Постанова

від 28.02.2013 по справі 5009/186/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5009/186/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу та на постанову у справі господарського суду Господарського суду Запорізької області від 05.09.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року № 5009/186/12 Запорізької області

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атма-Преса" Товариства з обмеженою відповідальністю "Літіс Групп" провизнання банкрутом За участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атма-Преса"- Семченка В.В.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2012 року у справі №5009/186/12 (Суддя - Юлдашев О.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літіс Групп" - ліквідовано.

Провадження у справі припинено.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, ухвалено вважати погашеними.

Зобов'язано ліквідатора передати до архівних організацій фінансово-господарські документи підприємства-банкрута для їх подальшого зберігання згідно із законодавством.

Зобов'язано Державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про припинення підприємницької діяльності - банкрута ТОВ "Літіс Групп" заповнити реєстраційну картку про держану реєстрацію припинення підприємницької діяльності банкрута ТОВ "Літіс Групп", внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності банкрута та в той самий день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності для зняття ТОВ "Літіс Групп" з обліку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року (колегія суддів: Богатир К.В.; Склярук О.І..; Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.09.2012 року у справі №5009/186/12 залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.09.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі №5009/186/12 про банкрутство залишено без змін.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить наведені процесуальні акти попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції на стадію порушення провадження, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2012 року за заявою ТОВ "Атма-Преса" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Літіс Групп", як відсутнього за місцезнаходженням боржника, на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою від 26.01.2012 року господарським судом визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Атма-Преса".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2012 року у справі №5009/186/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Літіс Групп", ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Літіс Групп", припинено провадження у справі №5009/186/12.

Постановою від 07.05.2012 року Донецький апеляційний господарський суд скасував ухвалу від 22.03.2012 року про ліквідацію банкрута та направив справу №5009/186/12 на стадію ліквідаційної процедури.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Літіс Групп" суд першої інстанції виходив з того, що за період ліквідаційної процедури до ліквідатора з майновими (грошовими) вимогами до банкрута не заявився жоден кредитор, ліквідатором до реєстру вимог кредиторів було внесено лише вимоги ініціюючого кредитора у сумі 15 389, 70 грн., які залишились не погашеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства-банкрута.

Врахувавши те, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність ліквідації банкрута та припинення провадження у справі.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд встановив, що безспірність грошових вимог ТОВ "Атма-Преса" підтверджена простим векселем серія АА № 2130315 від 13.12.2011 року на суму 15 389,70грн., протестом про неоплату векселя №1946 від 16.12.2011 року, виконавчим написом нотаріуса №1947 від 16.12.2011р., постановою від 26.12.2011 року Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції, якою повернуто виконавчий документ - виконавчий напис № 1947 від 16.12.2011 року у зв'язку з відсутністю за вказаною у виконавчому документі адресою боржника та майна, що йому належить.

Суд другої інстанції встановив, що у доданому ініціюючим кредитором до матеріалів справи Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.01.2012 року №13711489, міститься запис про те, що юридична особа ТОВ "Літіс Групп" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.30 т.1), крім того, 12.01.2012 року зареєстроване рішення засновників про припинення підприємницької діяльності.

Підставами для направлення апеляційним судом 07.05.2012 року справи про банкрутство на стадію ліквідаційної процедури було неповідомлення потенційних кредиторів за попереднім місцезнаходженням банкрута в м. Дніпропетровську, не направлення ліквідатором на юридичну адресу боржника письмової вимоги до керівника ТОВ "Літіс Групп" або голови ліквідаційної комісії про передачу можливих активів, документів та печаток підприємства.

Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що ліквідатором було надано звіт про результати ліквідаційної процедури до якого додано докази повідомлення потенційних кредиторів (державні контролюючі органи) в м. Дніпропетровську та отримано відповіді про відсутність заборгованості ТОВ "Літіс Групп" перед ними.

Також у Дніпропетровському міжміському БТІ з'ясовано відсутність майна у банкрута та надані докази направлення письмових запитів до засновника боржника.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів другої інстанції дійшла до висновків про те, що господарським судом Запорізької області правомірно затверджено звіт, ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу ТОВ "Літіс Групп" та припинено провадження у цій справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України такі висновки попередніх судових інстанцій не підтримує, вважає винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, висновки якої підтримано судом другої інстанції, передчасними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ ТОВ "Літіс Групп" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно ст. 32 Закону про банкрутство, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При встановленні факту відсутності боржника ТОВ "Літіс Групп" за його місцезнаходженням, суди керувались Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 12.01.2012 року №13711489.

Із наданого Витягу вбачається, що місцезнаходженням боржника є м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Українська, 143.

У даному Витязі міститься запис про те, що юридична особа ТОВ "Літіс Групп" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, крім того, 12.01.2012 року зареєстроване рішення засновників про припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо знаходження юридичної особи в стані припинення має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними.

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі запису про те, що юридична особа перебуває у стані припинення не може вважатись доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, апеляційний господарський суд, у даному випадку, переглядаючи ухвалу підсумкового засідання у справі про банкрутство, в порушення ст. 43, 101, 103 ГПК України, на наведені обставини уваги не звернув, не встановив чи було перевірено судом першої інстанції обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури, а за відсутності такої перевірки, чи надано таким обставинам відповідну оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Статтею 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року у справі №5009/186/12 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року у справі №5009/186/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук