Рішення

від 25.02.2013 по справі 5011-51/17032-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/17032-2012 25.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»

про стягнення 1 425 637, 45 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Арабаджийський Є.Г., Шило С.М., Мельниченко К.П.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Денисова А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» про стягнення солідарно 1 342 811, 54 грн. - основного боргу, 69 640, 58 грн. - штрафу, 3 767, 24 грн. - трьох процентів річних та 9 418, 09 грн. - облікової ставки Національного банку України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що за договором новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» зобов'язалось сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 1 392 811, 54 грн. у разі відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» у поверненні позики на вказану суму або неодержання позивачем відповіді на його претензію.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/17032-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. суддею Івченко А.М. справу № 5011-51/17032-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. справу № 5011-51/17032-2012 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду, у зв'язку з виходом з відпустки.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідачів процентів на рівні облікової ставки Національного банку України на суму 9 418, 09 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення такої дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

З огляду на те, що позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України на суму 9 418, 09 грн.; відмова від позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважним представником; позивачу відомі наслідки відмови від позову; за висновком суду, відмова від позовних вимог в цій частині не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» від позову в частині стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України на суму 9 418, 09 грн., у зв'язку з чим припиняє провадження у справі № 5011-51/17032-2012 в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Представник відповідача 3 в усному порядку проти позову заперечив, однак письмовий відзив на позовну заяву з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог, не надав.

Решта учасників провадження у даній справі на виклик суду не з'явились.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачам на вказані в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13 та 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А та отримані повноважними представниками, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів 1 та 2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» (субсидіарний боржник) укладено договір новації боргу у позикове зобов'язання, за умовами якого сторони змінили борг у сумі 1 392 811, 54 грн., що виник внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» перед позивачем зобов'язань за договорами про виготовлення та поставку товару № 760 від 14.12.2009 р., № 817 від 16.03.2010 р., № 858а від 18.06.2010 р., № 1012-Мот від 29.04.2011 р. позиковим зобов'язанням в сумі 1 392 811, 54 грн., яку Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» зобов??язані повернути позивачу у строк і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3. договору на стороні боржника виступають два солідарних боржника - відповідач 1 та відповідач 2, які зобов'язані виконати, а позивач - має право вимагати виконання частково або повністю з обох або з будь-кого з них окремо, а з субсидіарного боржника позивач має право вимагати виконання цього договору повністю, включаючи сплату неустойок і збитків, лише у випадку відмови від виконання цього договору (або неодержання в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу) відповідачем 1 та відповідачем 2.

Пунктом 4 договору встановлено, що 250 000, 00 грн. відповідач 1 та відповідач 2 мають повернути до 30.09.2012 р., 500 000, 00 грн. - до 15.10.2012 р., 642 811, 54 грн. - до 31.10.2012 р.

08.10.2012 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» з претензіями № 34 та № 35 від 08.10.2012 р. про сплату суми позики у розмірі 250 000, 00 грн., яка підлягала поверненню у строк до 30.09.2012 р., та 12 500, 00 грн. - штрафу протягом семи днів з моменту отримання претензії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» неналежним чином виконують зобов'язання за договором новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р. щодо повернення суми позики, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 1 342 811, 54 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р. у судовому порядку не оспорений.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як встановлено судом, 18.10.2012 р. та 13.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» перерахувало на рахунок Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» грошові кошти у розмірі 30 000, 00 грн. та 20 000, 00 грн. відповідно, за договором новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» не надано суду доказів повернення суми позики у розмірі та у строк, встановлені договором новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договору новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р. в частині повернення суми позики.

За приписами ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно з умовами договору новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» є солідарними боржниками перед Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської».

При цьому, умовами договору передбачено, що у разі відмови відповідачів 1 та 2 від виконання договору, позивач має право вимагати його виконання від Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт».

Тобто, зі змісту вищевказаного договору випливає, що у разі порушення відповідачами 1 та 2 зобов'язань за договором новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р., відповідач 3 також набуває статусу солідарного боржника та, відповідно, зобов'язаний перерахувати позивачу грошові кошти, визначені вказаним договором.

Крім того, договором передбачено сплату штрафу за прострочення сплати суми позики у розмірі від 5 % від простроченої суми.

Тож, враховуючи прострочення виконання відповідачами зобов'язань щодо повернення позики, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 5 % від простроченої суми, що становить 69 640, 58 грн.

В той же час, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження повернення позики Публічному акціонерному товариству «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що відповідачі є солідарними боржниками перед Публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» за договором новації боргу у позикове зобов'язання від 05.09.2012 р., а відтак - вимоги позивача про стягнення солідарно із Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» заборгованості за позиковим зобов'язанням у розмірі 1 342 811, 54 грн. та 69 640, 58 грн. - штрафу за прострочення виконання зобов'язань визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних від простроченої суми, що становить 3 767, 24 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до умов договору 250 000, 00 грн. відповідач 1 та відповідач 2 мають повернути до 30.09.2012 р., 500 000, 00 грн. - до 15.10.2012 р., 642 811, 54 грн. - до 31.10.2012 р.

За таких обставин, враховуючи прострочення відповідачами 1 та 2 виконання грошового зобов'язання щодо повернення позики, з огляду на те, зо відповідач 3 є солідарним боржником по відношенню до позивача,суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми солідарно.

Розмір 3 % річних за період з 01.10.2012 р. до 23.11.2012 р. заявлений до стягнення позивачем з урахуванням часткових проплат не перевищує розрахунок суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами, а відтак - підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» в частині стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України на суму 9 418, 09 грн.

2. Припинити провадження у справі № 5011-51/17032-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» в частині стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України на суму 9 418, 09 грн.

3. Позов Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» задовольнити.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22924957), Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 1-а, оф. 5, код ЄДРПОУ 35333433) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 30859744), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 05523398) заборгованість у розмірі 1 342 811, 54 (один мільйон триста сорок дві тисячі вісімсот одинадцять грн. 54 коп.) грн. 69 640, 58 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот сорок грн. 58) грн. - штрафу, 3 767, 24 (три тисячі сімсот шістдесят сім грн. 24 коп.) грн. - 3 % річних та 28 512, 75 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дванадцять грн. 75 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.