Постанова

від 06.03.2013 по справі 5017/2012/2533

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р.Справа № 5017/2012/2533

Склад колегії змінено згідно до розпорядження голови суду

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

В.В. Лашина

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від УПФУ у Біляївському районі Одеської області - Заруба В.П.

від ТОВ "Цун-Дон Одеса"- не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 18 грудня 2012р.

у справі № 5017/2012/2533

за заявою: Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Цун-Дон Одеса"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 грудня 2012 р. (суддя Грабован Л.І.) заяву Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області (далі також - УПФУ у Біляївському районі, УПФУ, Заявник, Скаржник) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Цун-Дон Одеса" (далі також - ТОВ „Цун-Дон Одеса", Боржник) за положеннями ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство) повернено заявнику без розгляду.

Вказана ухвала винесена на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що Заявником не надано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, а саме, не надано належних доказів відсутності Боржника за місцем його реєстрації, доказів безспірності грошових вимог та доказів неплатоспроможності останнього.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою УПФУ у Біляївському районі подало апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати заяву УПФУ у Біляївському про визнання відсутнього боржника ТОВ „Цун-Дон Одеса" банкрутом на розгляд місцевого господарського суду. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що зазначена ухвала місцевого суду винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права. Так Скаржник вказує, що станом на 26.12.2012 р. Боржник по обліковим даним УПФУ має заборгованість в розмірі 154, 68 грн. зі сплати страхових внесків, що підлягають сплаті за вересень 2007 р., Боржник не звітує до державної податкової служби більше року, що є підставою для визнання його банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, однак господарським судом вказаним обставинам не була надана належна правова оцінка.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам чинного законодавства і обставинам справи, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ у Біляївському районі звернулось до місцевого господарського суду 13.11.2012 р. із заявою про порушення провадження про банкрутство ТОВ „Цун-Дон Одеса" у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Враховуючи положення п. п. 1, 1 1 Розділу Х Закону про банкрутство та час звернення УПФУ з вказаною заявою, в даному проваджені підлягає застосуванню редакція Закону про банкрутство, яка діяла станом до 19.01.2013 р.

За загальними вимогами Закону про банкрутство, відповідно до положень його ч. 3 ст. 6, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. При цьому, згідно наведених положень ст. 52 Закону про банкрутство, така заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вказаною статтею, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Вказана правова позиція наведена і в Постанові пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство".

Системний аналіз зазначених вище положень Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що ст. 52 Закону про банкрутство передбачає саме ці „інші випадки" особливості порушення справи про банкрутство, зазначені в ч. 3 ст. 6 Закону, а отже є спеціальною нормою, яка регулює провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою.

Однак, зміст вказаних законодавчих норм також свідчить, що поряд з наведеними вище особливими умовами для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, вказана заява має відповідати і встановленим ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство положенням щодо доведення безспірності вимог ініціюючого кредитора та неспроможності боржника сплатити наявну заборгованість протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Отже, при поданні ініціюючим кредитором до місцевого господарського суду заяви про порушення провадження справи про банкрутство відсутнього боржника, він (вказаний кредитор), серед інших, визначених зазначеними вище положеннями ст. 52 Закону про банкрутство, обставин, повинний довести одночасно й наявність грошової заборгованості боржника у будь-якому розмірі, безспірність своїх грошових вимог та неспроможність боржника сплатити вказану заборгованість протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що, оскільки перелічені вище обставини є саме підставою для порушення провадження у справі про банкрутства боржника за спрощеною процедурою, їх доведення належними і допустимими доказами повинне бути здійснене ініціюючим кредитором разом із подачею до суду відповідної заяви про банкрутство, тобто до порушення провадження по справі, а місцевим господарським судом, при вирішенні питанні про порушення такого провадження, підлягає встановленню наявність та доведеність всіх необхідних обставин у сукупності.

Як вбачається з матеріалів поданої УПФУ заяви, в якості підстав для відкриття провадження справи про банкрутство Боржника, Заявник, зокрема, називає невиплату Боржником, як платником страхових внесків, заборгованості за вересень 2007 р. в сумі 154, 68 грн., на підтвердження чого до суду надано копію корінця № Ю-241 від 11 листопада 2009 р., копію конверту, яким вказаний документ було направлено на адресу Боржника (при цьому, з копії зазначеного конверту вбачається, що на ньому поштовою установою виконана помітка про відсутність обслуговування організації Боржника, що свідчить про невручення Боржнику корінця № Ю-241); роздруковану картку особового рахунку страхувальника ТОВ „Цун-Дон Одеса" та розрахунок суми сплати страхових внесків за вересень 2007 р.

Оцінивши надані докази, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Заявник не надав, відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України та ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження", доказів безспірності своїх вимог та неплатоспроможності Боржника, а саме, до вказаної заяви Скаржником не надано доказів звернення з вимогами про стягнення грошових коштів до Державної виконавчої служби та, відповідно, доказів встановлення ДВС неможливості виконання вимог УПФУ. Також відповідає вимогам чинного законодавства і висновок господарського суду про ненадання УПФУ належного доказу відсутності Боржника за його місцезнаходженням.

Вказані обставини підтверджують обґрунтованість висновків суду першої інстанції про невідповідність поданої Скаржником заяви встановленим вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, апеляційна інстанція погоджується з посиланнями Скаржника на те, що місцевим судом в оскаржуваній ухвалі не надано належної оцінки обставині неподання Боржником податкової звітності до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області з 06.11.2007 р., що підтверджується листом ДПІ від 14.05.2012 р. (вих. № 2948/9/15-01), як належної підстави для звернення УПФУ з заявою щодо відкриття провадження про банкрутство Боржника у порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Між тим, доведеність вказаної обставини ніяким чином не спростовує правомірність висновку господарського суду в оскаржуваній ухвалі про повернення заяви УПФУ без розгляду, оскільки, як вже зазначалось вище, заява Скаржника не містить посилань та до неї не надані докази, які б підтверджували всі обставини, необхідні для відкриття провадження справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону про банкрутство у сукупності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відмовляє УПФУ у Біляївському районі в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду від 18.12.2012 р. без змін.

Постанова підписана 07 березня 2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Лашин В.В.