Ухвала

від 27.02.2013 по справі 6-44995св12

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

27 лютого 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П. Суддів:Дем'яносова М.В.,Касьяна О.П., Кафідової О.В.,Коротуна В.М. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Аграрний дім», третя особа - відділ Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Аграрний дім» на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Аграрний дім» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15 січня 2005 року між нею та публічним акціонерним товариством «Аграрний дім» (далі - ПАТ «Аграрний дім») був укладений договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності. За умовами вказаного договору позивач надала, а ПАТ «Аграрний дім» прийняло в строкове платне користування спірну земельну ділянку площею 7,1485 га. Після закінчення дії вказаного договору оренди відповідач відмовився повертати позивачу її земельну ділянку, посилаючись на те, що 15 липня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди б/н від 15 січня 2005 року, відповідно до якої строк дії основного договору визначено у 10 (десять) років.

Посилаючись на те, що додаткову угоду позивач не підписувала і не уповноважувала інших осіб вчиняти такі дії від її імені, ОСОБА_6 просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 15 липня 2009 року та зобов'язати ПАТ «Аграрний дім» повернути зазначену земельну ділянку у володіння позивача.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року, позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 15 липня 2009 року до договору оренди земельної ділянки без номера від 15 січня 2005 року, укладену між ОСОБА_6 та ПАТ «Аграрний дім».

Зобов'язано ПАТ «Аграрний дім» повернути ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 7,1485 га, що знаходиться на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області, кадастровий номер 2321882500:02:015:0011.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 15 січня 2005 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Аграрний дім» був укладений договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності. За умовами вказаного договору ОСОБА_6 надала, а ПАТ «Аграрний дім» прийняло в строкове платне користування спірну земельну ділянку площею 7,1485 га.

Відповідно до заяви від 25 серпня 2011 року ОСОБА_6 просила ПАТ «Аграрний дім» повернути їй спірну земельну ділянку, у зв'язку із небажанням продовжувати договір оренди від 15 січня 2005 року, термін дії якого закінчився.

Матеріали справи містять копію додаткової угоди від 15 липня 2009 року до договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2005 року, відповідно до якої строк дії основного договору визначено у 10 (десять) років і укладення якої оскаржується позивачкою.

Відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 16 листопада 2011 року підпис від імені ОСОБА_6 у додатковій угоді від 15 липня 2009 року до договору оренди від 15 січня 2005 року виконано не ОСОБА_6, а іншою особою.

Визнаючи недійсною додаткову угоду від 15 липня 2009 року та зобов'язуючи ПАТ «Аграрний дім» повернути спірну земельну ділянку позивачу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 не підписувала додаткової угоди від 15 липня 2009 року, а тому відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України позов підлягає задоволенню.

До таких висновків суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Аграрний дім» відносно того, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи, що призвело до неправильного вирішення спору, не заслуговують на увагу, оскільки при розгляді справи у суді апеляційної інстанції відповідач не заявляв клопотання про проведення вказаної експертизи, хоча мав таке право на підставі частини 2 статті 303 ЦПК України.

Також, не можна погодитись із доводами касаційної скарги ПАТ «Аграрний дім» відносно того, що висновок спеціаліста від 16 листопада 2011 року не є належним доказом у справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із частиною 1 статті 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Врахувавши вказані вимоги процесуального законодавства, суди правильно оцінили висновок спеціаліста від 16 листопада 2011 року як належний та допустимий доказ у справі і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції по їх оцінці.

Відповідно до ч.1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Аграрний дім» відхилити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.П. Штелик Судді:М.В. Дем'яносов О.П. Касьян О.В. Кафідова В.М. Коротун