Рішення

від 04.07.2006 по справі 10/96-2115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/96-2115

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р.Справа № 10/96-2115

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Півторака М.Є.             

Розглянув справу  

За позовом: Закритого акціонерного товариства "Агробуд", м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18.       

До відповідача 1: Колективного підприємства "Тернопільський райагробуд", смт. Великі Бірки, вул. Дичківська, 1 Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідача 2 : Приватного малого підприємства "Вік", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 4.

Третьої сторони:  Державна виконавча служба Тернопільського району, м. Тернопіль, вул. Нечая, 27.  

     За участю представників :

Позивача : Кукурузи В.А. –голови спостережної ради ЗАТ «Агробуд»–довіреність № 170 від 01.06.2006 року.

Відповідача 1: Козловської Г.М. –представника , довіреність від 20.03.2006 року.

Відповідача 2: Вдовиченко Н.Ф. –представника , довіреність від 29.05.2006 року.

Третьої сторони: не прибув.

        В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні  права та обов'язки, встановлені статтею 20,22 Господарського процесуального Кодексу України .

За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

       Суть справи :

      До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовом Закрите акціонерне товариство “ Агробуд “ м. Тернопіль до Колективного підприємства “ Тернопільський райагробуд “ смт. Великі Бірки Тернопільського району , третьої особи –Державної виконавчої служби Тернопільського району м. Тернопіль району Тернопільської області про витребування майна М.Ходачківського цегельного заводу, який належить КП “ Тернопільський райагробуд “  , з чужого незаконного володіння ПМП “ Вік “ ; провадження у справі № 13/133-1788 про вилучення майна М. Ходачківського цегельного заводу з акту опису і звільнення майна з - під арешту призупинити до прийняття рішення з даного питання ; судові витрати покласти на відповідача .

      В обґрунтування позовних вимог посилається на рішення господарського суду Тернопільської області по справі № 7/203-1976 від 15.08.2003 року про стягнення з Тернопільського райагробуду боргу в сумі 45000 грн. ; постановою про арешт майна М. Ходачківського цегельного заводу та оголошення заборони на його відчуження ; рішення господарського суду у справі № 3/244-2980 від 05.12.2005 року , яким визнано недійсним договір купівлі-продажу М. Ходачківського цегельного заводу , укладеного між Тернопільським райагробудом і ПМП “ Вік “ м. Тернопіль . Вважає , що відповідачі у справі –КП “ Тернопільський райагробуд “ і ПМП “ Вік “ на час подачі позову до суду не провели реституцію майна , чим створюють перешкоду Державній виконавчій службі Тернопільського району вчиняти виконавче провадження .

      У відзиві на позов та в судовому засіданні відповідач 1 –Колективне підприємство “ Тернопільський райагробуд “ смт. В. Бірки вважає даний позов безпідставним та таким , що не підлягає до задоволення . Стверджує , що згідно ст. 387 Цивільного Кодексу України право на витребування майна з чужого незаконного володіння має власник або титульний володілець . ЗАТ “ Агробуд “ не навів жодних доказів щодо його володіння , користування і розпорядження вище згаданим майном . В позові просить відмовити .

    У відзиві на позов за № 60 від 05 червня 2006 року ПМП “ Вік “ м. Тернопіль заперечує заявлені вимоги повністю і вважає їх необґрунтованими та такими , що не підлягають до задоволення .       Стверджує , що відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним ., а тому позивачем по справі може бути власник майна або титульний володілець  . Позивач по справі –ЗАТ “ Агробуд “ не є власником майна і він немає права вимоги та не може бути позивачем по даному спорі в суді . Таким позивачем може бути лише Тернопільський райагробуд . Просить провадження у справі припинити в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України , у зв'язку з відсутністю спірного матеріального право відношення між сторонами .

       В судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 годин 04 липня 2006 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України для надання можливості сторонам надати додаткові докази в підтвердження позовних вимог та на їх заперечення .

     Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю .

         Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення представника позивача , відповідачів , дослідивши представлені документи , суд встановив наступне :

   Згідно статті 1 ГПК України підприємства , установи , організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів .

 Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами , зокрема , підприємств і організацій , які звертаються до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів .

   За змістом положень вказаних норм , правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені , зокрема , юридичні особи , а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб , права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються .

    Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації , що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу .

   Позивач по справі - Закрите акціонерне товариство “ Агробуд “ , місцезнаходження якого м. Тернопіль вул. Крушельницької 18, є юридичною особою , що зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до Єдиного Державного реєстру  , ідентифікаційний код 31276906 , що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області № 07-17 від 01.06.2006 року ,  а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і інтересів .

    Предметом позову є витребування майна М. Ходачківського  цегельного заводу  з чужого незаконного володіння .

    В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на вимоги статті 387 Цивільного Кодексу України . Дана стаття передбачає , що власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно , без відповідної правової підстави заволоділа ним .

     Отже , зазначена стаття ЦК України надає право витребування майна з чужого незаконного володіння лише власнику майна .

   Позивач по справі ЗАТ “ Агробуд “ м. Тернопіль   є суб'єктом права колективної власності  .

Стаття 21 Закону України “ Про власність “ визначає підстави виникнення права колективної власності , до яких відносяться  : добровільне об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передача державних підприємств в оренду; викуп колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

     Як  зазначив у позовній заяві ЗАТ “ Агробуд “ , між ним та КП “ Тернопільський райагробуд “ існували певні господарські відносини , внаслідок невиконання зобов'язань по яких у КП  утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 45000 грн.

  Господарський суд Тернопільської області  розглянувши спір між ЗАТ “ Агробуд “ та КП “ Тернопільський райагробуд “ у справі № 7/203-1976 від 15.08.2003 року рішенням стягнув з Тернопільського райагробуду на користь ЗАТ “ Агробуд “ борг в сумі 45000 грн. та видав наказ на його виконання .

      Отже , рішенням господарського суду від 15.08.2003 року , яке набрало законної сили , підтверджено , що відповідач по справі –КП “ Тернопільський райагробуд “ на час розгляду справи мав заборгованість перед позивачем  ЗАТ “ Агробуд “ м. Тернопіль в сумі 45000 грн.

      Відповідно до статті 2 Закону України “ Про виконавче провадження “ примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу . Інші органи , організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках , передбачених цим Законом , у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця .

  Цим же Законом визначено повноваження  Державного виконавця  яким , зокрема , його зобов'язано вживати заходів примусового виконання рішень , встановлених цим Законом , неупереджено , своєчасно , повно вчиняти виконавчі дії ( ч. перша статті 5 Закону ) .

    Під час розгляду справи № 3/224-2980 господарський суд досліджував здійснення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду по справі № 7/203-1976 .

   Зокрема , у мотивувальній частині рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12. 2005 року у справі № 3/244-2980  було зазначено , що 16.09.2003 року ЗАТ “ Агробуд “ направив державній виконавчій службі рішення та наказ господарського суду по справі № 7/203-1976 від 08.09.2003 року про стягнення з Тернопільського райагробуду в користь ЗАТ “ Агробуд “ 45000 грн. боргу , 450 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг .

   18.09.2003 року державна виконавча служба винесла постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Тернопільської області по справі № 7/203-1976 та постанову про арешт коштів боржника і листом № 14541 від 18.09.2003 року вказані постанови направлено Тернопільському райагробуду та ЗАТ “ Агробуд “ .

    25.11.2003 року Державною виконавчою службою прийнято постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження , а саме : цегельного заводу , який розташований в с. М. Ходаків Тернопільського району .

   Отже ,в силу приписів Закону України “ Про виконавче провадження “ , на виконання рішення господарського суду по справі № 7/203-1976 державна виконавча служба Тернопільського району відкрила виконавче провадження та наклала арешт на майно М. Ходачківського цегельного заводу Тернопільського райагробуду і оголосила заборону на його відчуження .

   12 грудня 2003 року між Тернопільським райагробудом в особі голови ради Без коровайного Г. З. , діючого на підставі статуту та приватним малим підприємством “ Вік “ м. Тернопіль в особі директора Козацького  В.В. було укладено Договір купівлі-продажу  , згідно умов якого Продавець зобов'язувався передати Покупцю у власність комплекс не житлових приміщень , будівель та споруд , які розташовані в с. М. Ходаків Тернопільського району по вул. В.Великого 2 загальною площею 3309,3 кв. м.

  Як зазначено у п. 1.2. Договору будівлі та споруди належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності виданого М. Ходачківською сільською радою 11.12.2003 року на підставі рішення виконкому № 61 від 27.11.2003 року та зареєстрованого в БТІ загальна площа 3309,3 кв. м.

   На виконання даного договору продавець-Тернопільський райагробуд передав , а покупець- ПМП “ Вік “  прийняв цегельний завод загальною площею 3309,3 кв. м. та загальною вартістю 145000 грн. з ПДВ , що знаходиться за адресою с. Малий Ходачків вул. В. Великого 2 Тернопільського району .

   Правомірність укладання договору купівлі-продажу майна М. Ходачківського цегельного заводу вже було предметом судового розгляду .

 Так , Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 3/244-2980 від 15 грудня 2005 року задоволено позов та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року , укладеного між Тернопільським райагробудом смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області та приватним малим підприємством “ Вік “ м. Тернопіль вул. Львівська 3/49 з моменту його укладення як такий , що заключний всупереч чинного законодавства .

    Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року рішення господарського суду від 15.12.2005 року у справі № 3/244-2980 змінено :

-доповнено п. 2 резолютивної частини словами : провадження у справі в частині визнання недійсним реєстраційного посвідчення на право власності на всі споруди цегельного заводу по вул. Володимира Великого в селі Малий Ходаків Тернопільського району тернопільської області , виданого Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації Приватному малому підприємству “ ВІК “ 17.12.2003 року , реєстраційний № 94 , припинити. В решті рішення місцевого суду залишити без змін .

  На час розгляду позову в суді  цілі будівлі і споруди цегельного заводу № 2 по вул. В. Великого в селі М. Ходаків Тернопільського району зареєстровані за приватним малим підприємством “ ВІК “ на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу укладеного між Тернопільським райагробудом і приватним малим підприємством “ ВІК “ 12.12.2003 року , що підтверджується реєстраційним посвідченням , виданим Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації .

   У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У поданій до суду позовній заяві Закрите акціонерне товариство “ Агробуд “ м. Тернопіль визначило спосіб захисту свого права як  витребування майна М. Ходачківського цегельного заводу , який належить КП “ Тернопільському райагробуду “ з чужого незаконного володіння ПМП “ Вік “ м. Тернопіль .

     Із представлених сторонами та досліджених у судових засіданнях документів , зокрема , Акту опису й арешту майна ,  Договору купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року ;  Вироку Тернопільського міськрайонного суду від 13.08.2004 року  вбачається , що власником майна М. Ходачківського цегельного заводу є Колективне підприємство “ Тернопільський райагробуд “ .  Позивач по справі - ЗАТ “ Агробуд “ м. Тернопіль  у встановленому законом порядку не набув права власності на зазначене майно , а тому в нього відсутні правові підстави заявляти вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння М. Ходачківського цегельного заводу.

Крім того ,  згідно чинного законодавства України ЗАТ “ Агробуд “ м. Тернопіль  не наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом в інтересах інших юридичних осіб .

     З огляду на наведене позов не підлягає до задоволення , оскільки заявлений безпідставно .

     Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  згідно вимог  статей 44,49 ГПК України та  Декрету Кабінету Міністрів України № 7/93 “ Про державне мито “  покладаються на позивача  .

       На підставі наведеного , керуючись статтями 43,49,82,84 Господарського процесуального Кодексу України , статтею 20 Господарського Кодексу України , ст.. 15 ЦК України статтями 49,50 Закону України “ Про власність “ господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.В позові відмовити .

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня його підписання.

     На рішення господарського суду , яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області.

3.Рішення підписане 10 липня 2006 року .

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак