Рішення

від 07.03.2013 по справі 5016/2815/2012(14/95)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 5016/2815/2012(14/95)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

представника позивача: Яброцького С.В. - дов. №19/1-2702 від 20.07.2012,

представника відповідача: Баланова М.М. - директор,

представник ІІІ особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул.Шевченка, 52),

до відповідача: Обласної бази спеціального медичного постачання - закладу комунальної

власності області (54025, м.Миколаїв, пр-т.Героїв Сталінграду, 7-а),

ІІІ особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Державне агентство резерву України

(01601, МСП, м.Київ, вул.Пушкінська, 28; ел. адреса: dokument@gosrezerv.gov.ua)

про: зобов'язання укласти договір про охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача укласти договір про охорону складів зберігання цінностей мобілізаційного резерву №1081 (Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с.Калинівка, вул.Шаповаленко,182-а) та №1082 (м.Миколаїв, вул.Гагаріна, 21) постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України на визначених проектом договору умовах.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно Переліку, затвердженому Постановою КМУ №615 від 10.08.1993, до об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України за договорами відносяться склади мобілізаційного резерву та бази (склади) та інші державні об'єкти зберігання матеріальних цінностей на суму понад 20 тисяч мінімальних розмірів заробітної плати. Оскільки відповідач є відповідальним зберігачем цінностей державного мобілізаційного резерву, позивач направив на його адресу пропозицію про укладання договору про охорону з відповідним проектом договору, яка залишилась без задоволення.

Відповідач у відзиві (т.1 а.с.38-44) проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що Обласна база спеціального медичного постачання не є складом мобілізаційного резерву; вартість майна, що зберігається на складах відповідача не перевищує 20 тисяч мінімальних розмірів заробітної плати; розпорядженням Кабінету Міністрів України №923-р від 28.09.2011 скасовані спеціальні формування, для яких зберігались матеріальні цінності, у тому числі і на Обласній базі спеціального медичного постачання, і затверджено нову номенклатуру і норми накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які на відповідальне зберігання відповідачу не передавались; посилання позивача на приписи ст.187 ЦК України є неправомірним, оскільки укладання відповідачем договору з позивачем без дотримання певної процедури закупівлі суперечить Закону України «Про здійснення державних закупівель».

ІІІ особою, надані суду письмові пояснення (т.2 а.с.9,10), в яких зазначається, що Обласна база спеціального медичного постачання є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, яке має здійснювати відповідальне зберігання на підставі певної номенклатури накопичення.

Представник ІІІ особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судових засіданнях 16.01.2013 та 05.03.2013 у відповідності до ст.77 ГПК України, судом оголошувались перерви.

Ухвалою від 01.02.2013 строк розгляду справи був продовжений судом за клопотанням представника позивача.

07.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Господарський кодекс України передбачає такий спосіб захисту права, як звернення з позовом про врегулювання розбіжностей за договором.

Згідно з ч.3, 6 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, і в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це передбачене угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Отже, за законом можливе спонукання до укладення договору за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1993 (надалі - Постанова №615), якою затверджений Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, та зазначає, що Обласна база спеціального медичного постачання - заклад комунальної власності області відноситься до складу мобілізаційного резерву, що підтверджується листами Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації №14-3220-18 від 29.09.2010, №14-1184-18 від 30.03.2011 та №18-2790-18 від 01.08.2011.

За правилами ч.1 ст.32, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких інших доказів того, що відповідач є складом мобілізаційного резерву позивачем суду не надано.

В той же час, в матеріалах справи містяться докази, які спростовують вказане твердження.

Так, на вимогу ухвали суду від 21.02.2013, Миколаївською обласною державною адміністрацією надані пояснення №608/1/05-47/3-13 від 05.03.2013 (т.2 а.с.12-14), з яких вбачається, що за приписами ч.ч.1,2 ст.5 Закону України «Про державний матеріальний резерв», номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, в тому числі не знижувального запасу, затверджується Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №923-р від 28.09.2011 (надалі - Розпорядження №923-р) затверджено номенклатура і норми накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, створеного на базах спецмедпостачання Міністерства охорони здоров'я АРК, головних управлінь, управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій та одночасно скасовано номенклатури матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, що діли до набрання чинності зазначеним розпорядженням. З моменту набрання чинності Розпорядженням №923-р, тобто з 28.09.2011 і по даний час, матеріальні цінності мобілізаційного резерву, перелічені в номенклатурі державного резерву на відповідальне зберігання відповідачу не передавались. Згідно спецбалансу Державного резерву Миколаївської обласної бази спеціального медичного постачання, станом на 01.03.2013 на базі зберігаються матеріальні цінності на загальну суму 4172902,41 грн., що значно нижче від граничної суми, встановленої Постановою №615. Крім того, зазначений спецбаланс не містить цінностей, які відносяться до мобілізаційного резерву. Таким чином, Обласна база спеціального медичного постачання не відноситься до складів мобілізаційного резерву, не має на відповідальному зберіганні майна мобілізаційного резерву та не відноситься до баз (складів) та інших державних об'єктів зберігання матеріальних цінностей на суму понад 20 тисяч мінімальних розмірів заробітної плати.

Аналогічні роз'яснення надані листом Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації №14-1391-18 від 05.03.2013 (т.2 а.с.22-24).

Згідно пояснень наданих Сектором мобілізаційної роботи Миколаївської облдержадміністрації від 21.02.2013 (т.2 а.с.1-3), Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008, усі мобілізаційні завдання для Миколаївської області були скасовані і встановлені нові, згідно яких на Обласну базу спеціального медичного постачання не покладено завдань щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а ті цінності державного резерву що на даний час на ній зберігаються не мають статусу цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про державний матеріальний резерв» №51/97-ВР від 24.01.1997, питання забезпечення дотримання підприємствами, установами і організаціями вимог законодавства з питань формування, зберігання і використання запасів матеріальних цінностей державного резерву, віднесено до повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері державного резерву.

Згідно ст.17 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про сектор мобілізаційної роботи, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської облдержадміністрації №161-р від 22.04.2008, сектор мобілізаційної роботи Миколаївської облдержадміністрації несе відповідальність за стан виконання законодавства України про мобілізаційну підготовку; бере участь у встановленні мобілізаційних завдань (замовлень) підприємствам, установам та організаціям, а також контролює їх доведення до виконавців; здійснює контроль за створенням, зберіганням та обслуговуванням мобілізаційного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів на підприємствах, установах та організаціях.

Враховуючи викладене, надані Миколаївською облдержадміністрацією та її структурними підрозділами - Управлінням охорони здоров'я та сектором мобілізаційної роботи, пояснення, суд вважає належними та допустимими доказами, які свідчать про те, що відповідач - Обласна база спеціального медичного постачання - заклад комунальної власності області, на даний час, не підпадає під перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.

Позивачем вказані твердження не спростовані.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту, а саме зобов'язання укласти договір, не відповідає вимогам ст.ст.16, 187 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, в силу приписів ч.5 ст.49 ГПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 07 березня 2013 року.