Рішення

від 04.03.2013 по справі 919/174/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року справа № 919/174/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння"

(вул. Фадєєва, б.1-Б, кв.23, м. Севастополь, 99057)

про стягнення 74 918,48 грн,

за участю представників сторін:

прокурора - Почка А.А., посвідчення №005826 від 25.09.2012;

позивача - Бекетова Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012;

відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" про стягнення 74 918,48 грн, з яких: 15 648,32 грн - основна сума боргу, 816,98 грн - пеня, 1 827,34 грн - 30% річних, 56 625,84 грн - штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 610, 625, 651, 653 Цивільного кодексу України та положення статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №7-10 від 09.11.2011.

Ухвалою від 01.02.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 01.02.2013 та 14.02.2013 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресою: вул. Фадєєва, б.1-Б, кв.23, м. Севастополь, 99057.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" є: вул. Фадєєва, б.1-Б, кв. 23, м. Севастополь, 99057 (арк. с. 32).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Прокурору та позивачу в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з преамбулою Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Недотримання фізичними або юридичними особами положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері орендних відносин, порушує основи державної політики у сфері ефективного використання комунальною власністю.

Пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя.

09.11.2011 між територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" (далі - орендар) укладено договір №7-10 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар - приймає в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвалу (з № ІІ-1 по № ІІ-5) загальною площею 114,80 кв. м, розташованих у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Мічуріна, 3, які знаходяться на балансі Комунального підприємства Ремонтно - експлуатаційне підприємство №17 (надалі - об'єкт оренди), вартість яких складає, згідно незалежної оцінки, станом на 31 березня 2009 року - 210 200,00 грн. Приміщення, що орендується, буде використовуватися для розміщення офісу.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу, зареєстровано в Реєстрі за № 289.

Актом прийому-передачи від 09.11.2011, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди (арк.с.14).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Згідно з пунктом 3.2 Договору з листопада 2011 року орендна плата складає 1 572, 94 грн за місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Згідно з пунктом 3.4 Договору сторони зобов'язані переглянути розмір орендної плати протягом 90 календарних днів на вимогу однієї зі сторін у разі зміни цін та тарифів, а також в інших випадках, які передбачені законодавчими актами України.

Пункт 4.4.3 Договору визначає обов'язок орендара своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані із використанням об'єкту оренди, у тому числі оплату послуг.

Відповідно до 7.1 договору цей договір діє з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і до 20.01.2015.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.01.2013 і стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74 918,48 грн, з яких: 15 648,32 грн - орендна плата, 816,98 грн - пеня, 1 827,34 грн - 30% річних, 56 625,84 грн - штраф.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсприяння" заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2012 по 31.01.2013 в розмірі 15 648,32 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 816,98 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього Договору, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє на період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 816,98 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 1827,34 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 8.6 Договору передбачає, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця зверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 1827,34 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 56 625,84 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що розмір штрафу, заявлений прокурором, значно перевищує розмір основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до розміру орендної плати за місяць, який складає 1572, 94 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 865,58 грн, з яких: 15 648,32 грн - основна заборгованість, 1827,34 грн - 30% річних, 816,98 грн - пеня, 1572,94 грн - штраф.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, при визначені розміру судового збору, що підлягає стягненню в доход бюджету, судом також враховано положення абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, яким визначено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсприяння» (вул. Фадєєва, 1-Б, кв. 23, м. Севастополь, 99057, код ЄДРПОУ 32213255, р/р 26005575389001 у СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) 19 865,58 грн, з яких: 15 648,32 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.01.2013, 1827,34 грн - 30% річних, 816,98 грн - пеня, 1572,94 грн - штраф.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсприяння» (вул. Фадєєва, 1-Б, кв. 23, м. Севастополь, 99057, код ЄДРПОУ 32213255, р/р 26005575389001 у СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (одержувач: Державний бюджет м. Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 1720,50 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 11.03.2013.

Суддя О.О. Єфременко