Рішення

від 04.03.2013 по справі 6/5007/1449/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" березня 2013 р. Справа № 6/5007/1449/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Медвецький О.П. - довіреність №2/01-13 від 17.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Панавтос" (м. Суми)

до Приватного підприємства "Ірина 2010" (с. Жовтнівка Володарсько-Волинський район Житомирська область)

про стягнення 26249,76 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26249,76 грн. за неналежне виконання договору №01/03-2 про перевезення вантажів в міжнародному та регіональному сполученнях від 30.03.2012р. з урахуванням пені в розмірі 1804,94грн. та 3% річних в сумі 44,82грн. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву від 04.03.2013р., відповідно до якої просить суд п.3 прохальної частини позовної заяви читати в наступній редакції: "стягнути з Приватного підприємства "Ірина 2010" на користь ТОВ "Панавтос" 24000,00грн. вартості суми боргу за надані послуги", а далі за текстом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012р. між Приватним підприємством "Ірина 2010" (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Панавтос" (первізник/позивач) було укладено договір №01/03-2 на перевезення вантажів в міжнародному і регіональному сполученні (а.с.13-16), за умовами якого замовник надає перевізнику вантажі, а перевізник зобов'язується здійснювати внутрішнє чи міжнародне перевезення вантажів (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору перевезення вантажів здійснюється власними вантажними автомобілями перевізника на підставі заявок, які є невід'ємною частиною даного договору. В заявці вказується: найменування, кількість і упаковка вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоотримувача, пункт вантаження і розвантаження, місце митного оформлення, строк і вартість перевезення, а також за згодою сторін інші дані, необхідні для здійснення перевезення, вказуються в заявках.

Перевізник повідомляє замовнику (по телефону чи факсу) про місцезнаходження автомобіля і час його готовності до перевезення. Замовник обробляє отриману інформацію і повідомляє (по телефону чи факсу) перевізнику свої пропозиції. Після погодження пропозиції з перевізником, замовник в порядку, вказаному в п.2.3 договору, направляє перевізнику заявку (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено порядок оформлення і направлення заявки:

2.3.1. Замовник оформляє в 2-х екземплярах заявку, засвідчує її своїм підписом і печаткою і направляє перевізнику.

2.3.2. Після отримання заявки перевізник, при відсутності заперечень вносить в заявку дані про автомобіль (держ.№, авто приц.), водія (П.І.П тел), засвідчує її своїм підписом і печаткою і направляє замовнику.

2.4. 3аявка може бути оформлена сторонами з використанням факсу, з подальшим її оформленням в порядку, вказаному в п.2.3 даного договору.

Одним із обов'язків замовника є своєчасна оплата за перевезення вантажу (п.3.1 договору).

Вартість перевезення вказується в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2 договору оплата вартості перевезення проводиться на підставі наданих перевізником замовнику оригіналів наступних документів: рахунку, товарно-транспортних накладних (СМR, ТТН) з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту наданих послуг, податкової накладної і оригіналу заявки, засвідченої підписом і печаткою перевізника.

Оплата проводиться протягом 2-3 днів, з урахуванням подальшого надання замовнику оригіналів всіх вищезазначених документів, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п.5.5 договору).

Згідно п.6.1 договору №01/03-2 від 30.03.2012р., по закінченню перевезення перевізник направляє замовнику акт наданих послуг (в 2-х примірниках). В акті вказується: найменування сторін, номер і дата договору, номер і дата заявки, маршрут, номера ТТН (СМR), вартість перевезення.

Послуги по перевезенню вважаються фактично наданими з моменту підписання сторонами акту (п.6.2 договору).

Крім того, тими ж сторонами погоджено та підписано заявку-договір на перевезення вантажу від 28/02/12-№1 (сума заявки 12000,00грн.) та заявку-договір на перевезення вантажу від 30/03/12-№1 (сума заявки 12000,00грн.) (а.с.17-18).

На виконання умов договору №01/03-2 від 30.03.2012р. та договорів-заявок від 28.02.2012р., 30.02.2012р. позивач виконав перевезення вантажів на загальну суму 24000,00грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 884840 та № №770906 (відправник - ПАТ "Кондитерська фабрика "Харковчанка", Україна, Харківський район, с. Солоницевка, одержувач - ТОВ "Карне", Російська Федерація, м. Білгород та м. Смоленськ, перевізник - ТОВ "Панавтос"), актами наданих послуг від 02 березня 2012 року № 176 та від 03 квітня 2012 року №248, а також рахунками від 02 березня 2012 року № 176 та від 03 квітня 2012 року № 248 на загальну суму 24000 (двадцять чотири тисячі гривень), податковимти накладними (а.с.19-26).

Згідно умов договору позивачем відповідачу 31.03.2012 року були відправлені поштою : оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної № 884840 та рахунок, складений акт приймання-передачі наданих послуг, податкова накладна, оригінал заявки, з яких вбачається також отримання відповідачем вищезазначених рахунків (копія квитанції про надіслання оригіналів товарно-транспортних накладних, акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку відповідачеві від 31.03.2012 року додається).

Також після виконання другого перевезення 19.04.2012 року Відповідачу були відправлені поштою : оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної № 770906 та рахунок, складений акт приймання-передачі наданих послуг, податкова накладна, оригінал заявки, з яких вбачається також отримання відповідачем вищезазначених рахунків (копія квитанції про надіслання документів від 19.04.2012 року додається).

Позивач вказує, що надані ним транспортні послуги відповідачем не були оплачені. Претензія позивача з вимогою оплатити борг за надані послуги з перевезення вантажів від 06.09.2012р. залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 24000,00грн. боргу, 1804,94грн. - пені та 444,82грн. - 3% річних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею174 Господарського кодексу України, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач на виконання заявок №1 від 28.02.2012р. та від 30.03.2012р. здійснив перевезення вантажу за маршрутом Україна-Росія, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (а.с.19-20).

На виконання п.2.3 договору 04.04.2012р. позивачем було направлено на адресу відповідача оригінал заявки №1 від 28.02.2012р., 24.04.2012р. оригінал заявки №1 від 30.03.2012р., що підтверджується витягом з реєстру поштових відправлень укрпошти (а.с.72).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Як вбачається з п. 5.5 договору та заявки №1 від 30.03.2012р. сторони погодили, що оплата проводиться протягом 2-3 днів, з урахуванням подальшого надання замовнику оригіналів всіх документів (п.5.2 договору).

Оплата на підставі заявки №1 від 28.02.2012р. мала здійснитись після 7 днів з дня пред'явлення претензії, оскільки дана заявка передувала укладенню договору №01/03-2 від 30.03.2012р.

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за заявкою №1 від 30.03.2012р. з 27.04.2012р. (24.04.2012р. дата направлення оригіналу заявки+3 дні), за заявкою №1 від 28.02.2012р. - з 14.09.2012р. (7 днів з дня пред'явлення претензії).

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені ст.530 ЦК України та договором на перевезення вантажів у міжнародному і регіональному сполученні №01/03-2 від 30.03.2012р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на перевезення вантажів у міжнародному і регіональному сполученні №01/03-2 від 30.03.2012р., а також положення ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 24000,00грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1804,94 грн. та 3% річних в сумі 444,82 грн. за період з 06.04.2012р. по 26.11.2012р.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних (а.с.65), зважаючи на встановлені судом обставини по справі стосовно періоду нарахування штрафних санкцій, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 283,28грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 72,78грн. з а період з 14.09.2012р. по 26.11.2012р. на суму заборгованості 12000,00грн. (по заявці від 28.02.2012р);

- в сумі 210,50грн. за період з 27.04.2012р. за період з 22.11.2012р. по 26.11.2012р. на суму заборгованості 12000,00грн. (по заявці від 30.03.2012р.).

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 161,54грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 Договору про перевезення вантажів в міжнародному та регіональному сполучені від 30 березня 2012 р. № 01/03-2, у разі порушення терміну оплати Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, обґрунтованим періодом для нарахування пені суд вважає період з 27.04.2012р. (3 дні після направлення оригіналу заявки від 30.03.2012р.) по 24.10.2012р. (кінцева дата, визначена позивачем з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України).

Зважаючи на встановлені обставини справи та на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 885,25грн. за період з 27.04.2012р. по 24.10.2012р. на суму заборгованості 12000,00грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 17,22грн., нарахованої позивачем по заявці від 30.03.2012р. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Вимога про стягнення пені в розмірі 902,47грн., що нараховувалась позивачем по заявці від 28.02.2012р., є необгрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на те, що заявка підписувалась сторонами до укладення договору від 30.03.2012р., а не на його виконання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24000,00грн. - основного боргу, 885,25грн. - пені та 283,28грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ірина 2010" (12122, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с. Жовтнівка, вул. Гамарника, 28, код 36899232)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Панавтос" (40030, м.Суми, вул. Пролетарська, 31, код 35068188) - 25168,53грн., з яких: 24000,00грн. - основний борг, 885,25грн. - пеня, 283,28грн. - 3% річних, а також 1545,12грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11 березня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)