Рішення

від 28.02.2013 по справі 911/363/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 911/363/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» до Приватного акціонерного товариства «Центросталь-Домсталь» про стягнення 23 467, 11 грн. за участю представників:

позивача:Масляннікова Т.Д. відповідача:не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 23 467, 11 грн. заборгованості за договором № 44 від 11.10.2012 р., з яких: 21 032, 00 грн. - основного боргу, 276, 59 грн. - пені, 2 103, 20 грн. - штрафу та 55, 32 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.02.2013 р.

14.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 14.02.2013 р. (вх. № 2794 від 14.02.2013 р.) про приєднання до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 28.02.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 28.02.2013 р. представник позивача надав суду доповнення (уточнення) до позовної заяви про зменшення обсягу позовних вимог б/н від 28.02.2013 р., у яких зазначає, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було сплачено суму основного боргу, а тому позивач зменшує розмір позовних вимог у частині суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 2 435, 11 грн., з яких: 276, 59 грн. - пені, 2 103, 20 грн. - штрафу, 55, 32 грн. - 3 % річних та покласти на відповідача судовий збір.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 435, 11 грн., з яких: 276, 59 грн. - пені, 2 103, 20 грн. - штрафу та 55, 32 грн. - 3 % річних з підстав, заявлених у позові.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги про стягнення 276, 59 грн. - пені, 2 103, 20 грн. - штрафу та 55, 32 грн. - 3 % річних та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.02.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

11.10.2012 р. між сторонами укладено договір № 44, за умовами якого позивач зобов'язався поставити у передбачені договором строки, а відповідач - прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору оцинкований прокат та прокат з полімерним покриттям в рулонах (надалі-товар) в асортименті, кількості й за цінами, що погодженні сторонами, відповідно до специфікації (специфікацій) на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною (частинами) цього договору. Позивач зобов'язувався поставити товар у точній відповідності із поданою відповідачем специфікацією.

Відповідно до п.1.3 договору найменування товару, ціна за одиницю товару та його загальна вартість, а також термін поставки зазначаються в специфікаціях на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 1.4 договору право власності на товар, поставлений за цим договором, переходить від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі його відповідачеві, та підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями на умовах «EXW» (зі складу позивача автомобільним транспортом за рахунок відповідача) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2000» у термін, визначений в специфікаціях на кожну партію товару.

Відповідно до п. 4.3 договору моментом поставки товару є дата оформлення видаткової накладної.

Згідно з п. 4.4 договору позивач передає відповідачу оригінал рахунку-фактури, видаткової та податкової накладної.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, реквізити якого зазначені в п. 9 цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за товар за цим договором здійснюється відповідно до умов зазначених у специфікації.

Згідно з п. 6.3 договору у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов зазначених в специфікації на партію товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого, але неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

У відповідності до п. 6.5 договору у випадку прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10 % від несплаченої в строк суми, що зазначена у специфікації на відповідну партію товару протягом 3-х днів від дня коли настала затримка оплати.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікацією № 3 від 18.12.2012 р. до договору № 44 від 11.10.2012 р. сторони визначили: термін оплати - не пізніше 7 календарних днів з моменту відвантаження; термін відвантаження - не пізніше 21.12.2012 р.; умови оплати - на розрахунковий рахунок, з відстрочкою платежу 50 % оплати; умови постачання - само вивіз зі складу в Гостомелі.

На виконання умов договору та специфікації № 3, позивач по видатковій накладній № РН-0000217 від 20.12.2012 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 42 064, 00 грн., а відповідач, на підставі довіреності № 497 від 19.12.2012 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 21 032, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 21 032, 00 грн.,

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 05 від 14.01.2013 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором № 44 від 11.10.2012 р. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем надано до суду опис вкладення у цінний лист від 18.01.2013 р. та фіскальний чек № 6647 від 18.01.2013 р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, відповідач 22.02.2013 р. та 25.02.2013 р. сплатив основний борг в сумі 21 032, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, а тому позивач зменшив свої позовні вимоги на зазначену суму основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 276, 59 грн. - пені, 2 103, 20 грн. - штрафу та 55, 32 грн. - 3 % річних.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за товар за цим договором здійснюється відповідно до умов зазначених у специфікації.

Згідно специфікації № 3 від 18.12.2012 р. термін оплати - не пізніше 7 календарних днів з моменту відвантаження.

У відповідності до видаткової накладної № РН-0000217, яка підписана повноважними представниками сторін, відповідач отримав товар на загальну суму 42 064, 00 грн. - 20.12.2012 р.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем зобов'язання щодо остаточної сплати за отриманий товар є 27.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 42 064, 00 грн. у наступні строки: 19.12.2012 р. - 21 032, 00 грн., 22.02.2013 р. - 10 000, 00 грн., 25.02.2013 р. - 11 032, 00 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за товар у розмірі 21 032, 00 грн. в строк встановлений договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, штрафу та 3 % річних.

Позивач на підставі п. 6.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого, але неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає - 276, 59 грн. за період з 28.12.2012 р. по 28.01.2013 р. (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При перевірці нарахування пені, судом встановлено, що позивачем невірно застосовано у формулі розмір облікової ставки НБУ, а саме 7,75%, в той час, як з 23.03.2012 р. вона становить 7,5%.

Таким чином, за перерахунком суду, який здійснений з використанням облікової ставки НБУ 7,5 % за період заявлений позивачем, стягненню підлягає 275, 83 грн. пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 2 103, 20 грн., нарахований у відповідності до п. 6.5 договору, яким встановлено, що у випадку прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі 10% від несплаченої в строк суми, що зазначена у специфікації на відповідну партію товару протягом 3-х днів від дня коли настала затримка оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 55, 32 грн. 3 % річних за період з 28.12.2012 р. до 28.01.2013 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 44 від 11.10.2012 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 434, 35 грн., з яких: 275, 83 грн. - пені, 2 103, 20 грн. - штрафу та 55, 32 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центросталь-Домсталь»(07300, Київська область, місто Вишгород, вулиця Новопромислова, будинок 1, ідентифікаційний код - 23535092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТМ-Луч» (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 9, ідентифікаційний код - 31724684) 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 83 коп. - пені, 2 103 (дві тисячі сто три) грн. 20 коп. - штрафу, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 32 коп. - 3 % річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 06.03.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак