Рішення

від 11.03.2013 по справі 903/176/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2013 р. Справа № 903/176/13-г

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют+" до приватного підприємства "Торговий Дім Аміко-Кераміка" про стягнення 24 512,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Джяутов В.В. - директор

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 06.03.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют+" звернулось в суд з позовом до приватного підприємства "Торговий дім Аміко-Кераміка" про стягнення 24 512,97 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові. На виконання вимог ухвали суду подала власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору, довідку про стан боргу та витяги з ЄДР на відповідача та позивача.

Представник відповідача вимог ухвали суду не виконав, в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4563000085269 від 04.03.2013 р.

Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Керуючись ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют+" звернулось в суд з позовом до приватного підприємства "Торговий дім Аміко-Кераміка" про стягнення 24 512,97 грн.

Позов мотивувало тим, що 10.01.2012 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 10/01-12 відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується на протязі строку дії даного договору передавати у власність покупцю (відповідач) певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар, зазначений у прийомо-здавальних документах, та своєчасно здійснювати його оплату за умовами даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними.

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив товар, проте сума в розмірі 24 512,97 грн. відповідачем не сплачена, а тому просить її стягнути.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.01.2012 р. між ТОВ "Абсолют+" (постачальник) та ПП "Торговий Дім Аміко-Кераміка" (покупець) було укладено договір № 10/01-12 (а.с. 10).

Відповідно до р. 1 договору, постачальник (позивач) зобов'язується на протязі строку дії даного договору передавати у власність покупцю (відповідач) певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар, зазначений у прийомо-здавальних документах, та своєчасно здійснювати його оплату за умовами даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його розірвання.

Предметом поставки є товари народного споживання. Строки, кількість та асортимент поставки визначається за погодженням сторін на кожну партію товару окремо.

Відповідно до п. 2.2. договору перехід права власності на товар та перехід ризиків на товар відбувається в момент фактичної передачі товару після підписання сторонами прийомо-здавальних документів.

Роздрібні ціни, за якими продаються товари, встановлює покупець з урахуванням рекомендацій постачальника (п. 3.1.).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином.

Поставив відповідачу товар на загальні суму 123 744,80 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №№ 558, 557, 559 від 05.12.2012 р. (а.с. 12,14).

Факт отримання товару підтверджується довіреностями виданими відповідачем на ім'я Андриюка М.В. та Тарасенко О.І. (а.с. 11,13).

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язаний розрахуватися за товар на протязі 14 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с. 20-21).

Сума, яку погасив відповідач становить 99 231,83 грн. Отже заборгованість за поставлений товар складає 24 512,97 грн.

25.12.2012 р. на адресу відповідача було направлено вимогу з проханням погасити борг в сумі 24 512,97 грн. Дана вимога залишена відповідачем без уваги.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 10/01-12 від 10.01.2012 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 ГК України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи укладення договору між сторонами, виконання належним чином зобов'язань позивачем та неналежне виконання зобов'язань відповідачем позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 24 512,97 грн.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Листа Вищого господарського суду від 21.11.2011, № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Позивачем було сплачено 1 730,00 грн., отже 9,50 грн. сплаченого судового збору підлягають поверненню позивачу з держбюджету.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 525, 526, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Торговий Дім Аміко-Кераміка" (вул. Шкільна,1, с. Маяки, Луцького району, код ЄДРПОУ 32857115) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют+" (вул. Вишгородська, 32/2 кв. 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 31611982) 24 512 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 97 коп. і понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Абсолют+" (вул. Вишгородська, 32/2 кв. 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 31611982) зайво сплачений судовий збір в розмірі 9 (дев'ять) 50 коп. сплачених згідно квитанції № ПН 516563Р від 19.02.2013 р. (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

11.03.13

Суддя І. О. Гарбар