12.2012 справу № 5011-8/14583-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 17.01.2013 року.

Разом з тим, через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 26.12.2012 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на вимогу ухвали суду (а. с. 89-96).

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/14583-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/14583-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 17.01.2013 року.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2013 розгляд справи відкладено на 28.02.2013 р.

У судове засідання 28.02.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання не був повідомлений належним чином (а.с. 112).

За таких обставин, справа розглядається згідно зі статтею 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2005 між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Легіс Вері» (споживач) укладено договір № 220028530 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Відповідно до пп. 2.3.3. та 2.3.4 Договору, оплата послуг проводиться відповідачем згідно Додатку 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» (а. с. 15, 16) та Додатку 6 «Порядок зняття показів засобів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку» в розрахунковий період встановлений відповідачу з 15 числа календарного місяця до 14 числа наступного місяця (а. с. 15).

Згідно з пп. 2.1 Додатку № 4 до Договору, порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансового платежу на поточне споживання розрахункового періоду у розмірі 100% від договірного обсягу, який повинен бути оплачений до дати початку розрахункового періоду.

Відповідач зобов'язався знімати покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) станом на 24 год. 00 хв. на дату закінчення розрахункового періоду та протягом 16 годин з моменту зняття показників довести їх значення до позивача (пп. 1, 7 Додатку № 6 до Договору).

Взяті на себе зобов'язання в частині розрахунків відповідач в повному обсязі не виконав, що призвело до виникнення у період з червня по липень 2012 року заборгованості у розмірі 46 588, 52 грн.

11.07.2012 між сторонами укладено договір про розстрочку виконання зобов'язань №7000018554, відповідно до умов якого відповідач гарантував повне погашення заборгованості, що утворилася виходячи з договору про постачання електроенергії № 220028530 від 21.03.2005 року.

Так, підпунктом 2.1.1 вказаного договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний погасити заборгованість у сумі 46 588, 52 грн. відповідно до графіка погашення заборгованості (Додаток 2 до цього Договору).

Однак всупереч вимогам вказаного договору відповідач не виконав свої обов'язки щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Таким чином, станом на жовтень 2012 р. у відповідача перед позивачем вникла заборгованість у загальній сумі 60 855,77 грн., що підтверджується помісячним розрахунком заборгованості та рахунком за активну електроенергію № 9729415670 за вересень 2012 р. (а.с. 20, 24).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

З огляду на положення статті 204 ЦК України, договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися належним чином..

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 265 ГК України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. А згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 з наступними змінами і доповненнями (далі ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і Споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Легіс Вері» не здійснило оплату за спожиту електричну енергію у період з червня по вересень 2012 року включно, тобто не виконала взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 60 855,77 грн.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Легіс Вері» (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 5, код ЄДРПОУ 33442998) на користь Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 23243188) 60 855 (шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 77 копійок заборгованості за спожиту електричну енергію, та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 28.02.2013 року у присутності представника позивача.

Повний текст рішення складено 05.03.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова